Хвала Творцю, Живу я не в пустелі – Де Сонце, Мов світильник той на стелі, Увечері, що блискавка, згоряє. За тим пустеля сутінок не знає, І синь, що стиха обрій заливає, Їй не знайома. В ту синь поволі поринає втома, І, радий тій очікуваній втечі, Неквапно землю пригортає вечір. Де сутінки свої розправлять крила – Там світові не бути чорно-білим. Там місце віднайдеться для чекань – В чеканнях тих, Надіє, Не розтань… Ти ...
Читати далі...