Ілюстрації Андрія Говди до книги М. Гоголя "Тарас Бульба"
что казаками себя считали обычные бандюганы и раздолбаи,которым лишь бы в степи саблей помахать,да из похода награбленное привезти..а вот историки говорят,что казаки являлись народной самообороной, нацеленной на защиту мирного населения от постоянных набегов вооружённых банд татарского происхождения.Люди, постоянно сталкивающиеся в степи с татарскими воинами..
Интересно-а каким Вы сегодня видите современное казачество?
Хороше місто Запоріжжя, і люди тут хороші. Акція «Тарас Бульба в Запоріжжі», яку зорганізували http://sharetravel.com.ua, запорізьке Географічне товариство за підтримки фонду « Патріот Запоріжжя» однозначно вдалась. Блоггери та журналісти з різних куточків України від Сімферополя до Львова зібрались разом щоб місці виникнення Січі проникнутись духом запорізького козацтва та обмінятись думками після перегляду фільму. І організаторам уце вдалось на славу. Музей запорізького козацтва, історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» та звичайно ж кінний козацький театр дійсно дали масу позитивних вражень. Козацька джигітовка – супер. А от сам фільм не зовсім виправдав сподівання попри доволі пристойний на пострадянських просторах бюджет.
Українська мова тут була б значно органічнішою. Переклад в субтитрах польської мови – притому що я її теж знаю не перфектно заставляє серйозно задуматися над фаховим рівнем таких горе-перекладачів. Батальні сцени на порядок гірші навіть у порівнянні зпольським «Огнєм і мечем». Ну а найбільше дивує та смішить відверта проросійська пропаганда. Я звичайно розумію шо хто платить той і замовляє музику але ж не в таких кількостях – передсмертні слова кожного з казаків про руськую землю та щей про царя(Привед медвед)виглядають комічно, а фраза « пращайтє таваріщ» на тлі пафосного моменту загибелі казака добила остаточно. Вердикт фільму – тверда троячка.
А от після фільму події розвивались цікавіше – прогулянка вечірнім містом, нічний клуб, дружні співи з луганчанами галицьких пісень,розпиття коньяку на березі Дніпра, футболісти «Шахтаря» в холлі нашого готелю зранку які потім продули 0/1– рамантіка,)) А потім прощання та знову на поїзд і тисяча кілометрів дороги)