Валентин Наливайченко, колишній голова СБУДумаю, ви вже бачили підсумкове розслідування міжнародної групи Bellingcat. Знані міжнародні фахівці в черговий раз підтвердили провину Росії в кривавому злочині, що був скоєний 17 липня 2014 року в небі над Донецьком.
Вони підтверджують, що зенітно-ракетна установка "Бук-М1", із якої підбили цей пасажирський "Боїнг", до перетину українського кордону перебувала у складі 53-ої зенітно-ракетної бригади військ Російської Федерації, що дислокується неподалік Курська.
Понад те, експерти запевнюють, що визначили конкретні імена військового екіпажу установки-знаряддя теракту.
Нагадую, що невдовзі Нідерланди мають оприлюднити результати міжнародного незалежного розслідування теракту проти МН-17.
Впевнений, що їхні висновки будуть схожими – організатором цього теракту є Росія й ніхто інший. Слідчі СБУ встановили одразу після трагедії: саме російське військове керівництво дало команду завезти на територію України, зенітну установку "Бук-М1", а також наказало контрактнику ГРУ Ігорю Гіркіну-Стрєлкову збити літак.
Головне питання - навіщо це було зроблено й чому саме цей літак було знищено військовими терористами. А також, чому українська влада не спромоглася створити трибунал для публічного розслідування цього злочину та притягнення винних до відповідальності. Ні на своїй території, ні на міжнародному рівні.
Наголошую, притягнути до відповідальності терористів – обов’язок української влади.
…Четвер 17 липня 2014 року. Я якраз доповідав на засіданні РНБО, коли стало відомо про збиття малайзійського літака. Невідкладно вийшов й набрав керівників контррозвідки та підрозділу економічної безпеки. Одразу мав інформацію, що це за літак, в якому повітряному коридорі він рухався, було визначено й чітке місце його падіння.
Так само швидко ми перехопили переговори бойовиків та їхніх російських кураторів про збиття літака. Про все це доповів РНБО, повернувшись на засідання. Далі поїхав в СБУ й працював до ночі, отримуючи дані про жалюгідні спроби генерального штабу РФ приховати свій злочин.
Й ось більше року минуло, але жодних результатів розслідування ми так і не маємо.
Відповідно до Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом та Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (ІКАО), саме для України, як країни, на території якої було здійснено цей теракт, в першу чергу важливо домогтися справедливості й притягнути до відповідальності його організаторів. Й саме ми маємо виступати в якості головного ініціатора та організатора розслідування.
Українська влада мала давно вже вийти на пред’явлення підозри тим російським військовим та членам підконтрольним ним бандформувань, які планували, завозили та стріляли з російського "Бука-М1". Від минулої осені в Україні можна судити заочно. Понад те, слідча група СБУ під керівництвом генерала Василя Вовка з перших днів оперативно віднайшла докази цього злочину й передала матеріали керівництву нашої держави. Не дивлячись на шалений спротив Росії та її маріонеток в "ДНР".
Важливо й те, що під час мого керівництва СБУ нами були здобуті чіткі супутникові знімки місця падіння літака. З наших джерел, не міжнародних! На світлинах чітко видно загиблих від рук терористів людей, уламки Боїнгу, особисті речі пасажирів. Це унікальні докази, де зафіксовано кожен уламок літака допоки до них добралися мародери - сепаратисти.
Ці знімки потім кілька місяців постійно знаходилися на моєму робочому столі і я знайомив з ними всіх журналістів та міжнародних експертів. Як я вже казав, росіяни неодноразово намагалися фальсифікувати докази та підкидувати старі супутникові знімки 2-3 річної давнини. Але справжні докази були в нас у руках чи не одразу після теракту. Всі вони були й є у розпорядженні слідства.
Так, ми всі бачили як Росія, цинічно скориставшись правом вето, заблокувала в ООН створення Міжнародного трибуналу по Боїнгу. Однак, хто заважав владі, маючи всі докази на руках, створити Міжнародний суд ad hoc в одній з країн, що найбільше постраждали від теракту?
На мою думку, це найдоречніше було б зробити або в Нідерландах, точніше в місті Гаага, де вже й так діє загальновідомий Міжнародний Гаазький трибунал, або в Австралії, яка має вагу у світі.
Понад те, чому й досі подібний трибунал не створено хоча б в самій Україні? Чому й досі не оголошено жодного вироку, навіть підозри тим, хто планував та здійснював цей теракт?
Можу прямо тут чітко вказати адресу, за якою цю підозру можна направити хоча б поштою: Росія, Москва, Шенкурський проїзд, 8б, кв. 136, де прописаний громадянин РФ Ігор Гіркін, що під прізвиськом "Стрєлков" й дав особистий наказ збивати літак. Адже тільки вдумайтеся – наразі той самий Інтерпол не може подати його у міжнародний розшук, бо Україна так і не надала жодних чітких доказів його провини.
Серйозною перешкодою на шляху розслідування справи збитого росіянами Боїнгу стало звільнення в червні згаданого мною генерала Василя Вовка. Він був ключовим керівником слідства, з першого дня вів цю справу. Його знають всі голландські фахівці та журналісти, бо він регулярно працював і в Києві, і в Гаазі. Але, на жаль, політична доцільність переважили в очах Банкової його професіоналізм.
Зволікання з судом над терористами ще більш обурює, якщо розібратися в тому, а чому ж росіяни збили в нашому небі малайзійський літак. Казав вже про це рік тому, але варто повторити це ще й ще раз. Справа в тому, що це сталося випадково.
Саме так, вам не почулося. Справжньою метою всієї операції був зовсім інший Боїнг. Того вікопомного дня "Бук М-1", який раніше прибув до Донецька з Росії й був перевезений звідти недалеко від міста Сніжне Донецької області, російський військовий екіпаж чатував не на малайзійський пасажирський рейс. Задум Кремля та російських спецслужб був зловіснішим.
17 липня 2014 року майже в один і той же час, в одному й тому ж місці повітряний простір над Донецькою областю перетинав не тільки МН-17, але й російський літак російської авіакомпанії "Аерофлот", що слідував рейсом AFL-2074 Москва-Ларнака (Кіпр). Такий само цивільний "Боїнг", навіть з такою самою окраскою, в одному й тому самому повітряному коридорі: перший рейс йшов на висоті близько 10 тисяч метрів, другий - 11 500 метрів.
Понад те, є інформація про те, що екіпаж "Буку" заїхав не до того села Первомайського Донецькій області! Адже населених пунктів із такою назвою на Донеччині цілих сім. Й "Бук" мав прямувати до села Первомайське Ясинуватського району, на захід від Донецьку, розташування якого співпадає з маршрутом саме російського Боїнгу.
 |
| "Бук" мав прямувати до села Первомайське Ясинуватського району, на захід від Донецьку, розташування якого співпадає з маршрутом саме російського Боїнгу. Натисніть на зображення для збільшення |
Але через фатальну географічну помилку росіян, ЗРК поїхав до селища міського типу Первомайського, що підпорядковане Сніжнянській міській раді, на південний схід від Донецька. А це вже було якраз на шляху малайзійського літаку…
Саме для ураження цілей на таких відстанях і був завезений до Донецької області російський "Бук-М1". Як відомо, військові літаки й вертольоти Збройних Сил України на таких висотах не літали. Тому сам факт переправлення в Україну такої зброї, як "Бук", свідчить про те, що терористи мали наказ збивати літаки на тій висоті, якою користується саме цивільна авіація.
Навіщо ж було збивати російський цивільний борт? Вважаю, що російський військовий екіпаж "Бук-М1" мав завдання створити так званий "сasus belli" – привід для повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Метою терористів був не малайзійський, а російський пасажирський літак, знищення якого мало спровокувати в Росії масове громадське обурення й сплеск ненависті до України.
Ураження російського цивільного судна з пасажирами мало виправдати подальшу військову агресію РФ проти України в очах світової спільноти. Що була запланована саме тоді, на середину липня, й в більшому масштабі, ніж в кінці серпня, коли вона сталася.
Тому сьогодні ми можемо говорити, що пасажири російського рейсу дивом уникли жахливої долі, що для них готували військові керівники їхньої ж країни. На відміну від 298 пасажирів та членів екіпажу малайзійського літака, які стали жертвами геополітичних ігрищ Кремля.
Сьогодні завдання влади – говорити про це на весь голос, як і домагатися видачі та суду над головним підозрюваним – Гіркіним І.В. Це наша, українська справа честі, яку не можна спустити на гальмах. Зволікання в питаннях покарання винних відіграє далеко не на користь іміджу та національним інтересам України. Закликаю всіх, хто може прискорити цей процес, діяти.
Валентин Наливайченко, для УП
