Їх дні у вогні... (оновлено)

Я просто написав ВІРШ і спробував проілюструвати його.. і не думав, що мені потрібно щось пояснювати чи доказувати.. я не називаю червоний прапор ганчіркою, а радянських солдат - окупантами.. і не маю намір когось ображати чи "обливать грязью".. а ображатиСЯ - то право кожного..

але я пишу не щоб комусь подобатись чи щоб когось образити..

Солдати - завжди ті, хто повинен ВБИВАТИ.. вбивати БАГАТО і якісно.. щоб виЖИТИ, і щоб було ЖИТТЯ після війни. і задача кожного солдата, що ВБИВАЄ - залишитись ЛЮДИНОЮ вбиваючи людей.. бо від цього залежить чи будуть його нащадки ЛЮДЬМИ чи виродиться рід ПЕРЕМОЖЦІВ..

на війні ми перемагаємо не інших людей, не ворога і навіть не зло..

на війні ми повинні перемогти САМИХ СЕБЕ В СОБІ.. тому, що війна - це катаклізм планетарного масштабу..

війна - це випробування роду людського на ЛЮДСЬКІСТЬ..

і я ПИШУ для того, щоб ні в кого не було ілюзій з цього приводу.. ось тоді буде надія на ПЕРЕМОГУ..