Сумом оповилася земляВід реалій нашого буття,І застиг у сутінках журбиСенс життя.

Була мрія -Лише марево.Було щастя -Лише марево.Було кохання -Лише марево.Чи живемо?Чи маримо?

Що людське життя?...Лише миттєвість між минулим і майбутнім.Немов падаюча зоря - блиснуло і згасло...Не встиг навіть задумати бажання.

Чорна ніч та чорна кава-Дві супутниці моїУ ці сірі та незграбні,Сумомвимучені дні. Щоб триматись, вип"ю кави,Щоб спочити, піду в ніч-Пригорну душу загнану до сну.

- Навіщо?- Навіщо що?- Зустрічі без розмов?..- Можна говорити серцем.- Зустрічі без доторків?..- Торкнутись можна поглядом...- Без поцілунків?- Проте, з посмішками...- Без здійснення мрій?- Мрія - то майбутнє...- У цьому сенс?- Сенс у бажанні, яке є головноюрушійною силою життя:ти бажаєш чогось - ти живеш.

Важка була ніч для обох, На дощ у вікно дивились, В підвалі власних думок, Без ліхтаря загубились. Ранок їх такими й застав, Наче ляльки набиті ватою, Сонця промінь обох повертав, Але з невеликою втратою. Знов наважились з дому піти, Стежками, кудись як най далі, Може їсти десь, щось знайти, Відновити спроби не вдалі. Як так вийшло ніхто і не знає, Та зійшлися в одну, їх стежки, Хочте вірте, хочте ні - так буває, Бо не люди вони – їжаки!

Ти знаєш, що між нами сталось В оту чарівну дивну ніч? Душа твоя з моєй з`єдналась В одне кільце в полум`ї свіч. Були з тобой в обіймах раю, Для нас відкрились небеса! Я вийшла вранці як святая, І досі світло не згаса… В душі вітри натхненні бродять, Розлив ріки, весь рік – весна! …Вона дитя тобі народить… А я віршами понесла…

Співав він так, що я відчула Оту мелодію любові, Оту надію майбуття, Що невимовна в жоднім слові.. Ще заспівай мені, молю, Назви іще своєй принцесой, Богинею, красою чарівною, лататтям ніжним, весною.. Ця пісня радісна така Все про солодкі мої губи, Про руки, сповнені тепла, Що так тобі, жаданий, любі… Про свою вдачу запальну, Та про нестримане бажання, Про мою душу чарівну, Та про непрошене кохання.. Співай, ласкавий мій, співай, Я знову...

Читати далі...

Світло поступово заповнює кімнату, Дає можливість в ньому розчинитись, Чую крізь сон, десь, " Доброго ранку! ", Треба вставати, а так хочеться погрітись. Сильно дивує, що настрій чудовий, Хоч маю багацько важливих проблем, В дзеркалі хтось, смішний, не суворий, Замкнув дратівливість уявним ключем. Як мине день, що може відбутись? Сьогодні не надто бентежить мене, В маршрутці знову не поворухнутись, Але то дрібниця, сприйняття – головне! П.С. Такі от...

Читати далі...

З тобою в небо не літаю... І не пірнаю у глибини... Не піднімаюся високо, та і не падаю униз. Не знайду привід бити посуд… І не нервую ні хвилини.. Нема причини дати ляпас. І очі висохли без сліз… З тобою вчуся просто жити. І не вигадувать проблеми. Для щастя руки простягати. Приймати все, що просто є. У серце, хвореє від болю, твоє кохання йде по венам. Твоє кохання проростає у серце змучене моє. З тобою вмію вже радіти простим, наївним, щирим речам. З ...

Читати далі...