І поки дурні та жадібні фінансові мішки вкладають мільйони в гарненьких та слизьких блазнів, ти їздиш країною і по крихтах збираєш генетичний та інтелектуальний стрижень нації. Ми так заклопотані, що почали забувати про те, що прив’язує нас до Батьківщини. Київ та Львів – такі різні, проте неподільні частинки нашої багатоманітної неньки-України. Ми знаходимо дивовижне співзвуччя казок, переказів, легенд. Ми чуємо молитви.

Ми стоїмо біля ікон під куполами храмів… Це симфонія, це краса, котру неможливо передати словами, її треба побачити на власні очі, відчути душею. Заради того, щоб зберегти цю красу, не віддати її ворогу, ми гинемо на фронті, ледве не щодня ховаємо сина чи доньку України. І в найскрутніші миті нам здається, що ми поступово гинемо…

Коли я бачу істинний і щедрий патріотизм, я ясно розумію, що саме через цей біль Господь народжує серед нас людей, для котрих Україна понад усе. На місце одного загиблого Воїна приходять троє НАЦІОНАЛІСТІВ. Ми рухаємося вгору по спіралі. Це страшно. Це неймовірно боляче. Але таким є Боже випробування. Ми знаємо чому саме так. Ми промовчимо. Подивимося одне одному в очі і…промовчимо. Так?

Роман Бішко – настільки зрілий та усвідомлений українець, що одразу, не роздумуючи, встав до оборони своєї країни. Знаєте, мені інколи здається, що Західна Україна була готова до цієї війни, що вона усвідомлювала її неминучість пам’яттю предків…

Мені добре зрозуміло, чому сьогоднішні керманичі нашої держави так ненавидять націоналістів. Вони панічно бояться справжніх УКРАЇНЦІВ. Манкурти утримують нас в кабалі соціальної депресії, не даючи козачому духу проявити себе. Безпощадна та кривава війна за генетичну пам’ять.

Дід Роман – так кличуть побратими Романа Бішко. Веселий, зібраний, спокійний. Та при слові війна ця людина перетворюється на коршуна… Справжній дід Нації. Найсвятіше, що є в цій людині – він нарівні з нами, навіть попереду нас зі зброєю в руках захищає нашу Батьківщину.

Бойовий дід. Український. Віддасть останнє, та до виконання обов’язку боронити Україну стане першим. Ми розмовляли на кухні, котра, як і весь будинок, була оздоблена руками Романа Бішко, а у скронях і в душі стукало – вдома, а в серці і очах віддавалося – наш.

Дід Роман, ми пишаємося тобою. Ти справжній приклад для усіх нас. Справжній вчитель, що не словом, а ділом навчає тому, як щиро та віддано треба любити та поважати Батьківщину.

Авторська програма Олега Володарського «Сповідь». Герой програми Роман Бішко

https://youtu.be/wn9z0Rlrf5c