Про співтовариство
Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Шукати в архіві
Топ учасників
Олена Білозерська: Про відносність “аргументів”
- 17.08.14, 23:15
Дуже розповсюжений аргумент наших опонентів – як проплачених путінських тролів, так і притомних мислячих росіян, які цих тролів наслухалися (як в Інтернеті, так і по ТБ): “Как вы после этого сможете жить в одной стране? Они же вам не простят!”. Мається на увазі те, що мешканці Донбасу не пробачать решті українців артилерійські обстріли, які забрали багато життів.
Знаєте, от щодо цього можна бути спокійними. Я спілкувалася з багатьма людьми на Донбасі, в тому числі з біженцями. Я знаю їхні настрої.
Серед цього населення є щирі патріоти України. Їх небагато. Є щирі патріоти Росії. Їх теж небагато. І ті, й інші ніякої погоди не роблять. Вирішує завжди більшість, а більшість – це звичайне населення, таке, як всюди. Воно хоче миру, зарплат і пенсій.
Якби ми не здали без бою Крим, війни на Донбасі, скоріше за все, не було б. Після Криму ж деякі донеччани і луганчани вирішили, що Донбас віддадуть так само, і вони отримуватимуть такі самі високі пенсії, як у Росії. Не забуваймо ще кремлепропаганду, яка залякала їх “Правим сектором”, який виріже їх за те, що вони спілкуються між собою російською.
В результаті переважна більшість мешканців Донбасу жодного “правосєка” так і не побачила. Зате побачили війну, кров, смерті, руїни, необхідність втікати, прихопивши з собою лише сумку з найнеобхіднішим.
Багато хто вже зрозумів, що це сталося тому, що вони самі, своїми руками, вчасно не вигнали озброєних емісарів Путіна, коли їх ще було небагато і звичайні місцеві дядьки могли сказати їм: “А ну, геть звідсіля, поки цілі!”.
Оскільки вони там живуть або жили раніше, до того, як стали біженцями, вони знають, що мирні міста, які обстрілюються “укрокарателями”, існують лише у російських пропагандистських лубках. Бо чудово бачать сепарські танки й артилерійські установки, які встановлюють під їхніми будинками. І бояться їх не менше, ніж української армії. Причому бояться вони не якихось “карателів”, які прийдуть і їх розстріляють – а тупого снаряда, який прилетить у їхній будинок і їх уб’є. Він щомиті може прилетіти як з того, так і з іншого боку. А людям жодної різниці, чий снаряд їх уб’є – вони хочуть жити.
Так що тепер вони хочуть лише одного – миру. І їм все одно, хто дасть їм цей мир і під чиїм керівництвом їм мирно жити – губернатора Гіркіна чи губернатора Коломойського. На того, хто принесе на ці нещасні українські землі мир і порядок, вони молитися будуть.
При цьому, наскільки ми зацікавлені в мирі – бо це ж на нашій землі війна, це ж наші хлопці гинуть вже не сотнями, а тисячами, це ж наша інфраструктура знищується – настільки там, за східним кордоном, зацікавлені в тому, щоб це тривало якомога довше.
Тому – сила на силу. До перемоги, без перемоги – миру не буде.
http://ukrpohliad.org/analytics/olena-bilozers-ka-pro-vidnosnist-argumentiv.html
http://www.poryad.com/?p=23399&utm_source=feedburner&utm_medium=email&utm_campaign=Feed%3A+poryad%2FfGMi+%28IA+%C2%AB%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94+%D0%97+%D0%92%D0%90%D0%9C%D0%98%C2%BB%29
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
А брат то не настоящий! Не стоящий!
- 17.08.14, 23:01
рашистські холуї отримали заслужену винагороду
- 17.08.14, 22:22
Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2014/08/17/112128-nagrabovane-donbaskyh-pidpryyemciv-naymanci-karavanamy-vyvozyat-rosiyi
Спорт. вареники. куми-с…
- 17.08.14, 21:28
Колись ото отдихали з кумом на Корсіці, і рішили зварить якоїсь отєчественної їди, бо мєсна нам набридла… Корсіканці харчуються пітатєльно, ну не разнообразно. На завтрак вони, напрімєр, беруть кусок хліба, а на нього кладуть кусок ковбаси і кусок сиру. В обід на кусок хліба кладуть сир, а вже ковбасу зверху… А на вечерю просто хліба не дають, а тіки сир і ковбасу… Ну і вино…
З помошчю однієї пожилої женщини і наших інструкцій, ми наліпили вареників з картоплею і устроїли українську вечірку. Даже десь сметани достали. Один італієць там ще був. Каже: якщо у вас равіолі такого размєра, то представляю, які у вас спагетті!... – Да, - кажу, - спагетті у нас завтовшки як нога твоя, прімєрно…
Але шоб не ожирєть за час отдиха, ми з кумом заїхали в спорттовари і купили там боксьорський мішок, перчатки, еспандер і гантелі… Будем заніматься по утрам не мєнєє чим півтора часа в день, - кажу я куму. – Півтора мало, - каже кум, - давай – два…
Десь уже на сьомий день отдиха, утром я один раз штурнув боксьорский мішок ногою з похмєльної злості. На цьому наш спорт, собственно говоря, і закончився…
Потом в боксьорський мішок заселився рой диких ос, а еспандером прив’язали козу… В общим, все окупилося, болєє-мєнєє…
Після спорттоварів ми поїхали в магазін по вино… Знайшли якесь село. За прилавком стояла баба і говорила по телефону з своєю подругою… В ході разговора вона їй сказала шось, тіпа: дорогая, я тібє перезвоню, ібо тут проісходіт нєчто невєроятноє, - какіє-то люді хотят купіть у мене триста бутилок розового…
Думаю, годовий доход ми їй зробили. Після цього баба, навєрно, закрила магазін і поїхала з дідом на Сейшели пить коктейлі і заніматься сексом під пальмами… А може й не поїхала, бо островні народи путішествують рідко. Їм у себе нравиться. Бо согласіться, що якщо ти живеш на Корсіці, то їхать отдихать, допустім, на Сардінію – це абсолютний ідіотізм…
І вобше, там свої представлєнія про час та простір, отлічні од наших… Колись випивали з одним корсіканцем. Розказує, що родився він всередині острова, але потом переїхав до моря… Років сорок я не був у своєму рідному селі, - каже з ностальгією й сумом. А чого? – питаю… - Та, дуже далеко, - каже, - кілометрів тридцять херачить на машині треба, ну його нахуй…
А вранці ми пішли в баню. Сидимо, паримся, піт з нас ллється потоками… Ти знаєш, куме, кажу, - якби оцю жидкость, шо з нас виходить, собрать і дістілірувать, то (враховуючи кількість єжеднєвної нашої випивки) получився б якийсь ідеальний раствор. Сильно ядовитий. – Я даже думаю, шо воно б горіло, - каже кум…
- Якби його цей раствор назвать? – питаю
- Хай буде “куми-S”, - каже кум…
Потом уже після бані, сиділи і пили чай… Чай ми п’єм там рідко, бо за вином – нєкогда… Ну тоді якраз пили чай і воду… Да, кстаті, коли наша корсіканська знайома побачила один раз, як я вдень п’ю воду, то сказала таке: О!!! Віталій! Ти п’єш воду!!!! Підожди, я візьму фотоапарат, це треба сфотографірувать…
Ну общим, сидимо і п’ємо чай… - А, прикинь, кажу, куме, - якби все було наоборот…
- В якому смислі, - питає кум…
- Ну в тому смислі, шо ми приїхали б на Корсіку, і з утра до пізнього вечора занімалися спортом, а ящики з вином так і осталися неодкриті…
- Да, - каже кум, не дай бог до такого дожиться…
Смерть москальським окупантам та їх холуям!!!
- 17.08.14, 20:50
Бійці 95-ї бригади Збройних сил України взяла під контроль райцентрЯсинувата на Донеччині, який має стратегічне значення.
Про це повідомив Президент Петро Порошенко на своїй сторінці уФейсбук.
"Український прапор встановлено! Національна гвардія завершує пошук та ліквідацію окремих груп бойовиків", - написав він.
Москальський світ у всій його мерзенності
- 17.08.14, 20:17
фото
У Мюнхені вандали зламали хрест і почали розкопувати могилу провідника ОУН Степана Бандери.
Про це у Твітері повідомив глава МЗС України Павло Клімкін, спростувавши інформацію про вибух на могилі керівника ОУН.
"Могилу Бандери у Мюнхені не підірвали. Вандали зламали хрест і почали розкопувати могилу. Консул і поліція вже там", - зазначив Клімкін.
Також він зазначив, що попросив главу МЗС Німеччини сприяти розслідуванню даного інциденту.
Також один з очевидців Вадим Костюк повідомив, що на місці події працюють експерти та перебуває "усе керівництво поліції Мюнхена".
 |
| Фото з Facebook Вадима Костюка |
 |
 |
Про вибух на могилі Бандери повідомив прес-секретар ВО "Свобода" Олександр Аронець. За його словами, про це поінформував зять Бандери Андрій Куцан.
Українська правда
