Это стихотворение хочу посвятить не цветам жизни, но людям, прожившим жизнь, и не утратившим главного. Ты помнишь на этой скамейке С букетом тебя я встречал, И на пионерской линейке Я рядом с тобою вставал. Ты помнишь, как легкие ноги Неслись по цветам и волнам, Стихов моих первые слоги, И веру свою в те слова ! Ты помнишь в громадине храма, Свое полновесное "Да". Как дочь назвала тебя мамой, А в небе качалась звезда ? Теперь наше счастье так хрупко, Но мы его в сердце ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]You're haunting me with thousand silhouettes,You're hunting me with power of your meds,You're haunting me, you want to make me mad,You're hunting me, but I'm already dead.The burning ground gives matter of a choice,I'm cursed for life to scream without a voice,Come hurt me more, there's plenty left to rot,I'm dead inside, but that is all I got.Love breaks my bones and trets me like fool,Rippes out my brain and turns me into ghoul,Now I’m the hunter, beast of the undead,I...

Читати далі...

Юнь поспішає і їй бачить нащоЯкі чарівні весни попервахЯк блимають метелики ледащіНа перших лук зелених корогвахВона ще має і наснаги й силиВ блюзнірства різні вірить і в любовІ пасма річищ ще не посивілиІ на траві ще слід не прохоловЗастиг ще квітень десь за крок до щастяА травень посміхається вві сніТюльпани ходять лиш в червоні мастіА вишні кличуть щебет і пісні

Відтануло і пророслоСмарагдово задзебенілоШубовстнуло крізь сонне склоПроміннячком у цвіль-квартириРозквітло на чорному тліМиттєво – як Альфа з ОМОНомЧому ж між вишневих завій На серці так сіро й червоно?Угледіло синь-височиньУгрілось на перших цілункахНарцисів. Часів вільний плинГойдало в бруньках-візерункахПробило грунт, небо й коруНавшпиньки вже стало й на крилаМене не питайте, чомуНа серці червоно і сіроЗатепліло мрію і цвітВсміхнулось і замайорілоЗакліпало в перший свій літМетеликів...

Читати далі...

Something's getting in the way.Something's just about to break.I still try to find my place in the diary of JaneBREAKING BENJAMINСині гудзики пролісків вже розкотилисьПо садам, де не йшла Анабель,Розкрива оченята раніш, Ваша милість,Променистий и сонячний деньЩо накажете, Світлосте, горе-поету?В обертання сезонів дивисьСкоро пиво світанків й нарцисів галетиІ як бонус – за бджоли та жистьБалачки нескінченні та пустопорожніІ безбарвні, неначе твій курс...Чим іще ти заповниш нотатки дорожні?Хай...

Читати далі...

Я піду по тим темним проспектамЩо нікуди давно не ведутьВсі слова – влучні, щирі, дотепніПрогоріли і стали як трутРештки статуй негрецьких атлетівСпочивають в калюжах, де брудКилим – розсип кинджалів дотепнихГравірованих «Що, і ти, Брут?!»Я піду між ошатних біг-бордівДе цитати із «Молота Відьм»Заливає ритм злої аортиЗа дензнаками вічних гонитвСвіт наш правильно зроблений й мудро:Скрута, надлишок праці й півлітрВ нагороду – мовчання манкуртаНі думок, ні бажань, ні молитвЯ піду повз каміння і...

Читати далі...

Еще одну дозу воскресности утр!Сестра, умоляю, я ведь не из стали,Пусть принцип синичек в руке очень мудр,Но тянет на волю и в путь, за Граалем.Я знаю, сестричка, в загашнике естьВ микстурах от кори те коры деревьев,Что тихо золОтит восход-ПарацельсПод неба лупою опукло-лилейной.Прислушаться если, задорно звенятСлегка таблетированные капелиОб баночек стекла прозрачного дняС мгновенной доставкой со склада Сальери.Осталась ведь ампула, где сырой ветрСредь многих и душно-печальных инъекций?Пусть...

Читати далі...

Полшага до мест, где формально – веснаПолфразы до строк, что цветастой картинойНас вырвут из серости (страшно рутинной) То март заблистал (за рупь двадцать блесна)Расстрельность статей у вчерашнего дняСнежинки, как оспины, изрешетилиФевраль – просто старый рябой ДжугашвилиТуманом из трубки пыхнет полинялСтоль желт солнца шар – светофора сигналПоэты, прозаики – наизготовкуСработает трюк вновь исполненный ловкоВойдут пары в воображаемый залЗвучит полонез. Стук капелей-цимбалПоклон куртуазный ...

Читати далі...

Бросай надеяться. УшелДавно последний поезд в ХогвартсКуда ни глянь – то держиморды,А то – кронпринцы нагишомНыряй в залитый солнцем деньГде лед под цвет дамасской сталиДиктует тихо не февраль лиС остывших уст законы дзен?Как много в небе пустотыКак ваты, сладкой и воздушной,И в нем визирь прокатит ушлыйЗазря сияющий алтынНеясных бормотаний сплин –Как в голых кронах много шума,Словно слагает эпос-думуБездельем маясь, древний джинКак много блеска торжестваВ глазах данай мимоидущихИграет в них...

Читати далі...

Ще, мово, є у нас останній шансЗірвавшись з губ дитячих, пролунати,Бо з півночі і «гради», і гарматиГотові нам зіграть останній джаз.Ще бачиш, мово, в сутінках складівСподвижників твоїх білки незрячі,Їх скільки було? А тобі не лячноПо кризі йти байдужості синів?Ще, чуєш, є кресало в нас і трутЩоб запалить тривог козацькі вежі,О, як ми пам’ятаєм неналежноПлеск Жовтих Вод і сніг студентських Крут!Ще, мово, ти плекаєш сотні слівДієвіших за запорозькі сотні,Тож, доки не прийшла невідворотність...

Читати далі...