Багато поглядів сумлінних та лукавих в день, Витрішщив очі вперлись розумом в пустеє... Де дух панує справжній, що омина сумління в ніч, Та опановує людськую гідність в серці й розум? Нема його, хіба що кладовищ тенета, Здіймуть свій мертвий галос до живих... Писав б для них, но їх не чують серця вуха, Що спини кожний тиждень знову гнуть, на нових яничар... Свовілля, з авантюризмом в авангарді здійма свої крила.. Реве "батіг", і вчять для пустощів юначей, Та рідний став...

Читати далі...