У Верховної Ради цього скликання є традиція.

Принаймні раз на сесію спікер Андрій Парубій оголошує, що час братися за оновлення Центральної виборчої комісії, глави фракцій кажуть, що таки "справді час", вносяться кандидати, оголошуються списки, розгоряються і згасають політичні сварки…

Востаннє вшанування цієї традиції відбулося цього тижня. На погоджувальній раді у понеділок Парубій пообіцяв розгляд питання ЦВК на четвер. Тиждень фракції обговорювали це питання та робили прогнози.

Але, перефразовуючи відому байку про Лебедя, Рака і Щуку, Охендовський й досі там.

Власне, згадана байка дуже добре підходить для ілюстрації того, чому звичайна формальність з призначення нового складу ЦВК перетворилась на кількарічні кулуарні баталії і публічні медійні бої Верховної Ради і президента.

Як і в байці, у реальному політичному житті результат залежить від того, наскільки злагоджено працюють учасники процесу.

Для досягнення позитивного рішення, президент мав би зрозуміти, що не можна одночасно взяти Центрвиборчком під одноосібний контроль, забрати собі квоти інших фракцій і змусити ці ж фракції проголосувати за такий варіант "ЦВК по-новому".

Депутати мали б усвідомити, що не варто по 100 разів змінювати своїх кандидатів, ходити кулуарно домовлятись за них і сподіватися, що президент "кине" кого завгодно, але не тебе.

В той же час просто ставити президенту ультиматуми  – теж не вихід.

Здавалося б очевидно, що рішення, яке стосується всіх, можна ухвалити тільки консенсусом. Але в четвер український політикум вкотре пішов тупиковим шляхом переламування через коліно і взаємних залякувань.

Результат виявився прогнозованим – питання ЦВК знову не вирішене, а робота Ради заблокована, можливо навіть до кінця сесії. Президентська фракція, яка роками відкладала оновлення ЦВК, тепер відмовляється працювати, поки таке оновлення не відбудеться.

"Ці демарші означають тільки одне – хтось хоче пошантажувати усіх достроковими виборами Ради. Хто це може робити, ви самі розумієте", – розводить руками після оголошеного БПП бойкоту депутатка НФ Вікторія Сюмар.

Питання ЦВК може здатися нецікавим чи неважливим звичайному обивателю. Насправді це не так. І ось чому.

По-перше, сама по собі Центральна виборча комісія – вкрай важливий орган, від якого залежить хто, як і на чию користь буде або не буде підтасовувати результати голосування на виборах.

Кажучи простіше, для того, щоб бюлетень, у якому виборець голосує за свого кандидата, став бюлетнем саме за цього кандидата і не "перекочував" до когось іншого, є один головний фільтр – Центральна виборча комісія.

Фактично, ЦВК  – це такий собі запобіжник демократії, який відповідає за дотримання  фундаментального права кожного обирати свою владу.

Не можна спочатку наплювати на ЦВК, а потім обурюватись, що ваш голос "знову вкрали". Між цими речами настільки прямий зв’язок, наскільки це взагалі можливо.

Тому той факт, що зараз повноваження 12 з15 членів ЦВК закінчились майже чотири роки тому, бо призначені вони були ще за президента Ющенка, а чинний голова Центрвиборчкому був посаджений на це місце Віктором Януковичем.

По-друге, питання ЦВК важливе ще і як лакмусовий папірець ситуації в політиці.

Оскільки Центрвиборчком має відображати повну політичну палітру суспільства, у ньому мають бути представлені всі політичні сили Верховної Ради.

Тобто влада, як би їй того не хотілося, мусить поступитись своїми апетитами і поділитись впливом з усіма політичними гравцями. Навіть якщо вони їй відверто неприємні, чи й узагалі ворожі.

Так відбувається у всьому цивілізованому світі, так відбувалось і в Україні. Принаймні, поки президентом не став Петро Порошенко.

Порошенко проявив себе як політичний гравець з великими амбіціями від самого початку історії з оновлення Центральної виборчої комісії. Тактика, за якою діяв президент, давно відома – чим більше вимагаєш, тим більшого можеш добитись.

Щоб зрозуміти гру президента, треба визначити його мету. А вона  досить амбітна – одноосібний контроль на ЦВК, який означає свою більшість, здатну приймати рішення самостійно, плюс посаду глави комісії.

Порошенко пробував досягнути своєї мети по-різному, але всі ці спроби робились, скажімо так, у гібридній політичній манері.

Щоб мати більшість у ЦВК, треба отримати контроль над 8 з 15 її членів. Для цього у Порошенка спершу вигадали "квоту президента" в 4 людини плюс 3 для його фракції, але потім від "іменної квоти" Порошенка відмовились. Натомість збільшили квоту БПП до формули 5+1.

Фракція БПП офіційно визнала 5 претендентів у ЦВК за "своїх", а щодо одного, Олега Конопольського, грає у гру "не зовсім наш". Хоча ніхто інший із парламентських фракції його не подавав.

Ще одна "не наша" людина від президента Тетяна Сліпачук захована у списку кандидатів у квоті парламентської групи "Воля народу".

Її призначення стане для президента ще +1, і у підсумку Порошенко хоче провести у нову ЦВК 7 своїх людей.

Крім того, саме Сліпачук, за прогнозами співрозмовників УП у керівництві фракцій більшості, має стати главою нової ЦВК.

Якщо додати сюди двох діючих членів Комісії, на лояльність яких АП також розраховує, то гра Порошенка стає дуже осяжною – 8-9 з 15 членів ЦВК і голова.

Ціль гри Порошенка цілком зрозуміла. Але це не значить, що знайдуться охочі грати у неї за його правилами. Принаймні у Верховній Раді таких у четвер не було.

У парламенті крім БПП є ще 7 фракцій і груп. Проте, за задумом Порошенка, сумарно всі вони мають отримати менше делегатів у ЦВК, ніж один президент.

Більше того, навіть ті фракції, які побачили своїх кандидатів у поданні Порошенка, не можуть бути певні, що їхні люди таки потраплятьу ЦВК . І це стосується всіх, з "Народним фронтом" включно.

У підсумку, на 13 вакантних посад Порошенко вніс 14 претендентів. Здавалося б, дрібничка, але вона фактично заблокувала увесь процес. Річ у тім, що тепер зайвого кандидата мають визначити депутати шляхом рейтингового голосування у Раді.

Вирішальна роль у такій ситуації відходить до президентської фракції БПП, адже вона найбільша, і її голоси можуть зробити кандидата або прохідним, або зайвим. Будь-якого кандидата.

Логічно було б, для досягнення балансу, рейтинговим голосуванням відсіяти когось із роздутої квоти БПП. Тоді всім фракціям вистачило б місця у списку. Але ніхто не гарантує, що президентська сила не кине когось із союзників в останній момент. А таких прикладів за останні роки було безліч.

"Всі розуміють, що рік передвиборчий. Всі розуміють, що на виборах можливі фальсифікації, і що чим більше партій буде представлено в ЦВК, тим менші шанси, що комісія "освятить" ці фальсифікації. Це дуже важливе питання, вносити неузгоджене з усіма рішення в Раду, по меншій мірі, безвідповідально", – пояснила журналістам загальне хвилювання депутат НФ Вікторія Сюмар.

Більшість фракції на чолі з "Народним фронтом" цілком прогнозовано навідріз відмовились голосувати, поки Порошенко не забере "зайвого" і не внесе 13 кандидатів на 13 місць.

"Він хоче нас всіх тут пересварити знову. Ми тільки з кимось домовимось, що от все, давайте без кидків, працюємо нормально, а Порошенко знову якусь таку історію робить, що треба когось кинути. А це ж очевидно, що кинути когось доведеться. І як нам потім з ними домовлятись, щоб вони нам підголосовували?", – обурюється в розмові з УП один із впливових депутатів НФ.

Саме "фронтовики" стали фронтменами акції з опору Порошенку. За даними УП від співрозмовників у керівництві фракцій коаліції, у понеділок на Банкову їздив Арсеній Яценюк.

Мета його візиту була досить цікава. Він пропонував Порошенку звільнити весь склад ЦВК, включно з тими членами, чиї повноваження ще не закінчились.

"Збираємо 300 голосів, щоб виглядало солідно, зносимо усю ЦВК і призначаємо нову. Так місць вистачить на всіх. Навіть "Опоблоку" буде. Але Петро не захотів", – розповідає УП один із наближених до Яценюка депутатів.

Натомість на ранок четверга, за даними УП від залучених у цей процес співрозмовників у БПП, у владній верхівці була досягнута домовленість іншого порядку.

"Ви ж розумієте, що для того, аби комісія була легітимна і могла працювати, не обов’язково призначати усіх 13 сьогодні. Вистачить і 10, а решту узгодимо пізніше", – розповів УП один із найвпливовіших депутатів БПП перед розглядом питанням.

Але несподівано "задню" дали "фронтовики". І не лише вони. Поки не визначено чіткий перелік 13 кандидатів на 13 місць, не планують голосувати також фракції "Батьківщини", "Відродження", Опоблоку і Радикальної партії. Команда, яку у БПП уже встигли охрестити "тіньовою коаліцією".

"Ви знаєте, це інакше як викручуванням рук назвати не можна. Була ж домовленість, щоб проголосувати хоча б за 10 кандидатів, вони в більшості суперпрофесійні люди, ніхто ж цього не заперечує. Всім тільки квоти давай, професійність і порядність людей же нікого не хвилює взагалі", – обурюється депутат БПП Валерій Карпунцов.

"Ну що значить забагато кандидатів? ЦВК це що – пазлик, який треба точно вставити? Люди мають прийти і довести парламенту, що вони достойні взагалі працювати в ЦВК. Ми ж можемо і не призначити нікого з цих 14, або 2, чи 5. Тому ця проблема "зайвого", вона придумана просто для торгу", – додав він у розмові з УП.

Є ще одна проблема, яку влада хотіла б не помічати. Ім’я цієї проблеми – "Опозиційний блок".

"Нинішня влада є автократичною й системно порушує права опозиції. "Опозиційний блок" ще у 2014 році був позбавлений будь-яких контрольних функцій в Раді, коли тодішня коаліція роздеребанила між собою три місця в президії Ради та керівництво усіх парламентських комітетів. Те саме відбувається й зараз: третя за розміром фракція ОБ позбавляється президентом та коаліцією права представництва у ЦВК", – обурюється в коментарі УП один із лідерів "Опоблоку" Сергій Льовочкін.

Кандидата від ОБ у поданні президента справді немає. Співрозмовники на Банковій пояснювали УП позицію Порошенка тим, що "Опоблок" сам винен. Мовляв "донецьке" і "київське" крила ОБ не можуть домовитись про одного кандидата і тому просять собі одразу два місця в ЦВК.

В коментарі УП Льовочкін підтверджує цю інформацію.

"Ми наполягаємо на тому, що у відповідності до чисельності фракції ОБ, ми маємо делегувати до складу нової ЦВК двох представників, про що офіційно проінформували президента, голову Ради і представників демократичних країн світу в Україні. Лист з прізвищами наших представників давно відправлений президенту Порошенку",  – заявив він і навіть показав цей лист.

      Вимога ОБ могла б лишитись вимогою, яких було тисячі, і на які влада не звертала уваги. Але, несподівано, за те, щоб "почути кожного", почали виступати фракції НФ і Радикальної партії. Зараз вони вимагають, щоб президент вніс нове подання на ЦВК, додавши туди кандидатів від усіх фракцій.

"Ви ж розумієте, що все це врахування волі усіх – це лише прикриття. Головна битва – за те, щоб не дати Порошенку одноосібний контроль над ЦВК. Хоча він же може психонути і взагалі нічого не змінити, його і цей склад ЦВК влаштує", –пояснює не під запис один із впливових депутатів президентської фракції.

"Але у нас тепер є можливість скинути з себе це зависле питання, ми були за оновлення, але нам не дали. А поки вони будуть домовлятись, Рада працювати не буде, а значить ніякі Антикорупційні суди і інші хотєлки виконуватись не будуть. І привід благородний є", – додає інший депутат БПП, чия фракція після ранкового засідання в зал не з’явилась.

БПП, можливо, ні за що голосувати і не буде. Але поки президентська сила жила у світі, де її ультиматуми були критичними, реальний світ змінився. І саме в ньому стала можливою ситуація, коли Верховна Рада збирається і успішно голосує за закони без БПП. Ще раз - Рада ухвалює закони без найбільшої фракції і основи владної коаліції.   

Подія, яка заслуговує на особливу увагу, адже може стати точкою відліку нової політичної реальності.

Роман Романюк, УП

Умные родители - залог умных детей.

• 6 самых необходимых овощей для ребенка
• ТОП-5 ошибок в воспитании ребенка
• Что ребенку есть на пляже