В затуманенім місті надії Сонце порохом вкрили тривоги, Розтривожили сни буревії І терновими стали дороги. В затуманенім місті любові Стали попелом зорі, – не сяють, А тенета хмільні та шовкові Серце дротом колючим стискають. В затуманенім місті кохання В напівподиху іскри німіють, Скам’яніла сльозинка остання Й більше очі всміхатись не вміють… Всі міста затуманені стануть Наче чорними чарами вкриті, Якщо очі твої перестануть Усміхатись мені і любити, Якщо серце твоє...

Читати далі...

Ван Гог, Рембрандт и Пикассо, Картины даже Рафаэля, Мадонны дивное лицо, Вмещала эта галерея. Хозяева: отец и сын Так часто восхищались ею Коллекцию таких картин Никто на свете не имеет. Но в ту страну пришла война, И сын отправился на службу. Его на веки забрала - И он погиб, спасая дружбу. Он друга спас из-под огня, Но догнала шальная пуля, Не пожалел в тот миг себя, Погиб спасая и рискуя.&nbsp...

Читати далі...

Любовь есть жизнь, и не оспорить это.Любовь есть мир, и ты им дорожи.Любовь, как свет, как солнечное лето,БОГ ЕСТЬ ЛЮБОВЬ,- всем это расскажи!

травня 15-е, 20:04Наверное, пора выставить здесь "когдатошние" свои стихи... Ключ к освобождению Галера, цепи и охранник, В руках тяжелое весло, Попавшему в корабль-странник Не очень в жизни повезло. Из горла стоны вырывались, Кнуты свистели тут и там, Звенели цепи в плоть впиваясь И кровь стекала по рукам. Но тут команда прозвучала: Стоп! Весла из воды поднять. Минуты отдыха настала, Только б...

Читати далі...

Писати про тебе? Не зможу… Як завжди Не вистачить бажаних правильних слів… Писала б про правду – нема тої правди, Панує зневіра на нашій землі… Пером змалювала б безхмарне я небо, Та смог затуманює всі небеса… Й про мову писати напевно не треба – Уже так потоптана мови краса… Доволі лиш горя, нещасть, катаклізмів, Та мабуть не треба писати й про них, Бо нам і в житті вистачає тих слізних, Зчорнілих рядків і розламаних криг… Напишу про долю. Чи краще не треба? Бо що то за...

Читати далі...

І знов не спиться. За вікном давно Серпанком ніч все вкутала охоче. На «ти» ми з нею стали вже давно, На брудершафт п’ючи біль опівночі. Із присмаком солоної сльози Й солодкої усмішки, визнать мушу, – Її цілунки – подихи грози, Її вино немов бальзам на душу.

Чаклує ніч над сонно-в’ялим містом: То ліхтарі запалить яскравіше, То зазирне в віконце срібним блиском Зорі небесної, що золота ясніша. На склі вона малює дивні квіти, Що перлами-росинками іскряться, А в місячного сяйва оксамиті Купає нотки серенади щастя… Чаклує ніч… Їй ніжний подих вітру Неначе джин виконує бажання, Натхненням зір наповнює палітру, Де ніч змішає сутінки з світанням. Дивлюсь в вікно. Із ніччю вип’ю кави І знов про ранок в неї запитаю, А дощ мені настукає...

Читати далі...

Я не хочу придумувать мрії, Чи листи знов в нікуди писати, Бо тоді моє серце німіє І не хоче у небо злітати. Я чекати на тебе не хочу, Бо хвилини тоді мов століття, Бо тоді диво-магія ночі В мить стає найсумнішою в світі. Я не хочу! Та знову чекаю… Я люблю, хоч й не хочу любити… Вкотре номер я твій набираю, Але так і не смію дзвонити…

Поглянеш навкруг – все квітує, буяє Повітря наповнене подихом мрій, Та тільки в душі заметіль завіває Останні штрихи вже зчорнілих надій… Хотілось би так підкоряти вершини, Летіти, п’яніючи до забуття, Чи просто дивитися в очі дитини І бачити в них світлу мить майбуття. Так хочеться вірити… Вірити!!! Тільки У що ж тут повіриш, як всюди брехня, А злодіїв, вбивць, п’яниць, нелюдів скільки – Зітхає знедолена ненька-земля… І плаче земля грозовими дощами, Від зброї, наркотиків...

Читати далі...

Вітаю усіх мам з ДНЕМ МАТЕРІ !!! [Приєднана картинка] Я чую досі, мамо, вашу пісню, Мені її знов вітер нашептав, Коли в гіллі заквітчаної вишні, На мить спинившись, трішки заблукав. Я чую, мамо, кожне ваше слово, Вони у всіх мелодіях весни… І ніч співає ніжно колискову, Яку колись мені співали ви. Пробачте, мамо, за усі тривоги. Молитва ваша – вічний оберіг. Спасибі за любов святу, від Бога, Що береже мене від бід усіх. Пробачте, мамо, лине стоголоссям За ласку, не...

Читати далі...