Новини з Древнього Риму...

Ми проходимо по життю, не зупиняючись, як швидкий поїзд мимо полустанку. І всюди нас оточує друковане слово. Літери, складені в слова, у вигляді реклами спалахують навіть вночі, коли, здавалося б, читати неможливо ...

Якби в Давньому Римі були газети ...

Утому самому Римі, куди вели всі дороги, де люмпенам роздавали безкоштовний хліб від імператорських щедрот, де можна було легко загубитися, наче ти маленька дитина, яка опинилась на східному базарі.

Хоча, що значить «якщо б були»? Газети в Римі були.

Починаючи з Цезаря, на стінах будинків вивішували листочки зі щоденною важливою інформацією. Листочки називалися «Щоденні справи римського народу».

Вони тоді не називалися газетами, бо ще не було ні Венеціанської республіки, де з'явилася преса в сучасному вигляді, ні дрібної монети із зображенням ворони, яка називалася gazzetta і яку платили за ту першу
газету в історії.

А в Римі за новини не платили. Вони були безкоштовні, як дармовий хліб і криваві видовища.

У Римі не було друкарень, і листочки писалися від руки. У Римі не було журналістів, і важко зрозуміти, хто і за яку плату - або під страхом якого покарання - заповнює ці листочки текстом.

Видно, хтось розумний і наближений до найвищих осіб виходив нечутними кроками з прохолодних покоїв в урочний час і передавав текст «газетної матриці» з рук в руки комусь дурнішому і страшнішому виглядом. А той, узявши в широку долоню трубочкою згорнутий контейнер з новинами, йшов туди, де на підлозі сиділи люди, які вміли писати. Ті по команді розкладали на колінах дощечки з письмовим приладдям і приймалися записувати те, що розповідав їм розмірено, як ворон, походжаючи між рядами переписувачів, начальник імператорського
інформаційного цеху.

Коли чорнило висихали, листки згорталися і передавалися в руки люмпенів з «транспортного цеху», швидше за все - прудконогих хлопчаків, які таким чином заробляли свій денний хліб. Ті неслися, кожен - на своє місце, де чи то клеїли, чи то прибивали дерев'яними цвяшками, чи то кріпили іншим способом неслухняний лист,
норовливо бажаючий скрутитися в трубочку. А любителі новин вже чекали свіжої порції словесної їжі, цієї державної пропаганди і приводу до вуличного пустослів'я. Чекали так, як чекають свіжої газети у кіоску чи ранкового поїзда на платформі жителі інших міст, інших епох, інших новин.

Втім, чи інших?

Новини завжди схожі. Вони не одні й ті ж, але вони схожі. На глибині, там, де відбувається відволікання від деталей стилю і фактажу, а залишається гола суть, вони просто однакові. Настільки однакові, що всякий, хто відчув цю однаковість негайно стає на пару секунд Соломоном. «Все суєта, - каже черговий сумуючий мудрець і додає: - немає нічого нового під сонцем».

- З ким воюємо? Чи немає ворогів на кордонах?

- Почім хліб восени? Не подорожчав чи що? Кажуть, з Єгипту судна йдуть з перебоями.

- Пишуть, що Квінт Марцій повісився. Нехай брешуть більше. Кожен пес в Римі знає, що його вбили через коханку.

- А хто б'ється завтра? Хто б'ється, я питаю? Чи не вийде на арену той величезний галл, який так всім сподобався на минулих видовищах?

Читав, звичайно, новини хтось один або кілька грамотіїв, а решта слухали. Грамотність не була загальною. Голоси читаючих часто перебивалися криками та коментарями. Тут же біля стіни з новинами могла спалахнути і швидко згаснути бійка.

Але перелік питань або, як ми зараз можемо сказати, тем і рубрик, був до смішного схожий на наші рубрики і теми.

«Економічні новини», «Справи в Сенаті», «Огляд поточних справ божественного Імператора», «Політичний прогноз про відносини з варварами і стан справ на кордонах». Окремо - «Чутки та плітки». Окремо
- «Новини культури і спорту», чи то пак відомості про те, хто скаче на колісницях в найближчі вихідні і хто бряжчить на кіфарі в перерві між боями гладіаторів.

«Астрологічний прогноз», а може - «Новини гаруспиків» або «Що віщують нутрощі жертви?» У розділі «Містика», наприклад, - новини про особисте життя жерців Елевсинських містерій.

Звичайно, «Погода». Рим, як вулик бджолами, був наповнений ледарями і пройдисвітами, а погодою цікавляться найбільше селяни і мореплавці, але тим не менш, погода цікавила всіх, як і зараз. Чому - невідомо.

Там ще могла бути інформація про податки, про страти злочинців. Деякі «номери» могли виключно присвячуватиметься імператорського едикту. Але в цей же самий час корабель з полоненим Павлом, що вимагає суду у кесаря, міг підпливати до найближчої гавані, і газети про це мовчали.

Вони мовчали і про Петра, який ходив десь поруч при світлі сонця, а вночі не мав нестачі в пастві, жадібно ловлячої його солодкі і страшні розповіді про Спасителя. Газети могли заговорити про них пізніше - коли повітря вже насититься чутками, коли людей, які при зустрічі малюють на піску рибку, можна було зустріти в
кожному другому будинку. Та й тоді письмові відомості не могли бути докладні.

Натовп не філософствує. Натовп жадібним ротом хапає повітря, а жадібні руки простягає до дармових шматків. Тільки таку ж інформацію він і визнає: гарячу, як повітря стадіону, що заходить всередину, як безкоштовний хліб.

Тому про Петра і Павла не могли писати газети Риму. Тому згодом, посміхаючись, говорили й ми: «В" Известиях "немає правди, а в" Правді "немає вістей».

Тому епоха загальної інформованості і є епоха жонглювання мізками і таких масштабних обманів, які неможливо вже ніколи ні розкрити, ні спростувати повністю людськими зусиллями.

Рим - це не просто точка на карті або тривала історична мізансцена. Рим - це щось більше. У тому числі в плані інформації.

Серед сотень газетних найменувань, серед гір щоденної пахнучої фарбою макулатури ми і сьогодні знайдемо інформацію про дорогих гетер і улюбленому імператорському міму, про перемогу Західних легіонів і бунт рабів на
каменоломнях півдня. Ми прочитаємо про те, що в квартирах буде темніше звичайного, оскільки
оливи подорожчали, і масла буде вистачати в їжу, але для заправки ламп його вже не вистачить. Прочитаємо про новинки моди, і особливо фасон модної туніки будуть обговорювати ті, у кого сором ледь прикритий ганчірочкою.

Віщуни за зірками будуть нас то лякати, то обнадіювати, і амфітеатри радісно розкриють ворота, закликаючи на ігри, і поліція повідомить про розкриту змову, і раб-втікач, який гвалтував дівчаток в бідних кварталах, таки буде пійманий, до невимовної радості матерів і особливо міністра безпеки .

Нас чекає інформація про тріумф і будівництві нових бань з цього приводу. Особливі видання повідомлять про нічне життя, про те, де можна втішитися людині, що володіє виборчим правом, і скільки це буде коштувати.

Будівництво доріг, розкрадання скарбниці, спалахи інфекції ... Таємничі культи, проникли зі Сходу, публічні змагання поетів-декламаторів. Постійні дебати в Сенаті, політична активність мас, натовпу безробітних. Тіснота в багатоповерхівках, суєта і натовп що вдень, що вночі, надлишок новин з усього світу.

Саме в такому місті був розіп'ятий вниз головою Петро.

У такому місті Павлу відтяли голову.

Протоієрей Андрій Ткачов.

Коментарі

Nech sa paci

19.02.12, 22:57

Не встигаю все читати.

До речі, на отця Андрія "наїхали" словесно за його статтю про католицизм.

Ось лінк: http://ruskline.ru/news_rl/2012/02/06/yavlyaetsya_li_papa_rimskij_predtechej_antihrista/