Саме цю статтю писати було важко. Складно. Проте все одно від душі. Від серця. З болем та тривогою за майбутнє. І за минуле. Ненаситне, варварське, криваве, проте таке сильне та святе, що, доторкаючись до нього, сам не усвідомлюючи того, дивлюся на небо та пошепки промовляю: «Господи, збережи Україну!»

Ніхто з нас не застрахований від горя та суму. І, коли на нашому порозі з’являється біда, ми, навіть попри нестримний біль, терпимо. Терпіння та мовчання… Серед нас є ті, хто вміє мовчати і Вірити, щоб не сталося. Це неймовірно складно. Це на вістрі ножа. Коли ти лише молишся і мовчиш.

Коли ти, з дитинства спостерігаючи, як плюндрують твою історію та культуру, готовий лягти на рідну землю та закрити її руками, аби їй і тобі не було так боляче. Мовчки будуєш церкви, майструєш, займаєшся щоденними справами і…мовчиш. І лише душа там, на висоті, разом із Богом… Молиться і мовчить.

Він мовчить. Католицький священик Юрій Попович трохи сумно посміхається самими очима і мовчить… Цього так бояться вороги України. Ось таких генетичних українців. Над ним не владні емоції. Йому не насадиш ненависть та відчай. Не затьмариш ними розум. Він не буде говорити гучних слів. Та ніколи і нікому не віддасть свою землю.

І не потрібні йому різнокольорові ряси, він не розтікається патокою і не роздає благословення на всі боки. Любить і мовчить… А в очах віддзеркалюється неймовірний біль від усвідомлення того, що з нами відбувається.

Господе мій, ти є слава і захист для усіх нас. Ти подарував нам Батьківщину, котра потребує нас, її дітей. Потребує нашої любові і турботи. Пастире наш, вкажи нам дорогу до щастя наших дітей і до пам’яті наших предків. Отче Небесний, дай втамувати спрагу нашу духовну молитвою до тебе. Допоможи духівникам нашим, тим, хто навчає нас не порушувати закони Твої. Лельо, прийми нашу вдячність і дай нам сил захистити свою землю. Прости нас. Помилуй. І збережи.

Він мовчить. Уявляєш?! Мовчить і відмолює наші гріхи. Вклонися йому, жовто-синій, і перехрестися перед дорогою. Шлях буде складним, та з Молитвою приведе він нас до щастя наших дітей і онуків. Мені неймовірно важко це усвідомлювати і ще важче про це писати. Господи, скільки болю завдали нашій землі ниці та брудні душі…

Я їхав до Ужгороду вздовж Румунського кордону, а він і далі мовчав… Лельо, збережи Україну.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Юрій Попович

https://www.youtube.com/watch?v=y_vnlXX2AEY