Депутат від Блоку Петра Порошенка виявився агентом ФСБ 0

«Тіні» розповіли про минулорічну боротьбу за Маріуполь

Новину повідомляє «Преса України».Лідер партизанського руху «Тіні» Олександр Гладкий розповів, як відбувалась боротьба за Маріуполь минулого 2014 року. Він нагадав, як група з 28 осіб вибила з міськради Маріуполя 70 сепаратистів «голими руками».

Олександ Гладкий впевнений в тому, що не віддати Маріуполь під повний контроль сепаратистам вдалося тому, що в цьому зійшлися інтереси і можливості кілька груп патріотів,частини керівництва місцевої міліції та одного з радників екс - губернатора. 

«Це відбулося у квітня 2014 р., хоча зараз з якихось причин, екс-губернатор Донецької області не хоче про це згадувати. Напевно пріоритети бізнес-політики змінилися. Бізнесмени і політики вірні тільки одного - грошей. Це люди без Батьківщини і прапора. Є тільки єдиний пріоритет - бізнес проект (це для них і Україна і війна і вибори і народ)», - почав розповідь партизан.

Отже, за його словами, 24.04.2014 року силами 2х зведених груп патріотів з Маріуполя та Донецька ,у складі 28 осіб у 03:45 з будівлі виконкому міськради були вибиті сепаратисти в кількості близько 70 чоловік, озброєних трьома АК і ПМ. Атакуючим вдалося заблокувати збройних сепаратистів в ізольованій кімнаті з залізними дверима на першому поверсі від входу направо (двері вчасно були підперті металевим сейфом),таким чином атакуючі уникли жертв.

«Вибивали сепаратистів голими руками(!),з боку сепаратистів до десяти з легкими тілесними, жінок і підлітків не чіпали і відразу вивели з будівлі. Після звільнення будівлю було передано начальнику УПР Маріуполя Андрощуку, співробітники якого роззброїли збройних сепаратистів і взяли будівлю під захист. Після передачі виконкому силовикам за підтримки Андрощука Ст. Н. патріоти «розчинилися». Однак,далі в силу злочинних дій керівництва Маріуполя в особі Хатлубея, будівля знову було передано мирним(!) шляхом сепаратистам», - згадує події Гладкий.

Продовжуючи наводити дані по відвойовуванню Маріуполя партизан зазначив, що 06.05.2014 року спільно розробленим планом керівництвом УВС Маріуполя і командиром зведених груп «Тіні» будівля Маріупольського виконкому повторно, силами вже 3х груп патріотів по 5 чол., була звільнена від сепаратистів (чисельністю близько 300 осіб) які були вже добре озброєні стрілецькою зброєю. Будівля виконкому досі перебуває в стані, що виключає його експлуатацію (і буде таким, поки не буде проведена дезактивація) через використання патріотами не летального кошти застосованого при атаці на сепаратистів. Кілька сепаратистів було госпіталізовано з ураженням слизової,через час симптоми ураження зникли без наслідків для здоров'я.

«До речі, планувалося залучити групу «Азова» під командуванням О. Гончар. Але в силу їх некомпетентності цей варіант був відхилений командиром зведених груп. Розраховували ще на спецпідрозділ «Омега», але вони отримали наказ свого командування і відлетіли, напевно у космос воювати з покемонами. «Альфа» сказала,що їм треба щоб прилеглі будинки на 200м були звільнені від мирних. І вимкнули світло. Німа сцена. Самі впоралися. «Не числом, а вмінням»(с), -продовжує Гладкий.

09.05.2014 року, за його словами, під час збройного захоплення сепаратистами будівлі УВС Маріуполя, проявили героїзм і чинили опір зі зброєю в руках п'ять(всього п'ять!!!!) співробітників міліції під командуванням Андрощука В. Н., забарикадувавшись на 3-му поверсі. Загинув Віктор Соєнко і замкомбата з позивним «СВД». «В даний час ці герої забуті, а му*аки знову правлять балом під чуйним керівництвом Аброськіна».

«В цей день сепаратистами були захоплені два БМП. Один «Тіні» за наказом командування спалили в той же день, другий пізніше вивели з ладу на блок-посту орків. Поламав усім му*акам (продажним чиновникам влади і зрадникам) комбриг 72 бригади,коли його бійці з КПВТ розху*чили два перших поверхи УВС. До цього орки в полон взяли його бійців. Характерний військовий виявився», - зазначив лідер «Тіней».

Після вторинної зачистки виконкому і 9-го травня, як згадує Гладкий, сепаратисти захопили дві будівлі на вул. Італійській та вул. Грецькій, будівля банку та 4-го корпусу інституту, перекривши територію 4-ма блок-постами. За оцінкою розвідки «Тіні», блок-пости були обладнані з точки зору фортифікації дуже грамотно. У будівлі банку розмістилося керівництво сепаратистів,у приміщенні 4-го корпусу інституту розташувалося звичайне бидло. Один з блок постів був посилений БМП. І всі блок пости були посилені кулеметами і гранатометами. Плюс підходи контролювалися снайперами, їх число в різний час доходило до 6-ти. Командував орками Борисов(позивний «Чечен»). Наркоман і садист. В подальшому був ліквідований групою партизанів «Тіні».

«Враховуючи розрахунок власних(і противника) сил і засобів,атака силами зведених груп «Тіні» на блок пости і будівлі і подальше їх утримання були не можливі і цей варіант був виключений. І був реалізований варіант другого звільнення виконкому.  За спільним планом «Тіні» і командування «Азова» в особі В. Мосійчука, «Тіні» завдали ударів по будівлям і двом блок постах не смертельним, але дуже ефективним засобом,змусивши орків покинути будівлі та 2 блок пости, в тому числі був виведений з ладу БМП (який потім пафосно з РПГ розстріляв Ляшко). На відході «Тіні» гранатами відмінусувати 5-х сепаратистів у т. ч. вивели з ладу кулемет і гранатомет. На момент початку операції всередині периметра перебувало близько 300 озброєних сепаратистів. По зовнішньому периметру близько 100 озброєних сепаратистів, плюс до 100 чоловік в мобільних групах по місту готових до удару в тил і по флангах у разі атаки», - згадує події того дня Гладкий.

Він додав, що «Тіні» виконали своє завдання,але виконали його раніше запланованого часу, з об'єктивних причин. «Азов» під командуванням Мосійчука підійшов до позицій супротивника,але підійшов усіченим складом і був зустрінутий снайперським вогнем з двох позицій, двома стволами. І підійшов без протигазів. Час зіграв проти,в короткостроковій перспективі,але в довгостроковій подальші дії «Азова» під командуванням Мосійчука поставили крапку. 

«Деморалізовані двічі «до печії» не летальною зброєю і втратили в короткий термін 3 будівлі, два блок поста, частину важкого озброєння, п'ятьох на блок посту і так ще по дрібниці близько десятка орків по місту,сепаратисти всередину пересунули два блок поста і переляканими тарганами юрмилися всередині свого периметра. «Азов» перестав приховувати плани по силовій зачистки орків з використанням вже мав у нього важким озброєнням,озвучувалися терміни і час,потім переносилися,тобто постійно перелякані орки трималися в напрузі і на момент реальної атаки «Азова» всередині периметра було до 100 сепаратистів. Важке озброєння і полонені були вивезені орками. «Азовці» молодці. З мінімальними втратами максимальний результат. Шкода зараз картинка інша», - завершив розповідь лідер «Тіней» Олександр Гладкий.

13.06.15 00:49

12 червня 2015, 11:08

Прогнози війни
Війна це довгостроковий тренд України. Як свідчить в тому числі російська аналітика, війну в найближчий час без додаткових інноваційних кроків завершити Україні не вдасться.
"Мінські угоди" як інновація себе майже вичерпали. Як говорить Президент, саме "Мінські угоди" дозволили Україні морочити голову Росії, а в той же час значно підвищити обороноздатність країни, створивши армію, яка здатна протистояти ворогу у довгостроковій перспективі.
Тому до осені бачиться вибір між трьома моделями війни: 1) Війна на винищення; 2) Війна на виснаження; 3) Війна на розрив. Кожна з цих моделей побудована на певних уявленнях, які варто проговорити.
Модель "Війна на винищення" побудована на модерністських уявлення про те, що територія важливіша за життя людей (ціною людських життів зберегти територію). Україна, а за великим рахунком і Росія також, не бажають війни на винищення, тому що напруження двох обезсилених країн у такій війні на дають жодній з них бажаних переваг при великих затратах ресурсів, перш за все, людських. Війна на винищення повністю руйнує Україну і значно руйнує Росію, перетворюючи геополітичний простір двох країн на пошматований здобуток Європи та Китаю.
Модель "Війна на виснаження" побудована на постмодерністському уявленні про те, що територія важлива і люди важливі (зберегти територію і людей). Причому ці уявлення схожі – як у Росії, так і у України. Гібридна війна Росії наражається на гібридну відповідь України – до взаємного виснаження обох країн: Україна потерпає від затрат на війну в ситуації боргової залежності від світу, а Росія потерпає від світових санкцій. Окрім того, це ще й також означає виснаження світу – доки у світу терпець не ввірветься. Тобто мова йде про те, кому першому набридне – Росії потерпати від санкцій чи світу (державам та корпораціям розвинутих країн Заходу) нести втрати від тих же санкцій для Росії та витрат на допомогу України. Отже це війна на взаємне виснаження Росії та світу, де виснаження України сторонами до уваги майже не береться.
Модель "Війна на розрив" побудована на конструктивістському уявленні про те, що люди важливіші за територію (ціною втрати території зберегти життя людей). Ця модель означає встановлення лінії розмежування між Україною та ДНР-ЛНР, оголошення території окупованою та її жорстку ізоляцію і блокаду. Ця модель в уявленні влади проявилася зовсім недавно, хоча деякі експерти дев'ять місяців поспіль наполягали саме на такій моделі. Ця модель може стати тією самою інновацією, яка може бути наступною після гри в "Мінські угоди".
До осені влада та громада України будуть балансувати між цими трьома моделями. Тобто всі три моделі, як не дивно, зараз однаково можливі для реалізації. Навіть перша модель може бути реалізована не тільки за ініціативи Росії, якщо вона здійснить відкрите вторгнення в Україну і вестиме війну по всьому фронту. Перша модель може бути здійснена шляхом оголошення "громадянського військового стану", оминаючи владні повноваження Парламента та Президента.
Скоріше за все, до осені буде здійснено вибір між цими трьома моделями. Тобто до осені Україна не завершить війну, але визначиться з моделлю її продовження.

Прогнози Парламенту та Уряду
В Коаліційні угоді основні програмні завдання прописані на 2015-ий рік. Дуже зрідка зустрічаються також плани на перший-другий квартал 2016-го року.
Отже мова йде про те, що Коаліційна угода на осінь потребуватиме громадянського аудиту щодо її виконання Парламентом та коаліційним Урядом.
Такий громадянський аудит має бути виконано спільно з самими депутатами, оскільки тут потрібно пройтися по всіх планових пунктах Угоди і чітко вказати рівень виконання-невиконання.
Це означає, що восени дуже імовірним є процес перегляду Коаліційної угоди вкупі зі Звітом про її виконання для української громади.
Це означатиме можливе переформатування Коаліції та переформатування Уряду.
Досвід нинішньої Коаліційної угоди показує, що саме програмно-плановий підхід дозволяє мати чіткі критерії ефективності реформ.
Вочевидь в наступному варіанті Коаліційної угоди такий підхід потрібно розширити – особливо, що стосується Конституційної та Судової реформ.

Прогнози економіки та фінансів
Під час законодавчо невизнаної війни (тобто поза військовим станом де-юре, але у військовому стані де-факто) економіка на фінанси управляються в ручному режимі.
Всі спроби унормувати цей процес не будуть успішними до виникнення визначеності в процесі війни. Тобто Україна не просто розвиває економіку та фінанси, а робить це в умовах війни.
Враховуючи наявність фінансово-економічної війни Росії проти України, виникає необхідність розповсюдити вищеописані моделі війни на фінансово-економічну політику.
Виходячи з прогнозу про появу визначеності до осені моделі війни, яку надалі вестиме Україна, з'явиться можливість сформулювати і більш довгострокову фінансово-економічну політику.
Але це буде можливо лише у тому випадку, якщо наші фінансисти-економісти витратять літо на побудову таких моделей.
Отже мова йде про те, що мають бути аналітично розроблені моделі економіко-фінансової діяльності для кожної з моделей війни, що вище запропоновані.
Коли з'явиться визначеність з моделями війни, одразу має з'явитися визначеність з моделлю відповідної фінансово-економічної політики.

Прогнози медіа-сфери
Влада Україна все ще неефективно супроводжує свої дії в медіа-сфері.
Практика щотижневого публічного спілкування української влади з громадою, яка була започаткована одразу після революційних подій 203-2014-их років, зведена нанівець.
Де щотижневі спілкування Президента з народом, Прем'єр-міністра з народом?
За всіма ознаками незадоволення української громади діяльністю Президента та Уряду зростає, про що свідчать соціологічні опитування.
Реформи це не тільки прийняття законів в Парламенті та рішень в Уряді, це ще й пояснення громаді, що саме зроблено і який це має смисл.
Коли комунікації між владою та громадою нема, навіть найкраще зроблені реформи вважатимуться відсутніми.
Осінь, що нас чекає, буде часом підвищеного запиту на новий Майдан. І на цей раз не фейковий, а справжній.
Отже мова йде про необхідність реформування процесу і формату комунікації влади з громадою.
На цей процес також суттєво впливає і війна.
Україна все ще неефективно веде контрпропаганду в ситуації консциєнтальної та інформаційної війни Росії.
Вибір моделі війни, який має статися до осені, водночас означатиме і вибір моделі контрпропаганди.
Але ці різні моделі контрпропаганди мають бути розроблені.
Саме в медіа-сфері "громадянський військовий стан" може бути найбільш ефективним. Якщо немає законодавчих повноважень призвати до патріотизму деякі ЗМІ, що приховано ведуть російську пропаганду, то це може зробити громадськість шляхом розголосу та громадянської люстрації ЗМІ.

Прогнози та наміри
Як бачимо, прогнози засновані на обставині того тиску, що спричинює на владу процес війни, який через посередництво громади примушує її до реформ.
Причому головний процес, на якому базується прогноз, пов'язаний зі зміною уявлень та аналітико-програмною роботою.
Прогнози живуть в уяві як загальні наміри, до яких спонукають навіть тих, хто таких намірів не має.
Прогнози реалізуються головною настановою нашої психіки та загальним настроєм суспільної комунікації.
Як би там не було, і як би ми не критикували владу щодо ведення війні та реформ, я особисто все ще лишаюсь оптимістом.
Мій оптимізм не в тому, що я віру у владу, а в тому, що я вірю у громаду.

Сергій Дацюк, філософ
http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/557a9382337ea/

Антон Геращенко
Народний депутат Украіни,
13 червня 2015, 11:16

Сьогодні виповнюється рівно рік з моменту звільнення від путінських терористів перлини Приазов'я - Маріуполя!
Саме цей пам'ятний день потрібно по праву вважати переломною датою в історії розв'язаного Росією конфлікту на Донбасі.
До цього моменту Путін і його стратеги розраховували проводити гібридну війну проти України силами проросійськи налаштованих українських громадян типу Губарєва, Болотова, покійних Мозгового, "Бетмена" і тому подібних чортів, російськими розвідувальними групами з вчорашніх співробітників спецслужб, за прикладом Стрєлкова і компанії, і бандами так званих "козаків", а-ля Бабай і Козіцин.
Українська армія на той момент вже півтора місяці намагалася блокувати Слов'янськ і не домоглася відчутних успіхів. Знадобиться ще три тижні для того щоб жорстко замкнути кільце і змусити Стрєлкова прийняти рішення бігти в Донецьк.
Станом на 12 червня, до штурму Маріуполя, терористи контролювали приблизно 80% території Донецької та Луганської областей на якій проживало близько 6 мільйонів жителів і вироблялося майже чверть ВВП.
З них в Маріуполі і прилеглих районах проживало більше 700 тисяч жителів і розташовувалася значна частина потужних промислових підприємств, у тому числі заводи гіганти - "Азовсталь", меткомбінат імені Ілліча, "Азовмаш".
Ці заводи мали і мають стратегічне значення для оборони України, оскільки саме на них, і більше ніде в нашій країні, не проводиться броня для танків і бронемашин.
Втрата Україною Маріуполя, означала неможливість виробництва нових танків і бронетранспортерів і закінчення складання вже початих машин.
У тому числі і тому Маріуполь був так важливий для Путіна і його стратегів.
З середини квітня Маріупольська міськрада був захоплений бандами сепаратистів, які наводили жах на місцевих жителів і показували що тепер вони господарі в місті. А після трагедії 9 травня, коли терористи по команді з Москви штурмували міське УВС, - місто повністю перейшов під їх контроль. При цьому вони поранили і взяли в полон начальника УВС Валерія Андрощука і вбили начальника ДАІ Віктора Саєнка, бійця добровольчого батальйону міліції "Азов" Родіона Добродомова.
Терористи заблокували бетонними блоками кілька вулиць в історичному центрі Маріуполя, захопили кілька адміністративних будівель і влаштували такий собі укріпрайон для відбиття можливих атак з українського боку.
Штабом так званої Донецької народної республіки в Маріуполі вони зробили корпус Державного приазовського технічного університету і будівля банку "Грецький" зі стінами в метрову товщину.
Міліція, СБУ та прокуратура були повністю паралізовані, а багато їх співробітники вже готувалися приміряти на себе російську форму, за прикладом своїх кримських колег.
Опір цієї сепаратистської експансії в своєму рідному місті намагався організувати чинний на той момент губернатор, корінний маріуполець, Сергій Тарута. Однак він був генералом без армії. Накази, поставлені силовим структурам, попросту не виконувалися через їх паралічу і зради.
Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу - Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому перебувало кілька сот нацгвардейцев, військових ЗСУ та півтори сотні добровольців з батальйону "Азов", частина з яких була переправлена туди по повітрю в ході безпрецедентної на той момент десантної операції, підготовленої за кілька годин і про яку я я для історії розповім окремо.
У той момент повним ходом йшла підготовка до Президентських виборів 25 травня і губернатор Тарута "бився як риба об лід", щоб спробує звільнити місто від терористів і дати можливість маріупольцям проголосувати за українського Президента.
Однак сил і засобів, а головне боєздатних підрозділів здатних провести штурм укріпрайону терористів у центрі Маріуполя, просто не було. Все більш-менш боєздатні частини були стягнуті під Слов'янськ і вже місяць безуспішно намагалися оточити там банди Гиркин.
Приблизно 12 травня, в кабінеті Міністра МВС відбулася зустріч Арсена Авакова з Сергієм Тарутою і його 1-м заступником Андрієм Ніколаєнком, в якій брав участь і я. На ній обговорювалося питання - як нам очистити Маріуполь від терористів в умовах повного паралічу місцевих силових структур і відсутності в районі Маріуполя боєздатних підрозділів, здатних на це за своїми моральними і бойовим якостям.
Арсен Аваков і Сергій Тарута хотіли спробувати звільнити Маріуполь до дня голосування в травні і дати можливість маріупольцям проголосувати, щоб показати всім, що Маріуполь це ніяка не ДНР, а Україна!
У ході зустрічі прийшли до висновку, що провести штурм Маріуполя існуючими частинами армії та Національної гвардії не представляється можливим.
Єдиний висновок до якого тоді прийшли - це необхідність доукомплектування і доозброєння щойно створеного з учасників Майдану і очолюваного Андрієм Білецьким добровольчого батальйону міліції "Азов", дислокованого в маріупольській аеропорту в жахливих побутових умовах після термінової перекидання по повітрю 9 травня.
Була зроблена ставка не на тих, хто роки і десятиліття служив в кадрових частинах ЗСУ або Внутрішніх військ, а на тих, у кого було вдосталь сили духу і бажання захистити Україну від терористів. На тих, хто не був зв'язаний по руках і ногах забобонами і посадовими інструкціями і був готовий відкривати вогонь по ворогах України, перш ніж вони вистрілять в тебе.
На тих, хто отримав в руки зброю за 10 днів до того, коли 5 травня Олександр Турчинов і Арсен Аваков дали наказ сформувати і озброїти батальйон "Азов", гарячим поборником чого, буду чесний, був кандидат в Президенти Олег Ляшко.
Після цієї зустрічі я зголосився, за власною ініціативою, накидати план штурму укріпрайону терористів, який я вирішив сьогодні опублікувати, як свого роду історичний документ. На сьогодні він не містить будь-яких секретних відомостей чи фактів, які варто було б приховувати від суспільства.
У ньому я постарався докладно викласти напрямки і методику удару, спрямованого на очищення Маріуполя від терористів. Спочатку штурм планувався на п'ятницю 23 травня, щоб встигнути завести бюлетені і організувати голосування, однак після аналізу наявних сил і засобів стало ясно, що це неможливо.
Арсен Аваков прийняв рішення діяти за принципом "сімдесят сім разів відміряй і один раз відріж" і поставити на чільне місце заощадження людських життів.
Тому рішення про дату штурму було перенесено на більш пізню дату з метою кращої підготовки бійців батальйону "Азов" та мінімізації втрат.
Після, між 20 травня і 10 червня, було ще дві наради в кабінеті Міністра МВС, в яких брали участь командир батальйону "Азов" Андрій Білецький, його начштабу Вадим Троян, командувач Нацгвардією генерал Степан Полторак, його начштабу генерал Кривенко, заст Міністра МВС Сергій Яровий, Сергій Тарута, і його заступник Андрій Ніколаєнко.
Фактично за кілька тижнів стояла задача сформувати з жменьки добровольців-майданівців штурмовий загін, здатний очистити Маріуполь від терористів.
Хтось із диванних стратегів, лицарів мишки і клавіатури, може почати зараз голосити - як же так, Ви кидали непідготовлених хлопців на вірну смерть тощо, але я скажу, що по-перше у нас не було іншого виходу - або ми б звільнили Маріуполь і почали розвивати цей військовий, моральний і політичний успіх або ДНР і ЛНР були б в Запоріжжі, Дніпропетровську та Харкові.
А по-друге, мотивація "азовців" і їх бажання врятувати рідну країну від загрози путінського тероризму була настільки велика, що було б злочином не задіювати цей сумашедший людський і духовний потенціал для початку визволення нашої Батьківщини.
За пропозицією Андрія Білецького, Міністр прийняв рішення перевести "Азов" у Бердянськ, де хлопці могли доформований, доозброїти, оформити документи і, найголовніше, провести вогневу підготовку зі стрілецької зброї і гранатометів на місцевому напівзанедбане стрільбище, далеко від сторонніх очей.
Підготовку здійснювали досвідчені бійці мав афганський досвід і досвід участі в миротворчих місіях, такі як Душман, Боцман та інші.
Одним з радників азовців був також Дмитро Корчинський, який ділився з новобранцями своїм досвідом війни в Придністров'ї, Абхазії та Чечні.
Під час підготовки штурму один раз проводилася активна розвідка боєм і розвідка спостереженням. Розвідку проводив особисто командир батальйону Андрій Білецький, начштабу Вадим Троян, а також добровільні помічники, особливо колоритним з яких був Ігор Мосійчук.
Знали б тоді терористи, хто до них навідується в гості, то точно зраділи б новій жертві.
Перше своє бойове хрещення в тій розвідці боєм отримав чоловік Тетяни Чорновіл - Микола Березовій, який трагічно загинув у серпні під ІЛОВАЙСЬКЕ.
Остаточною датою штурму була намічена п'ятниця 13 червня, до якої "азовці" встигли підготувати кілька імпровізованих бронемашини на базі КАМАЗів та УРАЛів і посадити на одну з них "зушку" (ЗУ 23/2), яка повинна була стати основною міццю вогневого удару.
Також, до того моменту, "азовці" відрепетирували роботу штурмових груп, зробивши на полігоні в Бердянську макет укріпрайону терористів позначивши кордону будівель і вулиць шинами.
Для підтримки штурмових груп "азовців" в Маріуполь була спрямована одна з рот добровольчого батальйону "Дніпро-1" Юрія Берези. Для оточення району спецоперації були задіяні до 500 бійців Нацгвардії і ВСУ.
Загальне керівництво операцією здійснював командувач сектором "М" генерал Нацгвардії Микола Климчук.
Штурм почався о 5 ранку з масованого обстрілу укріплень терористів з ЗУ-23/2, змонтованого на броньованому вантажівці.
Після чого вперед пішли штурмові групи "азовців", кінцевою метою яких було взяття будівлі "Грецького банку", в якому розташовувалася штаб-квартира терористів.
На шляху "азовців" була добре продумана система саперних загороджень включають у себе міни-пастки, закладені під каналізаційні люки, бруківку, тріщини в асфальті і управляющиеся дистанційно. На одній з таких мін підірвався боєць батальйону "Азов" Руслан з позивним "Легіонер".
Він отримав важкі поранення - йому мало не відірвало руку і він отримав множинні осколкові поранення черевної порожнини. Для того щоб йому зберегти руку, лікарі потім проведуть 19 (!) Операцій!
Щоб врятувати Руслана і перевезти його в Київ був направлений єдиний санітарний літак Міністерства оборони, який мало не поламався в повітрі при зльоті з Мелітополя. А з Маріуполя в Мелітополь важко пораненого евакуювали вертольотом ВСУ.
Після початку штурму, бойовики-терористи зрозуміли, що їх пісенька проспівана і почали розбігатися і ховатися як щури по підвалах і горищах, звідки їх виколупували "Азовці". Зачисткою особисто керував комбат "Азова" Андрій Білецький. Активну роль в зачистці грали групи Черкаса і Володимира Шпари - колишнього "Васильківського терориста".
На жаль, лідер маріупольських бойовиків-терористів "Чечен" отримав інформацію про підготовлюваний штурм і з рядом членів своєї банди за день покинув Маріуполь, не попередивши інших подільників. В черговий раз підтверджується факт, на війні навіть найменша витік інформації може призвести до недосягнення поставлених цілей.
За підсумком штурму було вбито кілька сепаратистів і затримано понад 20 осіб.
Ніхто з мирних жителів Маріуполя серйозно не постраждав.
На жаль, через недосвідченість бійців стояли в оточенні і відсутності жорсткої команди на тимчасове затримання кожного, багатьом сепаратистам вдалося, кинувши свою зброю, вийти за зону оточення прикинувшись мирними жителями.
Найголовніший результат операції зі звільнення Маріуполя добровольцями, був у тому, що сам факт першого штурму в міських умовах показав, що жменька добровольців / патріотів, всього місяць тому отримали в руки зброю, може бити ворога, який до того почував себе абсолютно безкарним.
На думку багатьох, хто був у курсі ситуації з боєздатністю ВСУ за станом на кінець травня, початок червня минулого року, саме після звільнення Маріуполя добровольчими батальйонами, офіцери Збройних сил України середнього командного ланки почали розправляти плечі і брати відповідальність на себе, беручи за приклад імпровізацію вчорашніх хлопців з Майдану, пристосувати під себе броньовані КАМАЗи з ЗУшкамі і кручі, перероблені в ручну на одній з автобаз в Бердянську.
Увечері 13 червня я був запрошений на ток-шоу "Шустер Live", де зустрів Михайла Саакашвілі, який бачив мою прес-конференцію за підсумками звільнення Маріуполя.
Він сказав мені: "Антон, сьогодні Ви в Маріуполі перемогли Путіна! Він тепер зрозумів, що ніякої сепаратизм в Україні не пройде!"
Так і вийшло. Після втрати Маріуполя Путін і його стратеги вирішили послати в Україну ще більше російських найманців і передати їм танки, БТР та іншу важку техніку, в той час як до Маріуполя їм поставляли лише стрілецьке озброєння і гранатомети.
Але це вже інша історія.
Факт залишається фактом, саме з дня штурму Маріуполя добровольчим батальйоном МВС "Азов", за підтримки Нацгвардії і добровольців з "Дніпро-1", в українців з'явилася віра в перемогу і почалося масштабне наступ на путінських терористів на всіх фронтах.
І хто б що сьогодні не говорив, але внесок добровольчих підрозділів МВС, Нацгвардії і ВСУ на захист нашої Батьківщини безцінний, як і внесок кожного хто віддав своє життя і здоров'я за захист Украни від путінської агресії.
П. С.
Звичайно, в рамках невеликого поста всього що було зроблено і пережито під час підготовки до штурму Маріуполя 13 червня не розкажеш. Для цього треба буде писати серйозний історичний працю.
Заздалегідь прошу мене вибачити, якщо я когось не згадав у моєму оповіданні, хто вважає, що я повинен був це зробити.
Так вийшло через обмеженість часу в скачущей по купинах машині, що їде у напрямку до Маріуполю.
Коли-небудь, коли буде більше вільного часу, я думаю багато учасників цих подій напишуть мемуари і там відіб'ють більше деталей тих пам'ятних днів.
Думаю, що українським історикам вже пора архівувати і вивчати новешую історію України, після перемоги Майдану.
Це буде важливо і корисно для суспільства.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/gerashchenko/557be6e7f30d9/

У Маріуполі до річниці звільнення від "ДНР" перейменували центральну площу Субота, 13 червня 2015, 17:58
У Маріуполі центральну площу міста, "яка носила ім'я більшовицького тирана" - ім.Леніна - перейменували на площу Свободи.

Про це у ході візиту до Маріуполя заявив секретар РНБО Олександр Турчинов, повідомляє прес-служба РНБО. 

На мітингу до Дня визволення Маріуполя Турчинов наголосив, що головним завданням, поставленим військовим під час  звільнення міста 13 червня 2014 року,  "було не допустити, щоб жодна цивільна особа постраждала під час операції".

"Ризикуючи життям, наші герої гідно виконали це завдання. Сьогодні Маріуполь є прикладом стійкості та незламності, і надихає на звільнення від окупантів усієї нашої землі", - заявив секретар РНБО. 

Турчинов зазначив: символічним є те, що сьогодні центральну площу міста, яка носила ім'я "більшовицького тирана, перейменували на площу Свободи".

У свою чергу мер Маріуполя уточнив, що нова назва площі була узгоджена та підтримана на віче місцевих мешканців, повідомляє 0629.com.ua.

Фото з сайту 0629.com.ua

Після урочистого мітингу та спілкування з жителями міста, секретар РНБО поїхав на передній край сектору, де найбільш активно відбувається військове протистояння.

Аваков і Турчинов відвідали Маріуполь з інспекційним візитом, де 13 червня відзначають річницю звільнення від "ДНР". Фото з сайту 0629.com.ua

Як відомо, 13 червня глава МВС Арсен Аваков спільно з секретарем РНБО Олександром Турчиновим здійснюють інспекційну поїздку до Маріуполя.

У ході святкових заходів у місті з нагоди річниці визволення міста  за ініціативи громадських організацій встановлено  пам'ятний знак українським військовослужбовцям і бійцям Нацгвардії, які 16 квітня 2014 захистили військову частину № 3057 від збройного захоплення.

Українська правда

Нардеп Мосийчук: Ниточки от антиукраинской провокации в Конгрессе США ведут в Киев

Поправку Конгресса США, запрещающую предоставлять инструкторов для тренировки бойцов полка "Азов" и поставку Украине современных ПЗРК лоббировали из Киева, заявил в своем Facebook народный депутат от "Радикальной партии" Игорь Мосийчук.

По его словам, наибольший пул американских лоббистов из украинских политиков имеет экс-регионал, один из руководителей "Оппозиционного блока" в парламенте Сергей Левочкин.

"Проведя тщательное расследование этой антиукраинской провокации установлено, что лоббированием негативного постановления конгресса по "Азову" и ПЗРК занимался политтехнолог Пол Маннафорт, который тесно связан с Левочкиным. Он редактировал вместе с конгрессменом Джоном Коньерсом антиукраинскую поправку принятую конгрессом", – написал Мосийчук.

Нардеп подчеркнул, что по его мнению Левочкин работает против Украины и украинцев и должен понести наказание.

10 июня Палата представителей США приняла поправку по инициативе конгрессменов Джона Коньерса и Теда Йохо в законопроект "О расходах на оборону в 2015 году": "Азову" не будет предоставлена тренировочная подготовка, а Украине не дадут ПЗРК. Решение по "Азову" стало возможным после того, как конгрессмены обвинили полк в неонацизме, фашизме и сравнили украинских патриотов с исламскими фундаменталистами.

Ранее пресс-служба конгрессмена-демократа Джона Коньерса привела публикации мировых СМИ, в которых указано, что "Азов" возник из военизированной национал-социалистической группы под названием "Патриот Украины", которая заявляла своими лозунгами превосходство белой расы, расовую чистоту, необходимость авторитарной власти и централизованной национальной экономики.

Ярош і командири чеченських батальйонів прийняли «цікаві» рішення