Микола Вінграновський Коли моя рука, то тиха, то лукава, В промінні сну торкнеться губ твоїх І попливе по шиї і, небавом, З плеча на груди, із грудей до ніг ... Коли твоя рука, солодка, ніби слава, Червонооким пальчиком майне В лимонній тиші і коли мене У темну глибину поверне темна слада. У білій лодії тоді ми пливемо По водах любощів між берегами ночі: І голоси у гніздах ластівочі Стихають тихо ... Золоте кермо Заснулої хмарини понад полем, І спить рука в руці, і на щоці Краплина...

Читати далі...

- Хтось сказав, а ти повірив. - Хто сказав? - Та не важливо. - Що сказав? - А ти послухай, та зберися тільки з духом. - „Наркотичний кайф дурманить, З кожним днем все більше манить. Крила виростуть у тебе, Будеш ти літать у небі.” - „Взагалі ти тільки знай: Жити бридко – в цьому кайф!” -Хтось сказав, а ти й повірив, А про наслідки спитати? Треба ж думати і знати, І сказати вчасно ”STOP! Ні! Не хочу і не буду!” Та коли вже ти повірив, Не подумав та послухав, Май же волю, май же ...

Читати далі...