Явлєніє х. народу

Согласно сообщениям СМИ, 5 апреля 2011 года в 17.00 вертолёт Президента Украины совершил вынужденную посадкувозле одного из сел Полтавщины.

Свідєтєльські показанія жителя села Козлятин Глухого району Сумної області
П.П. Перепийдядько:

«Отак воно усе було: я пас гіндиків за селом. Аж раптом глядь у небо – а там кружля срібний гвинтокрил і сіда на поле, засіяне гречкою.
Мене прям щось потянуло до нього. Як був у грязних штанях і калошах, скочив на лісапед, поїхав подивитися.

Біля вертольота ходить охраннік. Високий мужик у чорному костюмі.
Каже мені строго:
- Туда нельзя!
Я став проситися:
- Дай хоч подивитися. Всю жисть на трахторі пахав, такого красівого ніколи не бачив.

І тут раздався із виртальота Голос:
- Пропусті етого сєляніна.
Охоронець узяв мене під руку, на вухо каже:
- С Человєком познакомішся.
- Га? Шо? – не поняв я.
- Сє Челавєк! – так значітєльно сказав той, у чорному, шо аж холодні мурашки у мене по спині побігли.

Відкрив двері, заглядаю всередину. Крайній біля вікна — Презідент.

- О, Віктор Хведорович, ви? Добрий день.
Він кивнув — мовляв, заходь.

В салоні ще два мужики: якийсь нєгр - мабуть американський шпійон і ще один, зелений... "Ти нє пугайся, - пошуткував Янукович, - це не інопланєтянин, а переводчик з американського... Піть нє умєєт, от і поплохєло йому - оттого і совєршилі винуждєную посадку..."

Усередині дуже красиво — крісла м'які, шкіряні. Столик маленький. На ньому випивка і закуска — сир, ковбаса.

Мені не боязко було, бо Янукович нормальний, простий мужик. Питає мене:
- Як жизнь?".
Кажу:
- Та як? З утра до вечора прожили, та й слава Богу".

І знаєте, що дивно - говорив Президент людською мовою, тільки акцент, як у прем'єра Азарова

- Узнав мєня? – запитує Хведорович, а сам хитро всміхається, мов, хто ж Його не знає.

- Аякже, - кажу. – У нас хотя телевізії немає, але іногда діти старі газєти привозять, шоб було з чим в сортір сходити, так там кругом Ваші партрети. Я їх прямо до дир... отого... зачитую...
І ще дуже люблю про покращення читать, як прочитаеш: "Жить стало луччє, жить стало вєсєлєй," - молодим себе чуствуєш, наче ото при Сталіні живеш....

Президент питається, за кого голосував на виборах. Кажу:

- Та за Вас же. Бо баба моя каже, що Ви таке ж падло, як і я. От я і поняв, шо ми родствєниє душі.

Тоді мене як понесло. Кажу президенту:
- Газу в селі немає.
Сміється:
- Газ буде! Я сказав. Пастроим газопровод імені Путіна, Уренгой – Козлятин, прямо до твоєй хати провєдьом...

Узяв карту на столі, обвів село червоним олівцем.
- От подпішу спеціальний Указ і зразу у тєбя газ появится...

А потом засміявся:
- Шо хоч в подарок?
Я не знав, що відповісти. Він стягнув з ноги правий ботінок і каже:
- Ето тєбє подарок з барского плєча... Із кожи страуса. Продаш - сможеш хату в райцентрі купіть. А це бабкє твоєй, — витяг із-за пазухі мохеровий берет і мені протягнув.

Тут я зовсім осмілів та й кажу:
- Пенсія в людей маленька. От баба моя хворіє, а лічитися нема за що.

Думаю, може ще один Указ Хвьодорич підпише, то й пенсії хоть на лікарства буде хватать…

Кивнув Презідент головою, зажурився - видно, шо людське горе йому не байдуже. А тоді подивився так задумливо вдаль, наче за горизонт заглянув, та й каже:

- Ти главноє вєрь – покращення вже сьогодні наступить через 10 лєт... або через 20. Ми з тобою не доживьом, а от діти наші, або онуки обязатєльно будуть жить при покращенні… За ето надо випіть.
В сєлє магазін єсть?
- Немає, - кажу.
- А кафе?
- Тоже нема. Село у нас типове: 20 хат і ті розвалились, заросли бур'яном. Немає ні магазину, ні школи, ні будинку культури. Дороги неасфальтовані. Більшість жителів пенсіонери. Молодь виїхала до райцентру, за 25 км.

- А хлєб у тєбя єсть? Давай, дєд, помідора домашнєго, огурца, бо випивка і ковбаса єсть, а хлєба і огурчика немає.

Побіг я додому і кричу бабі:
- Доставай консервацію! Сам Презідент Віктор Хвьодорович до нас в гості пожалував.
- Щас, - каже баба, - достану консервацію.

А у самої в погребі ще з війни німецький пулемьот "МG" захований. Але вже стара вона стала, ноги ледь носять - поки в погреб, поки кулемет розконсервувала, поки вилізла - вертоліт уже високо злетів, став серебряною точкою в небі - проти сонця і не поцілиш.

Чи то такі професійні охраніки у Презідента, шо просікли опасность, чи може втік Янукович, не захотів про пенсії говорить...

Тут баба засумнівалася, чи був Призідент, чи може мені привиділось.

Добре, що дід Юхим, сусід наш, якого ще в Імперіалістичну війну контузило, підтвердив: прилітав вертольот. До нього приходили двоє в чорному і виміняли банку помідорів на пляшку самогону імпортного.

Баба як нас не обзивала: і "свідетелі Його ви", і "похмелісти сєдьмого дня", а потім в райцентр поїхала і спеціалістів привезла.

Понаїхало їх: і уфологи, і наркологи, і психологи… Кажуть: «Біла гарячка – це наш профіль!»
А ще кажуть: "Ето очінь ценний опит газіфікації всей страни - нада чтоби Презідент почаще общался с народом, почул кожного..."

Отакою була моя зустріч з Самим. Тепер будуть мене по школах возити, щоб я дітЯм розказував про мою встречу з Лідером нашим, ВікторХведоричем…»

Зі слів пацієнта записав санітар Вищої Глевахської Міжгалактично-Ветеринарної Академії
К.Безбашений

P.S. Согласно правил, я оставил только 49% оригинального текста из рассказа селянина, который Самого Януковича видел, хотя там можно было вообще ничего не менять и не добавлять.
Была ли встреча Януковича с лохторатом или нет – уже не сможет ответить, пожалуй, и сам ВикторХвёдорыч…
Легенда зажила собственной жизнью, обрастая всё новыми подробностями, значительно обогатив политический фольклор…

P.P.S. Кстати, на фото именно тот селянин, который дал интервью о встрече с президентским вертолётом.

© Бесцензурный

Ми любимо тебе, Україно!

Явлєніє х. народу

Останні статті

Коментарі