я умер… мама, я умер!!! розмова з самим собою... і кожне слово ніби вигадане, проте так боляче /навіть коли вона казала ,ета самає, даваі астанємся друзьямі’, не було так боляче як зараз/ а потім ти відкриваєш очі в лікарняній палаті. і ще не зовсім отямився, проте розумієш, що це вже більше не ти, а незрозумілий кусок м*яса... а над тобою стоять батьки і плачуть. і ти крізь сльози благаєш ,будь-ласка, вбийте мене! краще смерть, ніж таке існування...’ раптом знайомий звук /ніби то...
Читати далі...