Родич виїхав за
кордон тимчасово і попросив погасити його заборгованість по Кредиту у
Приватбанку. Маючи номер його кредитки
заходжу до центрального відділення Приватбанку у місті Токмак. Всюди черги. Зайняв
найменшу з них. Стою. Звільнився стілець. Присів. Дочекався черги. Прошу за номером
рахунка прийняти гривні для погашення кредиту. Касир питає: «Скільки Ви бажаєте
внести?» Відповідаю, що 300 гривен. Мене посилають у коридор шукати якусь Алу,
що допоможе мені виконати цю операцію на нещодавно встановленому якомусь
автоматі. Виходжу. В коридорі справді стоїть чудо-автомат біля якого черга.
Поки стояв второпав, що чергу до каси я втратив, а купюр заплатити в мене
немає. На чудо-автоматі написано, що він як піп гроші не повертає. Озираюся
довкола. Бачу касу біля якої черга не дуже велика. Краще б я став до каси де
черга найбільша. Там скоріше працює касир. Ось і віконце завітне. Знову прошу
прийняти гроші по кредиту. Знову питають скільки? Почувши, що лише 300, касирка
повідомляє, що з такими смішними грішми вони не працюють. Правда згодилася розміняти
500 гривен, за що я їй маю дякувати. Знову йду у четверту чергу до
чудо-техніки. Я стою втомлений, щойно з нічної зміни, а це «чудо» повідомляє
мені, що «принтер не працює», що «квитанцію видати не має можливості». Згадав в
душі усіх банкірів, касирів, нелагідним словом. Скормив «чудо-тварі» ледь не
останні гроші і побіг додому відпочивати. Та як заснеш? Де гарантії, що гроші
не пішли на покращення життя зовсім не моєму родичу. І чим я йому доведу, що я
виконав обіцянку. До яких пір банкіри
будуть вирішувати скільки грошей щось важить для людини, а скільки можна
викинути на вітер, чи довірити «залізному чуду»?
Спати не можу і
крутяться в моїй голові гасла антиреклами.
«Кредит у
Приватбанку додасть Вам проблем, впорається з гарним настроєм і чудовим здоров’ям!
Не маєте проблем,
маєте добре здоров’я, маєте багато вільного часу, Ваші рідні мають чудове здоров’я
– візьміть кредит у Приватбанку і життя Ваше зміниться!
Маєте гарний сон –
кредит у Приватбанку і з ним впорається!»