хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «микола вінграновський»

Ні! Цей народ із крові і землі Я не віддам нікому і нізащо!

Ні! Цей народ із крові і землі Я не віддам нікому і нізащо! Він мій, він я, він — світ в моїм чолі, Тому життя його і ймення не пропащі. Ви чуєте? Це мій народ — як сіль, Як хрест і плоть мого життя і віку, І тому доля моя, щастя, біль Йому належать звіку і довіку! У битві доль, політик і систем Мої набої — у його гарматах. Я не слуга його, я — син його на чатах, Я — син зорі його, що з Кобзаря росте. Я — син його по крові, і кістках І по могилах, і по ідеалах. Не вам з оскіпленими душами в...

Читати далі...

Не руш мене. Я сам самую...

Не руш мене. Я сам самую. Собі у руки сам дивлюсь. А душу більше не лікую. Хай погиба. Я не боюсь. Переживу. Перечорнію. Перекигичу. Пропаду. Зате - нічого. Все. Німію. Байдужість в голови кладу. Одне я хочу: старій швидше, Зів'яльсь очима і лицем, Хай самота тебе &nbsp...

Читати далі...

Микола Вінграновський

3 квітня о 17.00 у львівській книгарні «Дім книги» (вул. Театральна, 7) відбудеться відкрита літературознавча дискусія, присвячена пам’яті поета Миколи Вінграновського.[Приєднана картинка]Учасники дискусії: поет, літературознавець Іван Лучук, доктор філологічних наук, професор Тарас Салига, лауреат премії Ірини Вільде,

Микола Вінграновський

У мережі книгарень «Дім книги» весняна Акція: «Три томи Вінграновського за ціною двох!» До тритомника Миколи Вінграновського ввійшли його поезії, повісті, оповідання та роман «Северин Наливайко».[Приєднана картинка] Прикметним є те, що це останнє прижиттєве видання творів класика української літератури, упорядковане і відредаговане автором. Поетичним творам письменника властивий глибокий ліризм, міцно й органічно вкорінений у традиції народної творчості та національної класичної...

Читати далі...

***

Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, Коли стало любити важче, І солодше любити знов... Сеньйорито, колюче щастя, Хто воно за таке - любов? Вже б, здавалося, відболіло, Прогоріло у тім вогні, Ступцювало і душу, й тіло, Вже б, здалося, нащо мені? У годину суху й вологу Відходились усі мости, І сказав я - ну, слава Богу, І, нарешті, перехрестивсь... Коли ж - здрастуйте...

Читати далі...