Сумна новина для донецьких терористів: незважаючи на всю пропаганду путінських пропагандистських телеканалів, за ганчірку, що символізує «прапор» «донецької народної республіки», самі росіяни вже б'ють в обличчя...

Про таку новину повідомляє «Преса України».

Цікавий випадок вчора трапився під час відбіркового до Євро-2016 футбольного матчу між збірними Швеції та Росії.

Якийсь ватний росіянин (можливо, що і з України), перебуваючи на трибуні вболівальників збірної Росії, вирішив дістати прапор терористів із «донецької народної республіки» і помахати їм.

Але, на його щирий подив, він був побитий за це не поліцією, не стюардами, а ...самими російськими вболівальниками.

Як повідомляють в соціальних мережах самі росіяни, які булиі на шведському стадіоні, вболівальники спочатку спробували адепта сепаратизму словесно переконати не робити такого необачного вчинку і засунути свою ганчірку куди подалі, але оскільки спільник терористів виявився глибоко «ідейним», то в хід дуже швидко пішли кулаки.

Чим же показовий даний випадок? Мабуть тим, що «новоросія» з усіма її принадами починає діставати не тільки завзятих сепаратистів всередині «днр», які щодня прозревають від тих, хто прийшов у їхній край благ, але і самих росіян. 

Тим більше, слід зазначити, що не кожен росіянин може дозволити собі злітати в Швецію на матч улюбленої команди, а тому, даний конфлікт демонструє настрій у класі росіян напевно що вище середнього.

Зазначимо, що матч між Швецією і Росією закінчився внічию 1:1. 

Україна вчора ж у надважкому поєдинку зуміла виграти у білоруському Борисові збірну Білорусі з рахунком 2:0.

"Ні для кого не секрет, що історія Росії - це історія воєн,

які вела північна імперія заради “приростання“

своїх ”земель” від Балтики до Тихого океану.

Зауважимо, що “приростивши” черговий шмат землі,

Росія не ощасливлювала - навпаки, приносила його 

мешканцям злидні, пияцтво, безкультур’я, невігластво. 

Віталій АБЛІЦОВ

“СЛОВО ПРОСВІТИ” 2014 р.

1950-1953 роки, Корея. З початком війни з СРСР були спрямовані військові і цивільні інструктори. З ескалацією конфлікту у важких боях взяли участь декілька сотень радянських пілотів бойових літаків і фахівців ППО.

1962 рік, Карибський басейн. Потужне угрупування радянських військ влаштувалося під боком у США, на Кубі. Окрім танків, артилерії і літаків, росіяни у рамках операції під кодовою назвою "Анадир" прихопили з собою ракети з ядерними боєголовками.

1966-1972 роки, В'єтнам. У країну з Союзу прибутку сотні пілотів винищувачів, операторів РЛС і комплексів ПЗРК.  Радянські військові бази залишалися у В'єтнамі до кінця дев'яностих років.

1956 рік.  Угорська революція -  озброєне повстання проти прорадянського режиму народної республіки в Угорщині, пригнічене радянськими військами. Всього в операції "Вихор" брали участь 15 танкових, механізованих, стрілецьких і авіадивізій, 7-а і 31-а повітрянодесантні дивізії, залізнична бригада загальною чисельністю більше 60 тисяч чоловік. На їх озброєнні було понад 3000 танків, в основному сучасні Т- 54. Саме тоді соціалісти у всьому світі дійшли висновку, що у СРСР проблеми не лише із-за Сталіна.

Серпень 1968 року. Вторгнення радянських військ в Чехословаччину - остання крапля для багатьох колишніх прибічників СРСР.

1977 рік, Індія. Під час чергового конфлікту між Індією і Пакистаном радянські ракетні катери взяли участь в наступі на пакистанський порт Карачі.

1977-1992 роки, Північний Йомен. СРСР підтримали один з протидіючих кланів і забезпечивши йому перемогу. В результаті радянські бойові кораблі отримали можливість базуватися в портах Північного Йомену аж до об'єднання його з Південним.

1975-1989 роки, Мозамбік. В ході військових дій  з військами ЮАР радянські військові брали участь в плануванні бойових операцій.

1979-1990 роки, Нікарагуа. За допомогою посланців СРСР були створені інфраструктура і збройні сили цієї країни.  Офіцери не лише навчали нікарагуанських військових, але і планували операції проти "контрас".

1979-1989 роки, Ефіопія. Вагомий внесок у будівництво цивільних об'єктів і підготовку ефіопської армії внесли радянські фахівці. Крім того, наші радники брали участь у бойових діях, які вела Ефіопія проти Сомалі і Еритреї. На острові Сокотра була створена велика база радянських ВМС.

1979-1989 роки, Афганістан. Початок десятирічної війни : радянські спецпідрозділи узяли штурмом палац Аміну,  під час штурму Амін був убитий.  У грудні 1979 - введення радянських військ в Афганістан, з березня 1980 розпочалося ведення активних бойових дій, у тому числі широкомасштабних. Впродовж дев'яти років війни були убиті або покалічені більше 2,7 мільйонів афганців. Втрати СРСР - 15 031 людина.

1983 -1984 роки. Сірія. При введенні радянських частин ППО , військовослужбовцям було наказано забути про військові звання і військову форму. Увесь контингент прибув до країни таємно під виглядом туристів.

1980-2001 роки, Ірак. Саддам Хусейн звернувся по допомогу до радянської (російської) сторони і отримав велику кількість бойової техніки.

1980-1991 роки, Ангола. Для підтримки цієї колишньої португальської колонії СРСР направив немало військових і цивільних радників. Крім того, бойові кораблі узяли під контроль порти Анголи, а повітряні перевезення в країні в основному здійснювалися радянськими літаками.

1999-2006 років, Косово. Російські десантники вчинили стрімкий кидок в Косово і захопили стратегічний аеродром в Приштині.

2008 рік. Грузія. Росія втрутилась у конфлікт на стороні південноосетинських сепаратистів та ввела війська, в тому числі танкові бригади, на територію Грузії, піддала бомбардуванню грузинські міста, порти та військові об'єкти.

2014 рік. Україна. Інтервенція розпочата Російською Федерацією в Україні з метою встановлення контролю над територією Кримського півострову. Парламентська асамблея ОБСЄ визнала «неспровоковані та засновані на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах» дії Росії «військовою агресією на догоду власним інтересам». Наступним етапом стала війна на сході України, офіційно відома як АТО, коли українські військові активно залучились до протистояння з російськими маріонетковими терористичними групами ЛНР та ДНР та російськими військами.

Белорусские фанаты на протяжении всего матча выражали свою поддержку Украине. Они выкрикивали «Слава Украине!», а украинские фанаты отвечали «Героям слава!» и «Жыве Беларусь». Кроме того, белорусы пели революционную «Воины света» Ляписа Трубецкого, информируетnews.еizvestia.com.

Как известно, многих украинских фанатов не пускали в Беларусь без объяснения причин. По одной из версий фанатов, власти Беларуси опасались, что болельщики заведут на трибунах известный фанатский хит. Впоследствии украинская сторона договорилась о проезде болельщиков, и болельщики Украины и Беларуси таки исполнили хит.

Отметим, национальная сборная Украины победила Беларусь в матче отбора на Евро-2016. Поединок завершился со счетом 2:0 в пользу украинцев. Автоголом отметился Александр Мартынович. Еще один гол забил Сергей Сидорчук уже в добавочное время.

Встреча проходила на «Борисов-Арене» в городе Борисове в присутствии 10 тысяч зрителей.

Читать полностью на http://news.eizvestia.com/news_sport/full/433-polnyj-stadion-v-belarusi-pel-izvestnuyu-pesnyu-o-putine-video

Командир батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза поділився своєю інформацією про подробиці оточення українських військовослужбовців під Iловайськом, що призвело до величезних втрат через дії командування.

Цю новину передає «Преса України». 

Береза вважає, що для оцінки подій під Iловайськом необов'язково мати доступ до секретної інформації, а досить використовувати при аналізі загальнодоступні факти. Комбат зазначив, що станом на 23 серпня місто було практично повністю зачищено, а тi терористи, що залишилися в живих, готові були бігти. 

В цей же час сектор «Д» у Амвросіївці захищав кордон і керував діями того угруповання генерал Литвин, який просто дезертирував, оскільки наказу відступати йому ніхто не давав, що можна перевірити офіційним запитом в Міноборони. Береза закликає шукати винних не серед бійців, які після зради генерала втратили бойовий дух, а карати за зраду безпосередньо командування.

«Далі - ну уявімо, що у нас немає генерала Литвина, і не було його ніколи. Але у нас є Генеральний штаб і генерал Муженко. Є Головне розвідувальне управління, Прикордонна служба, якою керує ще один Литвин. І керує нею з 2001 року. Уявляєте, яка в нього повинна бути напрацьована мережа агентурних даних та інформаторів за цей час? Однак жодної інформації про підготовлюваний захід російських військ їм озвучено не було», - пояснив «ефективність» командування Береза.

Комбат зазначив, що керівництво Генштабу зобов'язане було після появи 20-тисячного угруповання російських військ на важкій техніці доповісти міністру оборони, щоб той довів до відома президента.

«Міністр оборони, знаючи про вторгнення, повинен прибути до президента, як до Верховного Головнокомандувача, і доповісти: пане президент, Російська Федерація почала Третю світову війну. І вибачте - ніяких парадів не треба проводити, треба захищати свою землю. Потрібно всі війська направити на те, щоб витіснити російські війська з території нашої країни. Хто це зробив?», - сказав Береза.

Варто відзначити, що керівництво Міноборони категорично спростовують версію своєї провини у трагедії під Iловайськом, намагаючись звалити відповідальність на окремі частини, які залишили після втечі командування свої позиції.

Екс-беркутівець Дмитро Садовник, якому інкримінують розстріл демонстрантів на вулиці Інститутській, швидше за все переховується в анексованому Криму. Таку інформацію кореспондент Преси України отримав від високопоставленого працівника правоохоронних органів. 

Зокрема, джерело повідомляє, що підозрюваний у розстрілі активістів Майдану Дмитро Садовник цілком ймовірно відсиджується в Криму. 

 "За наявними даними, він (Садовник) втік до Криму й наразі перебуває там", - заявив співрозмовник. Ймовірність того, що Садовник справді втік до Криму, за словами співрозмовника, дуже висока.

Нагадаємо, 3 жовтня командир роти спецпризначення "Беркут" при ГУ МВС України в м. Києві Дмитро Садовник, якого звинувачують у причетності до розстрілу 39 учасників мітингу на Майдані, безслідно зник. Він не з’явився на чергове судове засідання, на якому мали розглядати його справу. Конвою, який прибув забрати підозрюваного у справі, ніхто не відчинив дверей. 

19 вересня суддя Печерського районного суду м. Києва змінила Садовнику запобіжний захід з утримання під вартою на домашній арешт. Підсудному видали браслет із радіомаячком, за яким мали відстежувати його перебування. Проте Садовник якимось чином зумів позбутися маячка, залишив його вдома, а сам, тим часом, гайнув у невідомому напрямку. 

24 вересня Генпрокуратура відкрила провадження стосовно вказаного судді за ч.1 ст. 375 (постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови) ККУ та подала апеляцію на судове рішення.

6 жовтня Апеляційний суд м. Києва скасував постанову Печерського райсуду про домашній арешт Садовника і задовольнив клопотання ГПУ про взяття його під варту.

Нагадаємо, зараз колишній беркутівець Дмитро Садовник оголошений в розшук.

Сьогодні вранці поблизу Дебальцеве українськими бійцями був затриманий заступник командира оборони самопроголошеної «ДНР».

Новину передає Преса України, посилаючись на повідомлення джерела.
 
Затримання «шишки» відбулося одному з крайніх блокпостів сил АТО поблизу Дебальцеве.

«Військові побачили підозрілу машину і затримали її. Через п'ять хвилин після затримання чоловік сказав, що він не там звернув, не туди заїхав», - розповів джерело.

Як з’ясувалося, заступник командира оборони «ДНР» є кадровим військовим Російської Федерації. З його машини вилучили два автомати Калашникова і шприци зі знеболюючим. 

Терориста поки не показують журналістам, оскільки з ним працює розвідка.

Відомо, що «заступник командира оборони ДНР» є громадянином Росії та народився в Омську.

Нагадаємо, нещодавно українські військові взяли в полон 25-річного Єгора Веселова з Костроми. Його родичі розшукують уже впродовж двох місяців.