Несамовито Хочу влити В твоє мовчання Я свій крик. Скажений цей, Безглуздий рік - Мого приниження І болю - Тобі віддати! Візьми з собою Усі мої пекучі дні. Мені залиш на дні Лиш осад. Лише спогад, Про дні, Що серце зводять До вищої розплати. Про миті, У яких Хотілося вмирати. Залиш мені Мою свободу, Мою - невизначену - вроду, І горду Мою самотність, Що дні подальші Зводить В одне бажання - Спокою. І тиші... Залиш мені... Залиш мене! Залиш лиш.