У День Святої Трійці, який гостинна Сновщина згуртовує кращі народні колективи Чернігово-Сіверщини, які демонструють свій талант на обласному фольклорному фестивалі-конкурсі імені відомого фольклориста, лауреата обласних премій ім. Г. Верьовки, Б. Грінченка і премії Фонду культури, заслуженого працівника культури України Василя Полевика.

І це не дивно, адже фундатор фольклорного мистецтва Василь Полевик записав близько чотирьох з половиною тисяч народних пісень і обробив величезну кількість з них, значно збагативши їх звучання. Під його невтомною опікою в області діяли близько 500 різних співочих колективів, більшість з яких співають і досі, тим самим продовжуючи справу Сновського маестро народного музичного мистецтва.

Десятки років свого життя він присвятив збиранню безцінних і унікальних скарбів народного фольклору не тільки у рідному Сновському районі, а й в різних куточках області.

Джерело: https://chor.gov.ua/nasha-diyalnist/novini/item/3961-narodni-talanty-chernihivshchyny-prezentuvaly-svii-tvorchyi-dorob

Полевик Василь Іванович (1925-1999рр) — заслужений діяч культури, фольклорист, музикант, керівник багатьох самодіяльних художніх колективів. Уродженець с. Займища Василь Полевик присвятив українській пісні майже все своє життя. Він записав близько чотирьох з половиною тисяч народних пісень і обробив значну частину з них, збагативши звучання. Під його опікою на Чернігівщині діяли близько 500 співочих колективів. Більшість із них збереглися до сьогодні. До останнього дня (помер В.І. Полевик у 1999 р.) не поривав зв’язків з рідним селом, де створив фольклорний колектив «Спадщина»

Джерело: https://shrr.gov.ua/nash-kray/adm-ter-ustriy/item/51-vydatni-diiachi-raionu

Сотнікова Олена Василівна, провідний методист з питань розвитку та збереження народної творчості та аматорського мистецтва Чернігівського обласного центру народної творчості

Олена Василівна помітно хвилювалася. Для неї ця програма стала згадкою про батька. Василя Полевика вже давно немає, але його донька і досі з величезною любов’ю, шаною та повагою ставиться до його пам’яті. Саме особистість батька і допомогла їй відшукати свій шлях у житті, і знайти себе в тій справі, котра так припала до душі.

Ми зустрілися в центрі народної творчості, де у нас був запланований насичений знімальний день. «Сповідь» з пані Оленою була першою з тих цікавих діалогів, котрі нам пощастило зафільмувати в цьому дивовижному місці.

Олені Василівні було досить не просто налаштуватися та подолати хвилювання, а камери не додавали їй спокою. Але ми все ж таки зуміли знайти спільну мову, впоратися з емоціями та побудувати цікаву бесіду.

Завдяки батьку Олена з самого дитинства відчувала Україну. Він їздив по селах, їздив до людей і бережно збирав наш український фольклор. Рідна Україна говорила з його душею рядками та нотами народних пісень, а тоді ще маленька донечка постійно чула український спів та розповіді про українство. Вона зростала в цьому. Відчувала своєю дитячою душею. Душею, в якій з дитинства закарбована любов до батька і до України.

Як же це прекрасно, коли батьки власним прикладом змалечку навчають дітей любові до України. На прикладі Олени Василівни ми бачимо, що подорослішавши, такі діти продовжують жити з Україною в серці. Наша країна для неї — це щось глибоко рідне. Те що має аромат дитинства та щастя. Те, що неможливо забути. Те, де живе її душа. Дивовижно ніжна і красива душа.

Я щасливий тим, що мав змогу доторкнутися у «Сповіді» до цієї української душі. Я був радий тому, що ми разом з Оленою Василівною пережили ці яскраві спогади про яскраву людину — її батька, котрий так багато зробив для України і українства, котрий залишиться в нашій пам’яті на віки.

Сила душі та мужність Олени Василівни викликали в мене глибоку повагу. Адже як багато потрібно сил, праці та любові, щоб по крихтах збирати нашу величезну, красиву країну та відроджувати нашу таку глибинну культуру. Люди в яких вистачає на це душі — справжні діаманти Нації. І я щоразу дякую Господу за зустріч з такими людьми.

https://youtu.be/bLQmdCOD8rI