Твоє обличчя тане на стіні Неначе ніжні зорі на світанні, І твої очі в серця глибині Мене зігріють променем кохання. Минула мить, сповита теплим сяйвом, Минула мить, і холод на стіні, Та сміх і сонце знов до тебе зайдуть, І прийдеш знов до мене уві сні. І де б не йшла я, де, які дороги Мене вели й вестимуть в цім житті Крізь сміх і сльози, крізь усі тривоги Скрізь сяють очі - ті, що уві сні. т.е.с. [Приєднана картинка]

Трепещет нежно солнце по листам, И ветер, колыхая их, чуть дышит, И места нет на небе облакам - Глаз лишь разводы яркие отыщет. И льется песня золотом с листвы, Взлелеяной рукой природы нежной, И созданные ею же стволы Безшумной тенью спрятаны небрежно. Багряным пламенем горит закат надежд, Разводы изменяются, тускнеют, И гаснет солнце. Хоровод одежд Стремится ввысь, и падая, немеет. [Приєднана картинка] Т.Е.С.

Моя звезда в ночном тумане Осветит путь в ненастной мгле, В молчаньи, скорби и обмане, В следах из пепла на земле. Моя звезда слезы не прячет, И каплей боль во тьму летит, Тоской и грустью сердце плачет,- И в травах серебро блестит. Тропа уводит в сумрак ночи, Тревожно шелестит листва, Горя огнем и хладом, очи Весь мир уводят в бездну сна. Но есть звезда в ночном тумане, И путь в ненастной синеве Стал серебром, что вечно с нами Как сердца боль, как дар земле. Т.Е.С.