«Навіщо платити археологам?»

Свою попередню статтю в «2000», яка дає коментар «наїзду» волинського губернатора Б. Климчука на луцьких археологів, я закінчив словами: «Не хотілося б думати, що ставлення волинського губернатора до національно-культурної спадщини і людей, що її охороняють, є офіційною політичною лінією нинішньої влади. Очевидно, маємо справу з винятком, котрий, проте, кидає на неї зловісну тінь».

Сьогодні я не можу повторити сказане вище. Створюється враження, що негативне ставлення до пам'яток історії і культури таки й справді є тенденцією нової влади. У цьому переконує, зокрема, публікація в «Урядовому кур'єрі» прес-конференції першого віце-прем'єр-міністра А. П. Клюєва під промовистим заголовком «Навіщо платити археологам за початок будівництва?»

На жаль, загальний інтелектуальний рівень прем'єрського інтерв'ю не надто відрізняється від губернаторського. Той сплутав археологів з архітекторами, цей назвав Інститут археології Національної академії наук «Інститутом археологічної спадщини», якого в системі академічної науки ніколи не було. Єднає їх і неприязне ставлення до археологів, котрі начебто «правлять економічно необґрунтовані розцінки при початку будівництва».

Виходить, що головною перешкодою на переможному шляху реформ і економічного процвітання на Україні, заявленому «регіоналами», є...археологи. Це вони не дають стати на міцні економічні ноги не лише Волинській губернії, про що говорить Б. Климчук, але й усій Україні, що стверджує А. Клюєв. Причому ці антиархеологічні ескапади виголошуються без будь-яких попередніх консультацій із людьми, котрі у цій справі розбираються краще, аніж високі владні посадовці.

До речі, я й досі числюся у складі Гуманітарної ради при Президенті України, але ні з цього питання, ні з приводу проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини», на який президент В. Янукович наклав вето, радитися зі мною ніхто й не думав. У зв'язку з цим у мене з'явилося стійке переконання в недоцільності мого перебування в складі означеної ради, про що я зробив відповідне подання президенту.

Але повернемося до прес-конференції віце-прем'єра. Виявляється, її темою було «проведення реформи системи адміністративних послуг у державі» з метою скорочення їх. Над цим реформуванням працює відповідна робоча група, і саме її напрацювання оприлюднив А. Клюєв. Яким чином археологічні дослідження потрапили до сфери адміністративних послуг, відомо тільки цим горе-реформаторам. Навіть пересічний громадянин ніколи не скаже, що археологічні розкопки — це адміністративна послуга. Віце-прем'єру це, виявляється, недосяжно.

Щоправда, він не гуманітарій, і сфера охорони національної історико-культурної спадщини йому не близька. Впевнений, що його колега, віце-прем'єр з гуманітарних питань, такої дурниці ніколи б не сказав. Проте посада ця була ліквідована «регіоналами» за непотрібністю, що, безперечно, є однією з їхніх суттєвих системних помилок. Неувага до питань ідеології і культури обернеться для них значимими втратами.

Не знаю, як в інших, а в мене створилося враження, що Україна продовжує жити в ідеологічних координатах «помаранчевого» періоду. Одіозні укази В. Ющенка про присвоєння звання Героїв України прислужникам німецьких фашистів не скасовані, про надання офіційного статусу російській мові, практично забули, вулиці і площі Києва й інших міст і досі прикрашають заклики Ющенка «Любіть Україну». Більше того, їх взяв на озброєння президент В. Янукович, що свідчить фактично про ідеологічну спадкоємність нового режиму.

До речі, і в ставленні до археології «регіонали» продовжують лінію попереднього уряду. Це Ю. Тимошенко належить ексклюзивне право на авторство того, щоб ліквідувати археологічну експертизу або провадити її безкоштовно.

А. Клюєву і очолюваній ним групі реформаторів хочу пояснити, що Інститут археології НАНУ є не управлінсько-чиновницькою, а науково-дослідною установою, і за своєю природою не наділений правом (зобов'язанням) надавати адміністративні послуги. Він здійснює, у тому числі, і пам'яткоохоронні розкопки, причому строго згідно з чинним законодавством. Останнє ж вибудоване у повній відповідності з Європейською конвенцією «Про охорону археологічної спадщини», ратифікованою Україною у 2000 р.

У своїй пам'яткоохоронній роботі археологи керуються Законами України «Про охорону археологічної спадщини» (ст. 6, 7, 9, 12), «Про охорону культурної спадщини» (ст. 17, 37), Земельним кодексом (ст. 19, 53, гл. 31), а також законом «Про наукову і науково-технічну експертизу» (ст. 33).

Метою вітчизняних, як і міжнародних, актів у сфері охорони пам'яток історії та культури є, зокрема, і збереження археологічної спадщини України. Вона все ще становить вагому частку загальнонаціонального надбання, але, на жаль, руйнується з катастрофічною швидкістю через господарську діяльність, прокладання транспортних комунікацій, меліоративні роботи, плантажне розорювання земель, велике індустріальне будівництво...

Проведення попередніх археологічних досліджень у місцях великих будівельних робіт — це не примха археологів, що хочуть задовольнити свою професійну допитливість, це їхній обов'язок. З точки зору державного мужа, лаяти їх слід швидше за те, що не повною мірою справляються із цим своїм обов'язком. Що є правдою, оскільки, як казали в старовину, «нива большая, а делателей мало».

Згідно з законом «Про охорону культурної спадщини» археологічні дослідження проводяться за рахунок коштів замовника. Тобто тієї організації, яка отримала дозвіл на будівельні роботи в зоні археологічного культурного шару. Цінова вартість робіт обумовлена відповідними державними документами і в жодному разі не встановлюється Інститутом археології НАНУ. Головним із них є Тимчасовий збірник цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам'ятках історії та культури Української РСР (ТЗЦНПР-91), затверджений наказом Державного комітету у справах будівництва та архітектури УРСР № 75 від 24.06.1991 р. Дієвість цих цінових норм підтверджена посиланням на нього в додатку № 2 до Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва на території України, затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури та житлової політики України № 285 від 14.12.2000 р., а також наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 517 від 18.11.2008 р.

Звичайно, норми ці вже давно застаріли. Вони вимагають коригування, щоправда, не в бік зменшення, чого б хотілося будівельникам, а в бік збільшення, що зумовлюється зростанням цін на оренду механізмів, експедиційне спорядження, зарплату тощо. Але ж це не питання Інституту археології. Змініть норми відповідним законодавчим актом Кабінету Міністрів, і археологи будуть послуговуватися ними.

Сподіваюсь, я відповів на запитання віце-прем'єр-міністра А. Клюєва «Навіщо платити археологам?» Йому, як й іншим його колегам по управлінню країною, мусила б бути відома біблійна мудрість: не хлібом єдиним... Як, зрештою, і те, що за рахунок скорочення археологічних досліджень і навіть повного їх згортання «хліба» в Україні не прибуде. Для цього не треба бути великим економістом. Не там шукаєте, панове-«регіонали», резерви економічного зростання.

На завершення, користуючись нагодою, хочу нагадати моїм опонентам вислів Т. Г. Шевченка про археологію і археологів, який він залишив у своєму щоденнику після повернення з розкопок: «Я люблю археологию, я уважаю людей, посвятивших себя этой таинственной матери истории». Може, варто до нього прислухатися і припинити нападки на археологів?

Директор Інституту археології НАНУ, академік НАНУ, голова Українського товариства охорони пам'яток історії та культури

Петро ТОЛОЧКО

Продолжаем знакомиться с мудростью Книги Притчей Соломоновых.

Иной выдает себя за богатого, а у него ничего нет;

другой выдает себя за бедного, а у него богатства много.

Богатством своим человек выкупает жизнь свою, а бедный и угрозы не слышит.

Свет праведных весело горит, светильник же нечестивых угасает.

[Души коварные блуждают в грехах, а праведники сострадают и милуют.]

 В современном переводе эти стихи выглядят так:

 

Есть люди, ведущие себя, как богачи, но они ничего не имеют.

Другие ведут себя скромно, когда они богаты.

Богатому человеку может придётся заплатить выкуп за свою жизнь, бедному же это не грозит.

Добрый человек, словно яркий свет, а злой, словно свет, становящийся темнотой.

 

или так:

 

Один, ничего не имея, притворится богачом,

а другой, при богатстве немалом, - бедняком.
Богатство сохранит человеку жизнь, зато бедный упрека не услышит.
Свет праведных радостно горит, а светильник нечестивых гаснет.
 

 (Притчи, глава 13, стихи 7-9)

 

5 ноября 2010

Сьогодні отримав 34 повідомлення на поштову скриньку. Користувачі цього сайту просто таки ринулися плюсувати мій рейтинг і залишати схвальні коментарі в замітках. Цього раніше не було, не в такій кількості. Я дякую всім, але мені цікаво в чому причина в такій зацікавленості в моєму блозі?

Я работаю в Сиэтле.

Для моих знакомых ,которые здесь не были , могу провести небольшую виртуальную экскурсию.

Это отличное для работы место,  тем более сам город можно считать родиной Microsoft  , но женской половине нравится Вот этот рай для покупок  ( наверное потому что там постоянно делают скидки ).

Символом города и наверное его гордостью ( ну я так думаю ) Вот эта башенка  .Вид открывается с нее обалденный ( поверьте мне на слово ). Для тех кто любит тусить есть Pike Place этакая помесь рынка, ресторанов, кафешек и сувенирных магазинов объедененная кучей разных переходиков с выходами на набережную .Обычно народ здесь свободное время и проводит.

Для более интеллектуальной публики можно организовать походы в Научный музей или Тихоокенский научный центр  на худой конец в  Музей фантастики  и  Музей полета, для тех кто хочет развлечь детвору смело в  Детский музей

Лично мне нравится  ( как архитектурное сооружение) библиотека Сиэтла , здесь ее называют «Оригами из стекла» видимо из-за ее прикольной формы.

А кому хочется поправить пошатнувшуюся нервную систему или восстановить душевное равновесие – добро пожаловать в  Океанариум …

Одним словом тут можно и отдыхать и работать…жаль есть только время на работу

Сейчас время с Сиэтле ( эт для тех кто думает …а какая ж разница во- времени)

а на пенсию будем выходить в 65 ))

ну,  если они гарантируют ВСЕМ выход на пенсию  -  то можно было бы подумать )

 

Не любят люди работать. На призыв о работе большинство ответят — а смысл? Знакомый историк рассказал, что это не лень, а влияние глубокой истории, когда наши предки не знали, что будет завтра. Собрали урожай, а потом приехали монголо-татары и все забрали. И так несколько веков. Так какой смысл сажать? С тех пор в менталитете народа определяющие позиции держат понятия «своего огорода» и «хата с краю». Чтобы жить в гармонии, украинцу достаточно знать, что он не умрет с голоду, и не лезть, куда не просят.

Но вот пришел такой парень, как Стаханов, и все изменилось. Сутки в забое с отбойным молотком вдруг перестали считаться рабским трудом. Их назвали элитным занятием, полем битвы, на котором происходили эпические события, о которых потомки вспоминают столетие спустя. Шахтерский труд стал чем-то вроде Лиги чемпионов. Такое могли сделать только пиарщики. Но те, кто это сделал, умерли полвека назад.

Так чего ждут новые поколения пиарщиков? Теперь они восхваляют шоколадные батончики да рутинно извещают мир об эпохальном росте производства сухариков на 1,5% по сравнению с аналогичным периодом в средних веках. А в это время люди не хотят поднимать задницу с дивана и идти трудиться.

Вместе со Стахановым и его пиарщиками ушло время, когда люди спешили на работу, как на праздник. На благо партии или кого-то еще. Теперь никто не хочет трудиться на дядю. Да и пиарщики больше не занимаются пропагандой труда. Теперь это делают эйчарщики. И как у это у них получается? Вместо стахановского движения они создают систему оценки. Вместо графика рекордов – KPI. Вместо героя труда — рамочка с лучшим работником месяца в коридоре возле туалета. Вместо нового Стаханова – … А кто, собственно, вместо Стаханова?

Он работал на шахте «Центральная-Ирмино». А разве мы знаем героев труда, к примеру, на Полтавском ГОКе или в ПриватБанке? Кто на «Азовстали» выплавил больше всех металла? Кто в ПриватБанке выдал больше всех кредиток? Страна, возможно, и хотела бы знать своих героев, но кто ей их даст? Пиарщики пиарят проценты роста и руководство. Эйчарщикам пропаганда труда не под силу. В итоге население не имеет примеров и не любит работать.

Все больше любят отдыхать. Туры в Грецию бронируют себе уже с февраля, в офис приходят к 11-ти, и брать на себя дополнительные обязанности не хотят.

Да и какой смысл вкалывать? – скажет продвинутый сотрудник, не поленившийся покопаться в интернете и узнавший, что рекордсмен закончил алкоголизмом и психбольницей.

"Жизнь с человеком, которого не любишь, - это как пожизненная ссылка на галеры"...не помню кто сказал только..

Моя дефиниция любви... Как бы это выразить?
Сейчас я вспоминаю слова бабушки, которая говорила, что любовь - это когда хочешь с кем-то пережить все четыре времени года.
Когда хочешь бежать с кем-то от весенней грозы под усыпанную цветами сирень, а летом собирать с кем-то ягоды и купаться в реке. Осенью вместе варить варенье и заклеивать окна от холода. Зимой - помогать пережить насморк и долгие вечера, а когда станет холодно - вместе топить печь.
Так говорила бабушка.
А мне в голову пришло вот что: я не смогла бы с НИМ варить варенье и топить печь, когда станет холодно.
Я поняла что любовь, кроме того, что она есть, еще должна быть прекрасной.
Она может быть трудной, но неподходящей.

Моя была неподходящей.
Неподходящее время, неподходящий человек, неподходящее место.

 ТБ дістало! Ніякого культурного відпочинку! сама мудотня...Піду в монастир...

Как дней цветы увяли,
остыли танцы!
Никто не ищет пылу-глянцев,
шалит едва ли!

Тут был и я мальцом,
бежали тут годины
легко, что девы, в цвет увиты,
и каждая-- с венцом.

Помилуй мя, Святая Дева,
напрасно те взываю:
дни, счастьем полные до кра`ев,
и Небо сине, где вы?!

перевод с немецкого Терджимана Кырымлы

Juengling

O wie die Tage verbluehn
Gleich kuehlen Taenzen!
Keiner will lodern und glaenzen,
Keiner will spruehn!

Da ich ein Knabe war,
Da liefen die Stunden
Maedchenleicht, blumenumwunden
Und Kraenze im Haar.

Heile mich, selige Frau,
Der ich vergeblich klage,
Dann sind voll Glueck alle Tage
Und alle Himmel blau!

H. Hesse

Впереди выходные. Хотется чё-нить из классики или просто спокойного милого кино и мягкого дивана. Вуди Аллен. Трейлер