"Спой мне.
Спой о том, что будет чудо.
Ты же веришь, помолись за нас.
За всех, ведь я молитв не знаю"
..........................................................................................
"Спой мне.
Спой о том, что все возможно
Ты же знаешь, что вся наша жизнь
один большой рывок на старте"
Вечер, меседж с этой песенкой от старого друга. Почти мужа. Почему люди понимают все так поздно. Слишком поздно. Той девочки уже нет. Слава Богу. Я рада что ее нет.
Молись за себя сам. Ты все знаешь. Ты все слышал и читал.
Прощай еще раз.
Улыбка.
Я любила тебя.
Спасибо за все.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Маршрутка на работу. Опять "Гости из будущего"...
"Перечитать наизусть стихи........
Почему не сказали, что будет так трудно
отобрали все детские сны
папины глаза, папина рука, где же небеса где же облака....
Лестица наверх кажется пустой
Дальше ото всех я кричу постой!!!!..... "
Кто-то мне сказал что я стала более чужой. Нет. Я привела себя в порядок. Я стала опять собой. Непонятное чуство неродства? Нет я не поменялась я возвращаюсь туда где я могу быть собой. Я как тот Ихтиандр, который не может быть долго на суше. Я начинаю задыхаться от этого мира. Ты знаешь о чем я....
Я люблю тебя. Я также буду рядом. Как и обещала. Я нужна тебе. Я знаю это. Эо не твое проявление слабости. Это проявление искренности. За что я и люблю тебя.
.................................................................................................
помните я писала про аквариум и двух золотых рыбок... так вот, плавают... ну не где то там, а как раз напротив... у них там перегонки что ли... и круги наматывают друг за дрожкой... такие забавные...
... хотя признаюсь честно абсолютно не ожидала... хотя помню когда то еще зимой, помойму писала списки желаний и они там были... а еще на новый год, мы с сестрой писали списки что нужно сделать за год, там тоже были две рыбки (в ракурсе я и сестра)... вот только когда исполнялся 2006.. можно было со стыдом содрать оба спика (мой и сестры) признав что не сделали и половины...
я больше не живу с сестрой... прошел еще год... и наверное переодически мыслы всплывали... и вот, вчера мне таки подарили рыбок))) я мягко говоря в полном шоке... и первые минуты вообще с трудом понимала что происходит... вот сейчас улыбаюсь и думаю... а ведь иногда мечты становяться реальностью...
за что спасибо моему волшебнику)))
а еще вчера сдала первый гос. екзамен... на 5 что не может не радовать. После этого правда многие просили сказать что то на испанском... мол три года учила, и экзамен на 5 сдала... но ребетала... как учила (шампанское-тортики-цветы-пицерии-разговорчики-про все-мальчики-женихи-дети-роды-разводы-похуждение-шампанское-тортики) ну вообщем где то так и сдавали (шампанское-тортик-кофеты-цветы-шампанское-шампанское-шампанское).. воть...
З.Ы. Тарас, очень жалко, что ты не предупредил заранее что будешь в Киеве. я то прочитала и мама передавала, что звонил... вот только все это было слишком поздно... жаль.
Так, шановні читачі, сьогодні говоритимемо про інформацію. Благо - привід поважний - шостого червня святкуємо день журналістики. Як це банально не звучало б, але все ж спочатку було слово. І це слово було носієм інформації. Насправді, велика сила - розуміти один-одного. І ми - журналісти повинні полегшити вам - читачам процес розуміння глобальних речей. Саме тому нас дехто звик називати четвертою владою, або сторожовою собакою демократії. Особливо часто це згадувалося після Помаранчевої революції. Рівно як і поняття про свободу слова. От нещодавно один мій знайомий звернув увагу на те, що насправді навіть після згадуваної революції справжньої свободи ми так і не отримали. Насамперед варто зауважити про те, що ідея так званого громадського телебачення, так і залишилась лише ідеєю. А нас, журналістів, насамперед, цікавить власник того чи іншого засобу масової інформації. І серед цих засобів насправді дуже мало тих, які дійсно мають право називати себе незаангажованими. Як б там не було, а інформаційна сфера, в якій ми всі постійно перебуваємо все ж викривлена. Аби скласти правильну думку, людині сучасній потрібно проаналізувати принаймні три протилежних джерела інформації. І тільки синтезувавши все це, ви можете приблизно уявити, що відбувається в нашій країні. Демократично? Цілком. Ви самі обираєте кому вірити. Але не кожен громадянин має доступ до отих класичних трьох джерел інформації, а якщо хтось і має, то не завжди схоче займатися перепрочитанням однієї і тієї ж новини в різних газетах чи на різних телеканалах. Тому і процвітають у нас різні “піари” чорні, білі та різнокольорові. Але й це ще не все. Інформація часто потрапляє до читача-глядача зовсім не в тому вигляді, в якому мала би потрапляти. Сьогодні вся газетна робота поділилася на два напрями: ньюзмейкерство та власне журналістика. Перший - це абстраговане подавання хронології подій. Часто у потрібному комусь ракурсі. Але цей напрям, який сповідує більшість українських газет, спільного зі справжньою журналістикою має дуже мало. Журналіст має не просто злапати сенсацію, зробити шкандль, епатувати, здивувати чи розвеселити читача, в нього набагато глибша, значущіша соціяльна роль. Він мусить помітити проблему і вказати на неї громадськості. Журналіст не може бути злим, як багато хто, навіть на тренах нашого регіону. Він мусить шукати добра у своїх матеріялах. Він не повинен бути налаштований на образу чи деструктив, свої дії він неодмінно повинен погоджувати з добрими намірами. Лише тоді він журналіст. У всіх інших випадках він піарщик, рекламіст, гуморист-астролог, для якого мета виправдовує засоби.
Але й читачі так само поділяються. Хтось любить читати анекдоти, а хтось серйозні матеріяли, які можуть допомогти розібратися в тому, що відбувається і прийняти правильне життєве рішення. Саме тому в газетній роботі надзвичайно важливий зворотній зв’язок. Ми повинні знати, як ви реагуєте на світ, на наші матеріяли. Ви можете лаяти нас, хвалити, ставитися до нас байдуже, але не мовчіть про це. Якщо вас щось турбує, не соромтесь, якщо ви маєте що сказати іншим - просимо дуже, для того ми й існуємо, щоб вам було легше жити.
Всем доброго времени суток...
Народ, выручайте - до выходных нужно достать армейские берцы...Если у кого есть - готов купить по умеренной цене. Требуемый размер 44-45(насколько я помню армейскую модель берцев, то я со своим 45-м размером ноги в 44 спокойно должен влезть), цвет - естественно черный, желательно без всяких примочек типа "заклепок" и пр. ...