Ти спогадом лишилася в моєму серці, Ти назавжди залишилася в зорях, Для мене ти довіку у нічному небі, У ньому ти завжди зі мною поряд. Пробач за краплі егоїзму у моїх словах, Пробач за те, що мріяв буть з тобою, За те, що бачив тебе в своїх снах, За те, що ніжно називав Весною. В твоїх очах побачив, мабуть, більше, Ніж встиг пізнати за своє життя. І в твою посмішку я закохавсь сильніше, Ніж уявить собі могла моя душа. Ти спогад про весняні теплі дні, Я згадую тебе, коли...

Читати далі...