Теж про ресурси, але про економiю.

Відразу скажу, що я не стану коментувати тезу про "апокаліпсис 2030 р. через руйнування постачань". Хоча, можливо, навiть сьогодняшня криза так званого "постіндустріального суспільства" веде саме до схожого сценарію. Але сама концепція науково-технічного прогресу в електроніці та інформатиці надалі викликає все більше сумнівів в правильності напрямку. Почалося, на мій погляд, приблизно з виходу Windows XP, тобто з 2003 року. Тобто програмне забезпечення вимагає все більше ресурсів без суттєвих змін в функціональності. А часто функціональность приносять в жертву можливим прибуткам від продажу ПЗ. А за ними, звичайно, "тягнуться" виробники апаратного забезпечення. Наприклад, розробникам немає коли розбиратися у початковому коді бібліотек Java, вони "напихують" свого, в результатi потреба в обчислювальних ресурсах зростає, що автоматично означає прибутки виробників електроніки. А користувач, тобто кінцевий споживач, не тiльки змушений платити "не за що", а й викидати на сміття повністю фізично працездатні електронні компоненти. Тому, на мій погляд, концепція "нового життя" "морально застарілих", але працездатних електронних компонентів, хоча б силами волонтерів, заслуговує на увагу як i волонтенів-екологів.