Вшануємо Великого Кобзаря, що на
багато років вперед оспівав дійсність:
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки, —
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята. «Нехай, — каже, —
Може, так і треба».
Коментарі
Oll@
19.03.11, 19:28
к Мамай
29.03.11, 19:42
І на оновленій землі , врага не буде супостата ...

Гість: Алчі
39.03.11, 20:03
Вишиваночка
49.03.11, 21:40Відповідь на 1 від Oll@
Дякую
Вишиваночка
59.03.11, 21:50Відповідь на 2 від к Мамай
А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі.

Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Вишиваночка
69.03.11, 21:50Відповідь на 3 від Гість: Алчі
Гість: Оревуар
79.03.11, 22:19
анонім
89.03.11, 22:37
pipa1945
99.03.11, 22:47
Вклоняюсь...
Вишиваночка
109.03.11, 22:50Відповідь на 7 від Гість: Оревуар