У юності Петро частенько
Любив промовляти:
-Коли стану я старим,
Буде що згадати!
Без пригод напевне в нього
І дня не минало,
Як то кажуть у народі,
Життя вирувало.
Й ось настав похилий вік,
Чуб "вкрився морозом",
Але згадки нема в Петі,
Бо стражда склерозом.
Якщо жінка запрошує
Вас на чашку чаю,
Мужики, це все обман,
Чесно заявляю,
Бо учора мій сусід
В пастку цю попав,
Пішов вечером, й до ранку...
На чай той чекав.
-Чому, Фімо, ти до мене
Постійно моргаєш?
І про що в такий от спосіб
Мені натякаєш???
-Заспокойся, Розо, прошу,
То нервовий тік!
-Ой, який ти безсоромний,
Брехливий індик,
Бо на першій я хвилині
Трішечки вагалась,
А от зараз, скажу чесно...
Вже налаштувалась!!!
-Вадику, звичайно їжу
Треба запивати!-
До дорослого вже сина
Промовляє мати.
-То я ж її запиваю!-
Син відповідає.
-Запиваєш ти занадто!-
Мати не вгаває-
Але як це пояснити?-
Глянула до неба-
Як зап'єш ти, то по-новій,
Закушувать треба!!!
-Мені треба вірний друг,-
Промовляє Мішка.-
Щоб як стану я старим
Подавав бухлішку!!!
-Щоб подав тобі води,
На увазі маєш?
-Вибач, Олю, бачу ти
Шансів тут не маєш!!!
Дівчину свою Петро
Хоче повернути,
Але як це все зробити?
Не може збагнути!
Бо від тоді як вона
В нього проживає...
Телефон її батьків
Не відповідає!!!
-Дня народження мого
Ти не пам'ятаєш,
Мабуть треба розлучитись!
Чи як ти вважаєш?
Співчутливо подивився
Василь на Галину:
-Мені шкода, скажу чесно,
Тебе як людину,
Ризикуєш "старой дєвой"
Зустрітися з Богом!
-Ні, не дівою старою...
Старим козерогом!!!
Монітор на ноутбуці
В Тані забруднився.
Тож натисла "мой компьютер",
Щоби він обмився.
Але що тут за причина?-
Дівчина не знає,
Сім хвилин уже минуло,
А бруд не зникає.
Що мені уже робити
Я навіть не знаю,
Тож порадоньки у вас,
Шановні, питаю.
Коли п'ю, тоді дружина
Мене дуже лає,
А не п'ю, то кум від мене
Довбню відвертає!!!
Якщо поруч з вами хлопець
Із пляшкою пива,
То не думайте, що ви
В цей момент щаслива.
А чому? І як то кажуть,
Де тут пес заритий???
Тимчасово в його серце...
Шлях ось перекритий!!!
