.
Доле ,вела ти- і кинула в пастку,
світло зіниці, а де ж моя воля?
Видерла серце- віддала собакам,
шаху мій башти, а де ж моя воля?
.
Медові думи отрутою стали.
Зморшки чоло моє хоре приспали.
Сили покинули,очі запали.
Ти є молитвою. Де моя воля?
.
Селем грунти тІкли-стали пісками.
Камінь- на стіни, а стіни- на камінь.
Страсть обернулася на покаяння.
Звабо сердешна, а де ж моя воля?
.
Доле, до герцю тебе би"м покликав:
гопом піддамся, а вивертом смикну,
псюрі згодую, на звалище кину.
Папороть ніжна, а де ж моя воля?
.
Чуяли вуха- а відповідь глУха:
гори- на камінь, а з камнів- затруха.
Мулли- невігласи. З Книги- окруха
розум посіла. А де ж моя воля?
.
ЗЕмлі обличчя туманом укрила,
доле ,кажи: чИя милість, і сила?
Ба, ФірагІй, ти юж Небу немилий,
чесний і гідний... А де ж моя воля?
.
__________________________________________
прим.перекл.: Фірагій- псевдонім Махтумкулі.