Колишній президент СРСР Михайло Горбачов пропонує російському керівництву сісти за стіл переговорів з країнами заходу, щоб розморозити відносини, які були викликані російською агресією проти України, передає "Преса України".
"Я пропоную лідерам Росії та США подумати про проведення саміту з широким порядком денним, без попередніх умов. Треба пройтися по всьому спектру відносин і проблем. Все-таки ці дві країни несуть особливу відповідальність. Коли вони від неї йдуть, світ стикається з тяжкими наслідками", - зазначив він.
Він упевнений, що керівники країн повинні повернуться до вирішення глобальних загроз і проблем, а так само повернуться до ідеї початку 90-х і створити Директорію Безпеки для Європи.
"Такий же саміт треба підготувати між Росією і ЄС. Не треба боятися, що хтось "втратить обличчя", що хтось здобуде пропагандистську перемогу. Це все повинно належати минулому. Треба думати про майбутнє", - вважає Горбачов.
В мережі з’явилася відповідь на відео-лист студентів так званої «Новоросії», який був адресований невідомому львів’янину. Свою відповідь так званим « студентам новоросам» на YouTube розмістив Павло Левицький. Про це повідомляє кореспондент Львівського порталу.
Боевики выбросили на свалку два грузовика трупов своих сторонников
Опубликовано: Пнд, 08/12/2014 - 13:15
Звериная сущность боевиков проявляется в отношении к погибшим товарищам
Боевая работа украинских военных и партизан весьма результативна. Верные вассалы российского триколора, воюя в Донбассе против Украины, снова проявили свою звериную сущность.
Об этом сообщает пресс-служба штаба АТО на своей странице в Facebook
"На одну из свалок Донецка, террористы вывезли 2 самосвала трупов своих сторонников. Это и не удивительно, ведь бандиты давно уже потеряли человеческий облик и представление о христианских и общечеловеческих ценностях", - пишет«Главред» со ссылкой на пресс-службу АТО.
На днях мы (ibigdan и a_s_k_e_t) получили разрешение посетить один из блокпостов Мариуполя.
В качестве бонуса внизу вы найдете рассказ бывшего командира 32-го блокпоста.
Напомню, мы путешествуем по востоку Украины и рассказывам вам, чем тут живут и мирные люди, и военные.
Вид на блокпост на подьезде
Офицер
(это с первых секунд угадывалось по его тону и движениям) в черной
балаклаве и форме без знаков различия встретил нас
сдержанно-неприветливо. Вернее сильно угадывалось, что эту самую
неприветливость он старался сдерживать и прятать за шутками. Ну а и то –
под конец дня падают ему на голову двое с камерами, да с ними еще
офицер пресс-службы, послал бы, да нельзя. Не зря на нашу просьбу
сказать, на какие блок-посты можно подъехать чтобы пообщаться с бойцами,
нам еще дали с собой этого офицера, ой не зря…
- Что вам показать? – с натужным радушием спросил он
- Всё что можно, - радостно ответили мы.
- Вон там туалет, - закинул офицер и его глаза выжидательно посмотрели на нас.
- Туалет так туалет, - сказали мы, - но, если можно, хотелось бы что-то еще.
Видимо, ответ ему понравился, офицер хохотнул и дал добро на сьемку.
Этот блокпост считается одним из лучших и хорошо обеспеченных.
Сейчас
он неплохо оснащен, есть укрытия и даже ходы сообщения. Техника ездит и
стреляет. Но в начале не было ничего – два старых БТР не на ходу и с
нерабочим вооружением. Бойцы, работая сутками, смогли поставить эти
машины на колеса. Наверное, на такое способны только наши.
Боец нацгвардии на посту возле восстановленного БТР
Бойцы
несут на блокпосту круглосуточную службу. Проверяют каждый легковой
автомобиль, автобусы, фуры, всё что едет мимо поста. Бойцы постоянно в
полной готовности, работа очень нервная. Блокпост оборудован достаточно
неплохо, особенно поразил блиндаж на случай обстрела, внутри которого
поместился 40-футовый металлический контейнер. Топится печка и внутри
блиндажа ощутимо тепло, по-крайней мере линзы камеры мгновенно запотели.
Если кто-то не хочет останавливаться, есть радикальный способ решения проблемы.
Досмотр по всем правилам - со страхующими
Самое ценное, что нам привозят - это детские рисунки и такие вот обереги, мы их постоянно носим - боец нагвардии.
Игорь принимает участие в задержании преступника в досмотре.
Раньше эта пушка не могла даже пошевелиться, а теперь - полноценное орудие.
Досмотр
Очень опасный БТР
Вид из бойницы.
Флаг Украины и покареженный указатель
Такие вот надолбы, выпускаются тут же, в Мариуполе. Против танков.
Бойцы в ожидании.
Досмотр пломб фуры.
Боец Нацгвардии
Вход в подземній блиндаж.
Яма в замле таких размеров, что там легко уместился 40-ка футовый контейнер
Ход сообщения
5 минут от мира до войны - сзади БТР виден работающий Метро
Все
снабжение блокпоста – на волонтерах. Бойцы относятся к нацгвардии,
поэтому МО их, ессно не снабжает, а в милицейском министерством о
приходе зимы, видимо не в курсе. Интересно, что докладывают Авакову? Но
все бойцы, с кем бы мы не говорили, рассказывали одно и тоже – одежда,
еда, спальники, печки – это все волонтеры. Государство дало автомат и
сказало – воюй, солдат, и гордись оказанным доверием! Повторюсь – это
лучший блокпост. Бойцы обеспечены и сыты. На вопрос, если это лучший, то
что происходит на худших, командир посоветовал съездить на блокпост
номер N.
- А что там? – попробовали выяснить мы.
Офицер помолчал, зло сплюнул и емко сказал:
- Там пи*дец.
Если
у нас будет время и возможность, мы попробуем съездить на тот блокпост и
выяснить, что в действительности означает "там пи*дец"
По-крайней мере сегодня на ужин дают мясо "на гриле".
.
Очень боевой пес Пуля - при виде фотоаппарата храбро бежал, выронив кость
Это
механик БТР, который своими руками починил машину и привел ее в полную
боеготовность. С ним вышел казус. Когда я шел мимо, ветер до нес до меня
его слова "меня не снимать". Ну дело хозяйское, мы не папарацци. Как
потом уже выяснилось, он возмущался, что всех снимают, а его - нет, что
он хуже, ну и что что комбинезон запачканный?!!! Вот, пусть тут будет
кадр с механиком и собачкой Пуля.
Солдаты
кушают. Их было больше, но при появлении нас с камерой они разбежались,
как мы не уговаривали, чтобы доели, мы снимать пока не будем...
Сверху
- рисунки детей, снизу - разносолы от волонтеров. Солдаты в один голос
утверждают, что первое - намного ценнее, так как позволяет поддерживать
боевой дух.
На детском рисунке домик с трубой, Фидель Михаилу машет рукой...
Солдат в полной выкладке. Все, кроме автомата - волонтерское.
Еще один обитатель лагеря
Часть 2. Рассказ одного из командиров 32-го блок-поста.
Видимо,
постепенно офицер проникся к нам доверием и снял балаклаву. Показалось
усталое худое жесткое лицо, при взгляде на которое лично мне сразу стало
понятно – это человек из тех, кого называют белой костью, человек,
который будет ругаться, злиться, посылать начальство, но выполнит приказ
любой ценой. Офицер, за которым солдаты пойдут в любую мясорубку.
Между
тем выяснилось, что этот офицер Нацгвардии, имен называть там не
принято, а звание – подполковник, был одним из командующих тем самым
32-м блокпостом. Мы попросили его рассказать, что же там на самом деле
было, и насколько оправданно было отступление с него, потому как после
этого не раз встречались мнения, что, мол, зря отдали, зря отступили.
О чем нам рассказал офицер.
31-й,
32-й и, оказывается, был еще 33-й блокпост кто-то из командования
додумался разместить вдоль трассы таким образом, что они были не вдоль
фронта, а, как-бы, вклинивались в территорию противника. Таким образом,
дорога между 31-м и 32-м была полностью простреливаема террористами.
Блокпост помимо того, что надо оборонять, необходимо еще и снабжать.
Так
вот при попытках снабжения было потеряно 22 единицы бронетехники.
Выезжало четыре БТР, приезжало 1-2. И так каждый раз. С маниакальным
упорством командование продолжало настаивать на удержании этого объекта.
Думаю, что когда-нибудь мы еще узнаем имя того предателя, который
воспользовался своим положением, чтобы перемолоть столько солдат и
брони.
Но я отвлекся. Дальше
из рассказа офицера. Они удерживали блокпост силами четырех БТР-4.
Машина хорошая, но против них были танки, ПТУРы и грады и воевало
несколько подразделений ополченцев и одно, самое укомплектованное -
осетинов. На вопрос, как в таких условиях можно вообще было удерживать
пост, офицер сказал – если ты не боишься, реально оцениваешь свои силы,
умеешь грамотно по-военному блефовать, то все возможно. Ну и, добавил,
очень важно, что противник нас боялся.
В
принципе, подполковник понимал, что блокпост в окружении существовать
долго не может – рано или поздно его уничтожат. Надо или убирать его,
или выравнивать линию фронта. На все возражения от командования слышал
только одно: «Вы трусы и не хотите выполнять поставленную задачу!». Вот
так. В окружении – трусы, атакуют танки – трусы, воды и патронов нет –
все равно трусы. Так
и воевали. Иногда боевики с одной стороны начинали гасить по ним с
перелетом и прилетало боевикам с другой стороны. Те, считая, что по ним
коварно открыл огонь блокпост, начинали валить в ответ. Пришлось идти на
переговоры, объяснять нерадивым дятлам, что они друг в друга стреляют.
Один
раз, когда враг уж сильно охамел, подошел со стороны и начал гасить
ВОГами и АГС, гвардейцы оседлали один БТР и пошли в атаку, да так, что
не только отогнали атакующих, но и доехали до их расположения и хорошо
там покатались. Настолько хорошо, что на следующих день пришел
переговорщик от отряда, стоявшего с другой стороны и сказал – давайте,
мол, так – мы по вам не стреляем, только, пожалуйста, к нам не надо
ездить так, как к ним. Очень, мол, не хочется. И, да, спасибо, мол, что
вчера не заехали. Подполковник после этого своим запретил стрелять в ту
сторону – одной проблемой меньше.
Один
раз БТРами (!) в лобовой атаке отгоняли танки. Танки удрали. Они же не
знали, что у наших для ПТУРов ракет не было, а сами бандиты сюда не
умирать ехали, это в их планы не входило.
После
этого представители осетин пришли разговаривать. Угрожали. Тяжелые
переговоры продолжались два с половиной часа, причем осетины все время
менялись, всё ходили «за старшим». Разговор получался интересным:
- Послушай, я милиционер, как 102 по вызову – меня вызвали, тут поставили и тут я буду стоять. Работа такая.
- Но если ты не уйдешь, мы тебя убьем и солдат твоих убьем.
- Я
на Майдане стоял и не уходил и тут буду стоять. А хотите попробовать
помешать – милости просим, только потом не обижайтесь. Дорого обойдется. - Хорошо, мы тебя трогать не будем. (далее с угрозой) Но у нас есть такие подразделения, они нам не подчиняются.
-
Знаете, у меня тут стоят четыре БТР-4, хрен их знает кому они
подчиняются. Я вот не знаю. И если они завтра захотят покататься теперь
уже по вашим тылам…
-
Эээээ, ни о чем с тобой нельзя договориться. Ладно, мы в тебя стрелять
не будем, и ты не стреляй. Работай себе, милиционер… (уходят) Один, уходя, как-бы задержался, слегка нагнулся к уху и тихо сказал:
–
Ты мужчина. С такими приятно воевать. Смотри сюда. Они, – он глазами
показал на своих, – трусы. Слова не сдержат. Завтра с 20:00 будет
обстрел – и ушел.
И
точно. На всякий случай без двух минут 20 часов загнали солдат и сами
залезли в укрытие и ровно в 20 прилетело – и минами, и градами. И летело
ровно четыре часа.
Вот так и воевали.
Слушая
этого подполковника я понимал – для наших солдат нет невыполнимых задач.
Голый, босой, голодный и безоружный он всё равно ее выполнит, чем
зачастую и злоупотребляют наши высокопоставленные военные начальники.
Российские войска освободили часть оккупированной украинской территории на админгранице с Крымом
Российские войска во вторник 9 декабря освободили часть территории Херсонской области на границе с временно оккупированным Крымом. Как сообщил начальник Госпогранслужбы Украины Виктор Назаренко, территория освобождена российскими войсками согласно договоренности, достигнутой с российской стороной рабочей группы, созданной по инициативе президента Украины Петра Порошенко
По словам начальника Госпогранслужбы, российские войска отошли на 8 км на Арабатской стрелке в районе села Стрелковое, на 2 километра – в районе пункта пропуска Чонгар (Генический район Херсонской области), и на 1 км на полуострове Ад (мыс Казантип).
Также во вторник 9 декабря с вышеназванных участков границы с аннексированным Крымом отводятся части регулярной армии Украины, а освобожденная территория переходит в зону ответственности Госпогранслужбы Украины, – сообщает корреспондент сайтаКрым.Реалии.
Виктор Назаренко подчеркнул, что освобождение части территории в окрестностях села Стрелковое имеет особое значение, поскольку «здесь расположены газопровод и газоперекачивающая станция, которые весной российские войска намеревались захватить с целью установления контроля».
Начальник Госпогранслужбы отметил, что территория, оставленная российскими войсками, будет полностью занята украинскими пограничниками лишь после полной проверки этих участков на отсутствие каких-либо взрывчатых веществ и (в случае их обнаружения) после разминирования.
На вопрос журналистов о подробностях договорённостей, а также о том, кто вел переговоры с российской и украинской стороны, – Назаренко сказал, что «не имеет полномочий об этом говорить».
В конце февраля, начале марта 2014 года переброшенные из России и крымских баз Черноморского флота России войска без опознавательных знаков оккупировали Крымский полуостров.
16 марта 2014 года на территории Крыма и города Севастополя прошел так называемый референдум о статусе полуострова, по результатам которого Россия включила Крым в свой состав. Ни Украина, ни Европейский союз, ни США не признали данное голосование и считают, что Крым Россия аннексировала.
После этого США и Европейский союз ввел ряд экономических санкций в отношении России. Запад продолжает настаивать на том, что Крым является частью Украины.
Украина победит. Потому, что на каждое ухо Булатова с мутными квартирами и машинами, всегда найдутся две пары глаз.
Как у Нигояна и Смирнова.
Несколько месяцев назад один прямоходячий гуманоид, по фамилии Олег
Царёв, как-то ухмыльно страдал в московской телестудии на камеру
Кремль-Зомбо-ТВ о том, что артиллерия украинской армии слишком бодро
фарширует донбасских сепаратистов и террористов до состояния минеральных
удобрений.
Фраза “В ДНР приезжают (из России) воевать добровольцы, юные мальчики с глазами Иисуса Христа” вошла в аналы.
Да простят Цилю верующие во Христа за упоминание всуе.
Кого конкретно имел в виду свиновод-регионал- то ли фас интеллектуала
Мотороллы, то ли челюстной профиль какого-то там министра Плотницкого,
то ли сияние полупьяных зрачков министра культуры ДНР на полупорнушной
фотосессии, история так никогда и не узнает.
Но зато История навсегда запомнит глаза Настоящих Героев.
10 месяцев назад вся страна рассмотрела его глаза. И запомнила их глубину, теплоту и какую-то чистую одухотворённую наивность.
Глаза Серёжи Нигояна. Взгляд, который мог бы принадлежать Ему.
Сегодня появились ещё одни глаза, которые трудно будет забыть.
Глаза Юрия Смирнова.
Молоденького лейтенанта 55-й бригады, попавшего в плен к боевикам ДНР.
На виде ему вряд ли дашь больше 18-ти.
В его взгляде мало геройства. Он до сих пор испуган и может быть до конца не верит, что его жизнь спасена.
Представьте себе- как умело работают фсбшные кураторы в Донбассе.
Узнав, что Смирнов внук Героя Советского Союза сразу предложили ему
перейти на сторону боевиков. Возможно обещали что-то, сулили барыши,
наручные часы из рук Самого Путина и майорские погоны со старта в
какой-нибудь Таманской дивизии. Такого перебежчика Москва не позволила
бы потерять, бросив его в качестве пушечного мяса на штурм донецкого
аэропорта. Его бы берегли для пропаганды и телевизионной геббельсовщины.
А может это только догадки автора? И никто ничего не обещал?
Кроме расстрела в случае отказа за участие в боях на стороне “хунты”?
Всё может быть.
Но факт остаётся фактом- этот Воин с глазами подростка не нарушил Присягу.
Не продал Родину.
Не испугался, наверняка страшно боясь умереть.
Остался Офицером.
Украина победит.
Потому, что на каждое ухо Булатова с мутными квартирами и машинами, всегда найдутся две пары глаз.
Как у Нигояна и Смирнова.
Останні аж надто відверто смакували "дублення хохлів на вотчині Порошенка" й навіть встигали подавати свої версії раніше, ніж про це повідомляли вінницькі або центральні українські сайти.
Переповідати події немає сенсу. Проте є сенс замислитись, що передувало цим подіям, і як це може вплинути на подальший розвиток ситуації в Україні, яка майже 9 місяців знаходиться у стані неоголошеної агресії з боку Росії.
Більшість публікацій зводились до думки, що місцеві активісти просто стали на захист "майданівського" голови облради Сергія Свитка, якого захотіли зняти колишні регіонали на чолі з вінницьким губернатором.
Існує також думка, що це - заколот, організований російськими спецслужбами, й направлений безпосередньо проти президента Петра Порошенка, щоб послабити його позиції напередодні другого раунду мирних переговорів у Мінську. Мовляв, Порошенко на своїй "малій батьківщині" ради дати не може, тож з нього можна вижимати більші поступки для терористів з ДНР-ЛНР.
Але істину та мотиви цих подій слід шукати у симбіозі багатьох факторів, які торкаються і першої і другої версії та останніх політичних подій в Києві, які до Вінниці мають лише дотичне відношення.
Звідки ж ростуть ноги "вінницького бунту"?
Звідки з’явився Свитко
Головна постать вінницьких подій 6 грудня - голова облради Сергій Свитко.
Голова Вінницької облради Сергій Свитко
Свою політичну кар’єру він, як і більшість представників "Народного руху України" розпочав ще у 90-х. Тоді патріотично налаштовані політики багатьох регіонів України об’єдналися навколо постаті В’ячеслава Чорновола. Але трагічна смерть лідера "Народного Руху" викинула на узбіччя політики багатьох його послідовників.
Опинився серед них і Сергій Свитко.
Очолюваний ним вінницький курінь "Народного руху" нічим особливим у вінницькому політикумі не запам’ятався, тож виборці теж не балували Свитка і його рухівців своїми голосами.
Участь "рухівців" в подіях Помаранчевої революції-2004 теж не принесла Свитку політичних дивідендів.
Тоді Сергій Свитко претендував на посаду голови Вінницької районної держадміністрації, але "помаранчевий губернатор" Олександр Домбровський запропонував іншу кандидатуру - представника "Батьківщини" Юрія Щетініна.
У 2010 році Свитку вдалося стати депутатом Вінницької обласної ради за списками партії Тимошенко.
Яку роль зіграв Порошенко у тому, що Свитко опинився в кріслі голови облради
Свитко так і залишився б простим депутатом, якби не Євромайдан.
Вінниця у цих подіях не пасла задніх й наприкінці січня тут, слідом за іншими областями, сталося захоплення будівлі обласної влади. Свитко не був активним учасником штурму, проте регулярно брав участь у засіданнях Народної Ради Вінниччини, в яку увійшов разом із більшістю депутатів від "Батьківщини".
На початку лютого Народній Раді Вінниччини через "закулісні домовленості" з вінницькими регіоналами вдалося виторгувати посаду заступника голови облради в обмін на звільнення захопленої будівлі обладміністрації.
Подальший розвиток подій на Майдані у Києві – розстріл людей та втеча Януковича - допомогли вінницькій "Батьківщині" закріпити успіх в облраді.
Маючи на меті посісти крісло губернатора, керівник вінницьких "біло-сердечних" Людмила Щербаківська вирішила віддати посаду голови облради своєму цілком покладистому депутату, за яким немає жодних амбіцій та впливу - Сергію Свитку.
Допомогли їй у цьому старі знайомства із регіоналами, які й віддали більшість своїх голосів за Свитка.
Це був зірковий час, як для Свитка, так і для вінницької "Батьківщини" - адже Щербаківська сподівалася на підтримку центральної влади: тоді головою Верховної Ради обрали Олександра Турчинова, який до того ж став виконуючим обов’язки президента.
Єдине, що засмутило перемогу - демарш частини депутатів - колег по опозиції, які орієнтувались на тодішнього мера Вінниці, а нині - голову Верховної Ради Володимира Гройсмана.
У подальший переможний хід на щаблях влади вінницької "Батьківщини" втрутився Петро Порошенко.
Він ще навіть не розглядався як можливий претендент на посаду президента, але традиційно мав неабиякий політичний вплив у Вінниці. У підсумку губернатором області став Анатолій Олійник - креатура близьких соратників Порошенка Олександра Домбровського та Григорія Заболотного, а не Людмила Щербаківська. Їй дісталася посада заступниці губернатора з соціальних питань.
Губернатор Вінницької області Анатолій Олійник
Поки Свитко освоювався на посаді голови облради - його ніхто не чіпав, сесії проходили більш-менш спокійно.
Головними дієвими особами на Вінниччині стали Петро Порошенко, який неочікувано для всіх виявився фаворитом президентських перегонів, та Людмила Щербаківська, яка намагалася будь-що "віддячити" Порошенкові за "проліт" повз посади губернатора.
Саме на Вінниччині періодично виникали скандали із розміщенням "чорнухи" на Порошенка з боку штабу Юлії Тимошенко, який очолювала Щербаківська.
Скандали з посадами у комунальних закладах
Упевнена перемога Порошенка у першому турі виборів президента трохи остудила "пил" Щербаківської. Проте не загасила.
Тут у нагоді став Свитко та його повноваження голови облради. Щербаківській вдалося налагодити призначення "вдячних" кандидатур на різні посади, ну а Свитко виконував роль борця з засиллям регіоналів та хабарників серед колишніх керівників.
Тоді дії Свитка підтримували не тільки колеги по фракції, але й вінницькі "Свободівці" та деякі "професійні" активісти вінницького Майдану.
Підтримка "Свободою" Свитка виникла не на пустому місці - прес-секретар вінницької облорганізації партії Олега Тягнибока став заступником начальника відділу аналітично-інформаційної роботи облради - фактично прес-секретарем Свитка.
Нове оточення Свитка та конфлікт з губернатором
Не маючи власної команди, Свитко оточив себе людьми, які фактично стали його використовувати у власних цілях. І це вплинуло на його стосунки із губернатором Олійником.
Спочатку вони узгоджували свої дії, потім почали з’являтися на офіційних заходах окремо. Згодом стосунки перейшли у публічні дебати. До цього додались скандали із призначеннями керівників комунальних закладів, через які Свитко влітку двічі не зміг зібрати сесію облради - велика частина депутатів просто не хотіла реєструватися.
Максимальний накал відносин Свитка і Олійника прийшовся на річницю Євромайдану - 21 листопада. Тоді кілька десятків людей на мітингу кричали "ганьба" Олійнику та рукоплескали виступу Свитка.
Зростання публічного та закулісного протистояння між виконавчою та представницькою владою області призвело до того, що депутати почали збір підписів за відставку Свитка.
Той відреагував постійним запрошенням на сесії облради "вірних" собі активістів та політичних "крикунів". Двічі поспіль Свитко не зміг зібрати депутатів на сесію. І у підсумку вони просто ініціювали проведення сесії з його відставки.
День "Х" був призначений на суботу, 6 грудня.
Депутати-підписанти за відставку Свитка сподівалися на свій успіх, маючи у своєму запасі 68 голосів, це - більшість облради. У Свитка також готувалися до цієї події.
За інформацією співрозмовників УП у правоохоронних органах, за день до дня проведення сесії до Вінниці приїхав голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок у супроводі технологів.
Свитко ж за день до сесії подав керівнику управління Держохорони список із 314 осіб, які начебто забажали бути присутніми на сесії облради. Це зазвичай організовується на балконі над сесійною залою. Але та в змозі вмістити максимум 50-60 осіб. Тож конфліктна ситуація явно закладалася заздалегідь.
Як провалилась відставка Свитка та захопили будівлю облради
Вранці, 6 грудня, неподалік площі Незалежності почали збиратися молоді люди в балаклавах, яким координатори роздавали "преміальні".
Близько 9-ї ранку до будівлі облради підтягнулися кілька сотень протестувальників.
Вінницька міліція відреагували на ці виклики "по шаблону", перекривши вхід у будівлю потрійним кордоном правоохоронців, залучивши також до цієї справи бійців спецбатальйону "Вінниця", які кілька днів перед цим повернулися із зони АТО.
Керовані лідерами вінницьких "Свободи" та "Батьківщини" протестувальники емоційно накачувалися лозунгами про злочинну владу, яка хоче прибрати "представника Майдану" Свитка та продовжити "дерибанити" майно та бюджетні гроші в області. Причому закиди про корупцію лунали не тільки убік депутатів облради та й губернатора Олійника. Чимало "гріхів" вішались на президента Порошенка та голову Верховної Ради Володимира Гройсмана.
Протестувальники у Вінниці. 6 грудня 2014 року. Фото Винница.info
Протестувальники емоційно накачувалися лозунгами
Мітингуючи озброїлися плакатами
В той же час до приміщення ради крім депутатів нікого не пускали. Сесія розпочалась - в залі зібралось 99 депутатів за необхідного кворуму 67. У цей час перед входом в будівлю почалися перші сутички мітингувальників з правоохоронцями.
Питання про відставку Свитка мали розглянути 26-м. Розрахунок був на те, що за цей час частина депутатів або не витримає напруги від мітингу під вікнами, або піде, не дочекавшись закінчення сесії.
Але після гімну перед Свитком поставили пропозицію перенести розгляд 26-го питання першим. У цей час сутички перед будівлею облради вже перейшли у відкрите протистояння.
Вбік правоохоронців почали летіти петарди, димові шашки, серед мітингувальників з’явилася велика кількість немісцевих, які організовано давили на правоохоронців.
В залі нервозність накручувала керівниця "Батьківщини" Людмила Щербаківська, яка неодноразово виходила до мікрофона і заявляла, що під вікнами міліція вже б’є людей.
Перед будівлею облради запалили шини. Фото МВС України
Сутички перед будівлею облради вже перейшли у відкрите протистояння. Фото МВС України
Перший поверх будівлі облради закидали димовими шашками
Мітингувальники тим часом дісталися вхідних дверей, розбили в них вікна та закидали перший поверх будівлі димовими шашками. Одночасно з цим частина фракції "Батьківщина" заявила, що не збирається брати участь у роботі сесії й почала покидати сесійну залу. Відчувши їдкий сморід, за ними потягнулися й решта депутатів.
Відставка Свитка провалилася. Але події на цьому не завершилися.
Після того, як депутати залишили приміщення через внутрішній двір, міліція "дала задню", зняла очіплення, й у приміщення увірвався натовп із 400-500 мітингувальників. Вони майже одразу занесли сміттєвий бак у кабінет губернатора на другому поверсі будівлі.
Натовп увірвався у приміщення
Мітингувальники занесли сміттєвий бак у кабінет губернатора
Нові "господарі" адміністративної будівлі оголосили про створення такої собі "Ради Майдану"
Протистояння завершилося півтора десятками постраждалих, з яких 8 – міліціонери, шестеро з них досі перебувають у реанімації.
Згодом виявилось, що значна частина тих, хто штурмував будівлю, - не місцеві. Вони навіть не заперечували журналістам, що приїхали з сусіднього обласного центру Хмельницький. Свої дії варяги чітко координували із лідером вінницької "Свободи" Олексієм Фурманом.
Поки лідери захоплення адмінбудівлі, зібравшись у сесійній залі, обговорювали план наступних дій, велика група підлітків з числа хмельницьких варягів, пройшлася по поверхах будівлі в пошуках "здобичі" у відкритих кабінетах. Однією з яких став портрет Порошенка в кабінети радника губернатора та колишнього заступника попередника Олійника на посаді Романа Аксельрода.
Нові "господарі" адміністративної будівлі оголосили про створення такої собі "Ради Майдану", в склад якої увійшли 35 осіб. Проголосувати за поіменний склад цієї ради в сесійній залі облради міг будь-хто з числа тих, хто тут опинився внаслідок захоплення.
Мотиви "Свободи"
Наступного дня прихильники захоплення облради збирались провести своє "Віче". Проте на нього прийшли чоловік 150-200, переважно вінницьких "свободівців", які встановили свою партійну палатку, роздаючи перехожим листівки з вимогами до президента відправити у відставку вінницького губернатора Олійника.
Одночасно, тут провели ще одне голосування, на якому ухвалили резолюцію запропонувати Порошенку призначити губернатором Вінниччини свого лідера Олексія Фурмана.
Отже, програвши парламентські вибори, "свободівці" вирішили "відігратись" претензією на керівництво "малою батьківщиною" президента. А вже надвечір з’явилася ще одна інформація, яка "відкриває очі" на мотиви дій "Свободи".
Мітинг "Свободи 7 грудня у Вінниці. Фото i-vin.info
Її озвучив київський політолог Тарас Березовець:
Судячи за моєю інформацією, участь Свободи у вінницьких протестах обумовлено початком розслідування діяльності представників даної політичної сили у владі. Мова йде про екс-генпрокурора Олега Махніцького, екс-міністра аграрної політики Ігоря Швайку та екс-міністра екології Андрія Мохника. Передбачається, що діючи на випередження, представники Свободи можуть у разі пред'явлення звинувачень своїм представникам, звинуватити правоохоронні структури у політичному переслідуванні. Інформація з дуже надійного джерела.
Ось так, несподівано для усіх, у Вінниці зійшлись інтереси здавалося непримиренних ворогів - Володимира Путіна та Олега Тягнибока. Перший робить усе, щоб знищити України, як державу. Другий заявляє про сповідування принципу "Україна - понад усе".
Чим Вінниця може обернутися для України
Події у Вінниці мають більш широкий вплив на українську дійсність, ніж це було за задумом тих, хто їх здійснював.
Фактично захоплення облради у Вінниці ставить під сумнів здатність президента контролювати ситуацію в країні: мовляв, він не може цього робити, оскільки не контролює навіть свою вотчину. Порошенко вимушений особисто втрутитися в ситуацію, тому що вінницького губернатора призначав він. А розвиток подій показав кадрову слабкість діючого голови держави.
Проте вся ця ситуація небезпечна й іншим. Обрання народних губернаторів - це, по суті, дзеркальне відображення того, що відбувалося в "ДНР" і "ЛНР" наприкінці весни-початку літа, коли розгорталася війна на Донбасі. І це все може загрожувати розповзанням "анархії" по інших регіонах.
Який регіон може спалахнути наступним?
Харківська, Запорізька та Одеська - це області з найбільшим напругою. Не важливо, чим саме невдоволені люди - губернатором, прокуратурою, силовиками, суддями.
Адже з часу перемоги Революції Гідності пройшло вже 9 місяців, а в країні, окрім облич на деяких керівних посадах, система влади майже не змінилася й продовжує бути загрозою для суспільства.
На днях Интерпол по-сути подписал смертный приговор Януковичу,
отказав в его возможной экстрадиции. По видимому украинские военные
преступники, которых не удастся экстрадировать, будут уничтожаться.
Согласно публичным данным, подобные операции уже были успешно
осуществлены на территории, контролируемой сепаратистами.
Глава СБУ Наливайченко случайно проговорился о том, что не должны
были услышать в Кремле. Руководитель спецслужбы собирается просить
украинский парламент разрешить спецслужбе право на специальные операций
за рубежом, в том числе и боевые, о чем он рассказал в интервью изданию
“ЛІГАБізнесІнформ”. В интервью изданию “Лига” Наливайченко также
вскользь упомянул о “неких” спецоперациях, которые СБУ провел на
подконтрольных сепаратистам территориях. По тексту можно предположить,
что спецоперации на территории Луганды и Донбабве похожи на тренировку
специальных сил СБУ, в задачи которых входит не только устранение
наиболее явных противников Украины и ее государственности, но также и
проведение операций по изъятию и доставке на территорию Украины лиц,
совершивших резонансные преступления.
Согласно публичным данным, такие операции уже были успешно
осуществлены на территории, контролируемой сепаратистами. В настоящий
момент планируются подобные операции, в том числе по силовой доставке
ряда бывших высокопоставленных чиновников МВД и СБУ, которые принимали
участие в расстреле Майдана. В перспективе видимо подобная судьба ждет и
видных сепаратистов Донбасса, в том числе Гиркина, Бородая и других.
Таким образом тактика СБУ начинает напоминать действия изральской службы
“Моссад” эпохи Голды Меир, один из эпизодов которой был театрально
показан в фильме американского кинорежиссера Стивена Спилберга “Мюнхен”.
Спецслужбы Украины через прессу подают сигнал – так или иначе, но
возмездие наступит. И наступать оно начнет уже в ближайшее время, после
того, как будет принято два важных решения парламентов. А именно –
определение военной доктрины и вероятного противника, а затем –
“лицензия на убийство” для спецслужб Украины. Впрочем они к этому уже
готовы и законопроект о создании Управления Специальных Операций
подразумевает в том числе и деятельность силовиков на территории
вероятного противника. Это скорее всего будет включать и внедрение в
организации противника, в учебные лагеря с целью выявления и
нейтрализации лидеров боевиков и террористов. Однако с этого момента
начинается гриф “совершенно секретно”, но несомненно для Кремля и
боевиков готовится еще немало новых сюрпризов.
“Кроме того, мы предложили усиление силовой части – проведение боевых
операций, которые в мире известны как “активные операции”. Мы будем
снова предлагать парламенту рассмотрение наших законопроектов как
неотложных. И я надеюсь, что новый состав парламента приложит максимум
усилий, чтобы эти изменения были приняты.”
Отработка таких действий подразумевает по примеру подобной
деятельности на оккупированных украинских территориях и взаимодействие с
украинскими патриотами на местах, как происходит сейчас с партизанским
движением в зоне АТО. И уже есть успешные примеры, когда партизаны
корректировали как нанесение ударов по боевикам, так и помогали
устранять лидеров сепаратистов и полевых командиров. В целом, наблюдая
динамику деятельности СБУ, можно сказать, что эта организация постепенно
просыпается и проходя через процесс очищения приобретает черты весьма
грозной и уверенной структуры, которая не только успешно нейтрализует
диверсантов на территории украинского государства, но и может уже сейчас
проводить боевые операции на сопредельной территории, а в перспективе и
территории других государств.
Боевики Донбасса согласны обменять пленных только на возобновление
финансирования захваченных сепаратистами территорий Украиной. Также они
предлагают продолжить переговоры о прекращении огня и дальнейшей
“федерализации”, если их бюджет будет пополняться из казны украинского
государства. Об этом в своем блоге написал журналист Петр Шуклинов.
“- ключевое требование террористов для освобождения всех наших
пленных – возобновление финансирования оккупированных территорий, чтобы
Москва не потеряла власть в этих районах под давлением народных бунтов.
“Всех на всех” без условий уже не получится. Нам предлагают смириться с
унижением и платить тварям, а потом придумают условие заставить провести
так называемый “процесс реинтеграции” сброда, повесив террористическую
гирю на шею. В обмен русские обещают первыми добить независимые
группировки террористов и прекратить огонь.
У меня нет знакомых и близких в плену. Я не имею права сказать: “нет,
так нельзя, нельзя соглашаться, надо воевать”. Я могу только в который
раз повторить: огромная Россия стала террористом. И теперь этот
террорист вымогает деньги за пленных, строит многоходовки контроля над
Украиной. Здесь же газ, электричество, уголь как инструмент давления.
“Россия рассчитывает, что будут сделаны дополнительные шаги по обмену
пленными. Я, разумеется, исхожу из того, что любые элементы какой-либо
блокады этого региона будут исключены”. (с) Путин.
Президент Франции Олланд привез это условие из Москвы. Не знаю, что об
этом думает Банковая и Петр Порошенко. Мы можем согласиться снять
блокаду и реинтегрировать ублюдков в обмен на шесть сотен пленных?
Трудный выбор. Но мне кажется, что если президент откажется
финансировать террористов, откажется принять условия Москвы – этот шаг
будет поддержан в Украине. Я надеюсь, что Банковая и союзники
разработали многоходовку. Публично все расскажет встреча в Минске и
последующие дни.”
У Чечні спалюють будинки родичів бойовиків, які напали на ГрознийВівторок, 09 грудня 2014, 14:05
У ніч на 8 грудня люди в масках спалили чотири будинки близьких родичів бойовиків, які напали на Грозний в ніч на 4 грудня.
Про це повідомляє видання "Слон" з посиланням на постраждалих.
"Коли вони під'їхали до нашого будинку, ми були в гостях. Спочатку ми вирішили, що до нас приїхали з обшуком, але ці люди стали обливати будинок бензином. Нас тримали, не дали забрати щось або загасити вогонь", – говорить один з жителів села Янді, чий будинок був спалений напередодні.
Видання зазначає, що палії в масках приїхали на 14 автомобілях різних марок, спілкувалися російською та чеченською.
"Схема для всіх чотирьох будинків одна: невідомі вриваються у двір, б'ють скло і підпалюють будинок зсередини. Рятувати або гасити нічого не можна. В одному з таких будинків попутно спалили і будівлі у дворі: літню кухню, недобудований будиночок, сарай на краю ділянки. У другом, за свідченням місцевих жителів, імена яких не розкриваються, палії залишили на порозі будинку вибуховий пристрій", – пише видання.
"Слон" нагадує, що подібне в Чечні вже траплялося: в 2008 і 2009 роках після терактів в Грозному були спалені будинки в Аргуні, це повторювалося і в 2010 році, і в 2011-му, коли підпали використовувалися як тиск на батьків, чиї сини примкнули до незаконних збройних формувань.
У спалених будинках села Янді жили близькі родичі ймовірних бойовиків. Не всі брали участь у подіях 4 грудня в Грозному: деякі, як вважається, "пішли в гори".
Оголосивши принцип колективної відповідальності за діяльність бойовиків, глава Чечні Рамзан Кадиров так і не дав ясного формулювання, хто ж все-таки буде відповідати: родичі бойовиків, які вчинили злочини, або всі, хто мають родичів серед тих, хто пішов у гори.
За два дні до цього нападу Кадиров у своєму Instagram написав, що "в першу чергу винні батьки, які не дали дітям правильне виховання, які не зупинили їх будь-якими засобами".
"Я оголосив, що запит з кожного, хто не зупинить зло, будь це батько, чиновник або кадій, буде суворим ... Я не дозволю безкарно проливати кров невинних людей і прийму всі дозволені заходи!" – написав він.
У зв'язку з цим можна припустити, що спалення будинків родичів – це лише початок, можуть постраждати й інші люди, які мали хоч якесь відношення до бойовиків.
Як відомо, після нападу бойовиків на Грозний в ніч на 4 груднязав'язався бій, в результаті якого загинули 14 поліцейських, 11 бойовиків і двоє мирних жителів. Були зруйновані Будинок друку і школа.
![munich600x300[1]](http://g.i.ua?_url=http%3A%2F%2Frusjev.net%2Fjvrs%2Fwp-content%2Fuploads%2F2014%2F12%2Fmunich600x3001.jpg)
![115642506_uW3l_DKmZNo[1]](http://g.i.ua?_url=http%3A%2F%2Frusjev.net%2Fjvrs%2Fwp-content%2Fuploads%2F2014%2F10%2F115642506_uW3l_DKmZNo1.jpg)
