О, гордість, жорстока й велична_ Жіноча окраса одвічна, Ти скільки вогню погасила, На стукіт дверей не відкрила?! У спалаху гасне бажання, В тенетах тугих поривання, Б'ють в груди холодні прибої У пору весни золотої. Буває. урветься терпіння, Та враз заговорить сумління... Сама дивоцвітами сяєш, А скільки чуттів спопеляєш? В жорстокості горда й велична - Панує цнотливість одвічна. &nbsp...

Читати далі...

Недобрий жарт зіграла з нами доля. Стояли дні у черзі ні за чим. А це прийшло - як спалах, як сваволя, без дозволу, без права, без причин! Ця непритомність розуму і серця, цієї казки несходимий ліс... І ні причин, ні просвітку, ні сенсу. Летить душа над прірвою навскіс. Ліна Костенко

А я й не плачу за коханням вмерлим, Бо що ті сльози на моїх очах? Хіба що нагадають роси-перли, Що ми збирали їх в досвітній час. Бо смуток мій - нешлюбная дитина, Народжена задовго до весілля Любові й щему в серці. Мій єдиний, То вже тепер навіщо голосіння? Коли до ніг...

Читати далі...

Хтось маки цілував біля воріт Гарячими тривожними губами. А небо біло пахло голубами, А сонце тіні гнало до боліт… Хтось маки цілував біля воріт. Спішили перші відра від криниць, У гніздах прокидались лелечата, А зорі, що всю ніч були на чатах (Моя й твоя), у трави впали ниць… Спішили перші відра від криниць… Хтось голосом твоїм сказав ,,люблю''. Хтось руки стиснув, променем облиті… І я віднині в цьому щаснім літі Не відаю, не знаю, що роблю… Хтось ...

Читати далі...

Каждый день, как с бою добыт. Кто из нас не рыдал в ладони? И кого не гонял следопыт В тюрьме ли, в быту, фельетоне? Но ни хищность, ни зависть. ни месть Не сумели мне петлю сплесть Оттого. что на свете есть ЖЕНЩИНА. У мужчины рука - рычаг, Жернова. а незубы в мужчинах, Коромысло в его плечах, Чудо-мысли в его морщинах. А у женщины плечи - женщина, А у женщины локоть - женщина, А у женщины хохот - женщина. И томясь о...

Читати далі...

Весь отдаваясь помыслу, Надежде на тебя, По радуге, Как по мосту, Поднялся к солнцу я. За красоту, За радости, За то, что счастье знал, В порыве благодарности Я солнце целовал. Василий Федоров P.S.Сьогодні бачила райдугу - 16 морозу, сонце, пролітає сніжок...і райдуга!!!

Мені нагадують людські серця Крихке й тоненьке серце олівця - Зламати легко, застругати важче, Списати неможливо до кінця. * * * * Я міг би жити радісно й щасливо, Якби мені вдалось маленьке диво: Змирити серце з розумом - або Дізнатись, хто говорить з них правдиво. &nbsp...

Читати далі...

Милий мій, це наш дарунок -літо, Ми тепер не поруч, все одно Знаю, що у цім великім світі Є твоє зажурене вікно. Милий мій, я думаю про тебе, І заходжу в спогад, як у день, Де багато сонця і багато неба Й на душі так дабре від пісень. Милий мій, уже цвітуть жоржини, І схилився серпень над веслом, Домліває берегом ожина І все більшає про нас розмов. Милий мій, я старша на грозу, На осінній день і не на більше. Я від тебе старша на сльозу. І молодша на...

Читати далі...

Я хочу довести до вашего сведения, пассажиры в грохочущем поезде лет, что на карте не значится станция следованья, до которой вы взяли плацкартный билет. Установлено с точностью в ходе обследования: этой станции - Юность Вторая -нет. Я хочу довести до вашего сведения, что напрасно вы первую юность свою проворонили,будто бы дурни последние, и, к прискорбию, в вас &nbsp...

Читати далі...