Щиро вірю ( в житті так частенько буває):У пістрявому натовпі, в всіх на виду, Серед сотень облич я тебе упізнаю, Серед тисяч зірок я свою віднайду.Не біда, що тебе до сих пір не зустріла, Зачарований милий на тисячу літ.Ти не думай: я вірною бути зумію, Я зніму з тебе чари - почнемо політ.Та одне тільки знай: не прощу тобі зради, Не захочу з брехнею прожити свій вік.Бо ж найліпша у світі для жінки принада - У щасливій родині - мудрець-чоловік.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Так просто: ти пішов - не повернувся, Лиш присмак полину лишився на губах...Щемливий зойк в повітрі розчахнувся.І вже не знаю, у яких шукать краях.І вже не розумію, як роки без тебеЯ буду жити й до сих пір жила...Це ж все одно, що сонцю буть без неба, Це ж все одно, що пташці без крила...[Приєднана картинка]

Серед зневаг, розчарувань, зневірТу синь очей я пам'ятаю й досі.І хай ще лІта нам дано надмір, Та вереснем запапахне мудра осінь.Мої долоні візьмеш у свої - Я знов потраплю у міцні тенета.А слів не треба - їх за стільки літСказала в зболених палких сонетах.Й на велелюднім білім світі цімПромовисто ми будемо мовчати.Я потону у морі голубім -- А так багато треба розказати...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Сергеева Ирина. Кошки мира. Встречи при луне.Синє прядиво хмар жовте стеливо неба - То зірками мережана стежка до тебе.Світ снігами не скутий - ...

Читати далі...

Вона вже не чекала від людейПодячностей, до дір затертих.Не відчиняла вікон і дверейІ байдуже чекала смерті.Вона давно забила на любовЙ на те, що співчуттям зоветься.Гаряча в ній не вирувала кровІ скам'яніло її серце.І ось тоді, коли усе, здалось, Для неї у житті скінчилось, Прийшла весна - і чудо відбулось -То серце трепетно забилось.Чуття її було таким п'янким, Глибоким і достоту явним, Що захотілося вина, і рим, Кохати так, немов востаннє![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]В біле впокорені ніжні берізки, Білі у скверах і парках доріжки, Біля під'їздів білесенькі лавки, Білі у котика хвостик і лапки.Біла пташина сьогодні меніПише життєпис зими на вікні.Через міста, океани, світиБіле "люблю" зранку вимовив ти.

Я приміряю сукні!Так весело мені - я приміряю сукні!Я приміряю: у слизьку - пірнаю, В блискучі - заховаюсь з головою...Я, наче клавіша роялю, западаю,Тебе хвилюю. І на мить зникаю,З'являюсь. Я з тобою граюсь,Як з котом на кухні. Що скажеш, ніжний мій суддя?Ти в захваті, мій чоловік-дитя...Я для кота неначе валер'янка,Й не буде спокою до ранку,Поки шугаю ластівкою з кручіВ глибокий виріз у короткій сукні."Подобається", - ти говориш ствердно.Насправді ж загадки вирішує...

Читати далі...

Не ти мене у весни палко звав, Бентежний, збрунений, щасливий, Не ти додому вранці проводжав, Спиваючи уста тремтливі.Я не від тебе діток понеслаІ не з тобою їх плекала.Торкнувшись в щасті не твого крила, Я не з тобою зір сягала.І ось, коли обсипалась веснаЙ прокралась осінь до моєї хати, З'явився ти - облуда чи мана?Я думаю: чи варто починати?[Приєднана картинка]

Був день пронизливо-осінній, Спивала осінь всі мирські гріхи.В холодну нічку горобинуЗійшлися наші стомлені шляхи.[ Читати далі ]

[Приєднана картинка]Стара кав'ярня... Стиглі ароматиЛоскочуть ніздрі. Спогади бентежать...П'ємо латте - з вершками, як належить.Тону в очах - пронизливих агатах.За вікнами завія шаленіє:Мете й мете - і замітає слід.Знайомі ми, напевно, сотню літ, А до сих пір при стрічі паленію.Люблю за твоє серце небайдуже.Хоча живем на різних полюсах, Та присмак кави на своїх губахЩе довго відчуватиму, мій друже.