Червоне і чорне. Дві спроби

Нещодавно на сайті "Буквоїд" опубліковано два відгуки на книгу
"Червоне і чорне. Сто українських поетів і поеток" ,
упорядковану Борисом Щавурським
 і надруковану видавництвом "Богдан" 2011 року:

http://bukvoid.com.ua/news/books/2011/09/27/125508.html



http://bukvoid.com.ua/news/poetry/2011/09/23/070646.html



Автори відгуків Він і Вона, Чоловік і Жінка, два живодайних начала Дерева Життя,
у кожного власний погляд на книгу, у кожного власний погляд на поезію.

Він (Василь Карп"юк) і Вона (Олена Клюшник) відтворюють свої враження від жіночого і чоловічого примірників збірки "Червоне і Чорне".

Вона говорить серйозно про вірші поетів чоловіків Чоловічого примірника антології, Він розглядає жіночу поезію Жіночого примірника як палітру з вірогідних коханок, що щовечора можуть подарувати насолоду своєю поезією, Він іронічний, максимально відвертий у своїх ідеях.

Вона в перших рядках свого відгуку теж прагне до іронічності, але для неї поезія - це серйозна  дама, Вона дивиться на підбірку Червоне і чорне як на можливий канон, в якому зібрані всі представники всеможливих течій і напрямків української поезії, Вона оцінює цю поезію з позиції захопленого критика, котрий все ж більше закоханий в поезію, ніж в авторів поезії.

Він, натомість, бачить поеток жінок такими прекрасними і чудовими, що мав би за радість насолоджуватись творчістю будь-якої з них...

Хто з них правіший за іншого не відомо, адже поезію, чи то писану чоловіком чи жінкою, ще не збагнув до кінця ніхто...

Тому краще не баритися, і взяти до рук ті два прекрасні томики Червоного і чорного і насолодитися  творчістю чоловіків та жінок, з-під пера котрих виходить в світ поетичне диво.