З почуттям глибокого занепокоєння щодо здоров'я винуватця реформ ми чекали на укази глави держави про подальшу ліквідацію судової системи. Треба зауважити, що президент себе останнім часом зовсім не береже: постійно трудиться, наче бджола! Все він реформує. Прикро, що народ йому попався невдячний: не бачить цих самих покращень, не помічає турботу про кожного...

Але ж наш гарант, напевно, ночами не спить, все сидить за столом з товаришами, чай п'є і думу думає: що б іще такого для народу зробити? Ціни на газ, воду й опалення ми їм уже який рік «знижуємо», освіту зробили «простішою» і «доступнішою», медицинастала зовсім «безкоштовною», а міністра охорони здоров'я — так народ взагалі обожнює! Вище за неї авторитет у народі тільки в колишньої глави НБУ, яка прощається, але все ніяк не йде, і у видатного юриста всіх часів і народів — угенерального кума.

А, точно, треба ж відреформувати суди! Народ давно просив.

«Сьогодні — це другий етап, який має на меті дві абсолютно чіткі позиції: ми маємо наблизити суди і правосуддя до людей. У нас не може бути більше районів без судів і судів без суддів», — наголосив Петро Порошенко.

«Все заради людини, все на благо людини! — жартували за часів дорогого Леоніда Ілліча Брежнєва. — Ми навіть знаємо ім'я цієї людини!»

Глибока турбота президента про реформи судової системи проявилася вже в тому, що поки всі були на новорічних корпоративах, наш гарант підписав 29 грудня цілих 15 (!) указів: №441/2017–457/2017 — і всі на тему правосуддя. Щоправда, аналіз змісту цих, скажімо так, указів свідчить про те, що їх автор явно поквапився. Маю на увазі — поквапився почати святкувати Новий рік. Тому що це не реформи, це — делірій (психічний розлад)! Запитайте у Супрун, вона не дасть збрехати.

Почнемо з того, що одними указами наш президент ліквідував усі суди першої інстанції — як загальні, так і господарські. Пожаліли тільки окружні адміністративні — певне, через назву. Потім йому цього здалося замало, і він ліквідував усі суди апеляційної інстанції — і загальні, і господарські, і адміністративні!

Всі укази мають загальний пункт — набувають чинності з моменту опублікування. Оскільки їх офіційно оприлюднено на сайті глави держави — тож очевидно, опубліковано. Це означає, що вранці 30 грудня 2017 року ми прокинулися без судової системи взагалі!

Мало того, що у нас старі суди юридично ліквідовані, а нові — тільки формально, на папері створені і ще не скоро почнуть працювати. Так наш гарант, утворивши суди, забув про «дрібниці» — призначити в них суддів! Тому що суди є, а суддів у них немає! При цьому глава держави підписав того ж дня, 29 грудня, цілу серію указів про призначення суддів... у ліквідовані суди!

Наприклад, указом №456/2017 він призначив Дениса Мандичева на посаду суддіГосподарського суду міста Києва. Хоча хвилиною раніше указом №453/2017 президент ліквідував той самий Господарський суд м. Києва.

Крім того, указами №441/2017–448/2017 глава держави призначив та/або перевів цілий список суддів на посади в суди, які більше не існують.

Я просто намагаюся уявити собі розмір «схвалення» новопризначених служителів Феміди: вони щосили всім «віддячили», а їх призначили в нікуди — в порожнечу. Навіть не встигли мантії вдягти... Формений лохотрон!

Аналіз креативних указів про ліквідацію та створення нових судів також залишає відчуття повного делірію присутніх у кабінеті на Банковій для урочистої зустрічі другого етапу судової реформи.

Візьмемо, наприклад, указ №453/2017 «Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів».

Що можна про нього сказати? Дуже потрібний, а головне — своєчасний указ! Ліквідували 27 місцевих господарських судів. Натомість створили... знову ті ж самі 27 окружних господарських судів!

Не подобається назва — перейменуй! Замість цього людям влаштували труднощі: потрібно створювати ліквідаційні комісії, списувати майно або передавати його в ДСА, передавати десятки тисяч активних справ у нові суди на повторний авторозподіл, який наразі є неможливим з огляду на відсутність суддів, передавати архіви... Суди й так завалені, помічники «зашиваються» з поточною роботою. Хто все це робитиме?

При цьому не обійшлося без курйозів: згідно з п. 5 цього указу передбачено: «5)Донецький окружний господарський суд — у Донецькій області з місцезнаходженням у містах Донецьку та Харкові».

Але далі, згідно з п. 20 того самого указу: «20) Харківський окружний господарський суд — у Харківській області з місцезнаходженням у місті Харкові».

Я теж люблю Харків, але нащо йому два господарські суди? Спочатку я подумав, що йдеться про неможливість розмістити цей суд в місті Донецьку — пан Захарченко буде проти. Але ні — тут же було утворено:

«1) Кримський окружний господарський суд — в Автономній Республіці Крим з місцезнаходженням у місті Сімферополі;

27) Окружний господарський суд міста Севастополя — у місті Севастополі з місцезнаходженням у місті Севастополі».

Якщо казати про інші укази, то виявити в них здоровий глузд не вдалося.

Візьмемо указ №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах».

Завдання з арифметики. Дано: було 27 апеляційних судів — за числом суб'єктів адміністративно-територіального устрою України. Стало: 26 апеляційних судів! Що зникло?

Я наївно подумав, що, можливо, з огляду на неможливість роботи апеляційних судів АРК і міста Севастополя їх укрупнили в один суд. Та й, правду сказати, навіщо Севастополю, де мешкає всього лише 400 тис. осіб, тобто менше, ніж у Печерському районі Києва, свій власний апеляційний суд?

Ось і не вгадав! «Злили» апеляційні суди м. Києва та Київської області! Це найбільш густонаселені регіони, в кожному з яких мешкає щонайменше 10% всього населення країни. Так ось, для цих майже 10 млн осіб — всього лише один апеляційний суд, і для Севастополя, де 400 тис. осіб, а сам суд невідомо коли запрацює — теж один апеляційний суд.

Севастополь, 2014 рік. Фото: Reuters

Тут питання принципу: у нас було 27 адміністративних регіонів за Конституцією. Хто дозволив об'єднати місто Київ і Київську область? Втім, усі ми розуміємо, що це помста Апеляційному суду м. Києва за те, що відпустив з-під варти Лавриновича та інших в'язнів «реформ».

Знову ж таки, візьмемо доцільність ліквідації апеляційних господарських таадміністративних судів. Було до указу №454/2017 всього 8 апеляційних господарських судів. Після указу їх стало аж цілих 7 — Донецьк і Харків об'єднали під одним дахом. Чи не простіше було просто ліквідувати один-єдиний Донецький апеляційний господарський суд, а інші не чіпати? Все переламати, все покалічити...

А згідно з указом №455/2017 з 9 апеляційних адміністративних судів залишили знову ж таки на один менше — 8, при цьому Донецьк і Харків залишилися окремо, натомість ліквідували адміністративну апеляційну інстанцію в Житомирі. Вельми, знаєте, цікавий спосіб ліквідації Житомирського апеляційного адміністративного суду — шляхом ліквідації всіх аналогічних за рангом судів.

Тепер перейдімо до найскандальнішого — до ліквідації загальних судів першої інстанції.

Згідно з указом №449/2017 ліквідовано 117 районних у містах судів, натомість створено 50 окружних — шляхом попарного злиття судів сусідніх районів.

Певне, це найскандальніша і найбезглуздіша реформа, що реально ускладнює життя і людям, і суддям. Наприклад, об'єднали Голосіївський та Печерський районні суди. Але в кожному з цих районів мешкає більше жителів, ніж у багатьох обласних центрах! Протяжність районів є доволі великою.

Або візьмемо багатостраждальне місто Дніпро (не річку). Об'єднали колишній Жовтневий районний суд (в самому центрі міста) з Солонянським районним судом Дніпропетровської області — це глухий сільський район бозна де за тридев'ять земель від центру Дніпра. Або взяти злиття колишнього Ленінського районного суду Дніпропетровська, який «на відшибі», в робітничих кварталах, і Красногвардійський районний суд Дніпропетровська — в центрі міста біля вокзалу.

Плюс до того — за указом №450/2017 ліквідовано 25 міських, міськрайонних та деяких районних в областях судів, замість яких створено... рівно стільки ж — 25 — нових окружних судів.

Указом №451/2017 створено 205 нових окружних (провінційних) судів шляхом злиття і поглинання дрібніших «сусідів».

Наприклад, утворено Нікопольський окружний суд шляхом «…реорганізації (злиття) Марганецького міського суду, Нікопольського міськрайонного суду, Орджонікідзевського міського суду та Томаківського районного суду Дніпропетровської області».

Так, у цих судах часто-густо було «по три каліки», і ті на лікарняному. Але замість того, щоби призначити нових суддів, президент ліквідував ті суди, що є, і тепер люди похилого віку з Томаківського району їздитимуть в Нікополь заради перерахунку пенсії або позову через спадщину. Вірніше, я обмовився: заради спадщини не їздитимуть, бо в цій категорії справ обов'язковою є участь адвоката як представника сторони. Звідки його візьме стара баба або дід у Томаківському районі Дніпропетровської області? Тому навіть їздити не буде — плюне і сяде на лавку сумувати...

Ну а тепер — про найголовніше.

Оскільки з 30 грудня всі суди ліквідовано, в нові суди не призначено жодного суддю, то з цього дня немає жодного повноважного слідчого судді та просто нікому виписуватисанкцію на арешт і його продовження! Ось це веселуха, ось це — Новий рік! Можете сміливо вбивати, грабувати, ґвалтувати, хуліганити — немає кому брати вас під варту! Тільки й того, що поліція зможе зробити — взяти на три доби, а потім відпустити...

Якщо раніше така неприпустима ситуація спостерігалася лише в окремих глухих районах, де не було жодного повноважного судді (про що неодноразово доповідали керівництву відповідних відомств), то відтепер — у всіх містах і районах країни! Будь-який адвокат тепер може сміливо послати під три чорти слідчого суддю «колишнього» суду тільки на тій підставі, що укази оприлюднено, а слово не горобець...

«Поки ще не пізно зробити нам зупинку — кондукторе, натисни на гальма!»