Сьогодні День народження надзвичайно талановитого поета-пародиста з Луцька, одного з авторів відродженого часопису "Перець" Гната ГОЛКИ( Валерія Гнатюка). На честь його уродин представляю дві його пародії на вірші сучасних українських поетів. На те і Гнат Голка в поезії, аби карасі - чорнороби поетичного цеху не дрімали! На цей раз на Голку потрапили поетки Надія Гуменюк та Клава Корецька Годинникар був схожий на Ікара – Щось майстрував та воском покривав, А заодно...

Читати далі...

Пародія Гната Голки.КОХАННЯ БЛИЗЬКО Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! Юрко Позаяк, «Біла книга кохання. Антологія української еротичної поезії», 2008 р &nbsp...

Читати далі...

Анонс! Шановні громадяни Веселої республіки "Перець".Упродовж останніх місяців Ви мали нагоду знайомитись в Інтернеті з творчістю волинянина, неперевершеного пародиста, байкаря, психотерапевта сучасних українських поетів, який має свою власну "Палату № 6", винахідника віршоплюйок та хняцівок, з хуліганом від поезії Гнатом Голкою. Радий повідомити Вам, що він дебютує у 5-му числі журналу "Перець. Весела республіка" з двома віршами про пиво та його...

Читати далі...

ДУРКА Я залізу на пеньок і поскачу! Дурка плаче по мені, дурка плаче! Я від неї всім на зло заречуся. Дурка плаче по мені – я сміюся. Я наїмся ритуального сала, Що по рації мені передали, І відкрию гамівного портала, Щоби дурка по мені заридала. Артем Захарченко, «Дві тонни. Антологія поезії...

Читати далі...

Вивихи поезії у мене сьогодні целофанові крила які не вмирають в землі але розповзаються від подиху сонця Андрій Криштальський, «Срібні вежі світанку», 1996 р. Пародія ЧУДОВА ШТУКА – ЦЕЛОФАН Який підступний сонця подих. Ти бач: розплавлює крило – І все єство моєї вроди Нахабно в землю потекло. Та я давно напевне знаю, Який чудовий...

Читати далі...

Настуна пародія Гната Голки. На цей раз еротика від Віктора Недоступа , «Біла книга кохання. Антологія української еротичної поезії», 2008 р. Я знав одну брюнетку на Подолі, Що голову купала в пергідролі. Була ця дівка з кам’яним подолом, Та й нічка з нею темною була. А виявилося – проста дівуля. Сміялась навіть з пальця, навіть з дулі, Та й головою сторч летіла в люлю. І знову нічка темною була. А були в неї дивовижні перса! В одному з них таки знайшов я серце. А в тому серці стільки було...

Читати далі...