Юлю ніколи не посадять–не дозволить Путін

Ярослав Кендзьор: Юлію Володимирівну ніколи не посадять – цього не дозволить Путін

Юлія Володимирівна виконувала замовлення Кремля на морально-політичне знищення Віктора Ющенка

Давайте поговоримо про те, що українська опозиція називає політичними репресіями, а влада – боротьбою за законність. Вам не здається дивним, що на допити ходить практично все оточення Тимошенко з нею особисто на чолі, до в’язниці потрапив колишній спікер кримського парламенту, колись впливовий тамтешній регіонал Анатолій Гриценко, але правоохоронці, по суті, не цікавляться ніким з оточення колишнього Президента Віктора Ющенка. Як ви думаєте, це у Віктора Андрійовича було таке кришталево чисте оточення, чи мова йде про якісь домовленості між колишнім та нинішнім Президентами?

Мені здається, що причина трошки в іншому. Згадаймо: весь економічний блок уряду Тимошенко формувався саме нею за рахунок представників саме її команди. Члени команди Ющенка були в основному в гуманітарному блоці уряду плюс, може, Огризко в МЗС…

А як же діяльність Нацбанку щодо курсових коливань, рекапіталізації та рефінансування банків? А питання до діяльності міністерства оборони, за які, зокрема, був відправлений у відставку Юрій Єхануров? За бажання питань до оточення Ющенка можна було б знайти безліч…

Я не буду заперечувати, знаючи повадки сьогоднішньої влади, якщо б її представники захотіли, вони могли б завести не одну кримінальну справу щодо оточення Ющенка. Але все одно економічний блок уряду, до діяльності якого зараз виникає найбільше питань, формувала сама Юлія Володимирівна.

Чому не турбують нікого з найближчого оточення Ющенка? Звісна річ, можна робити з цього приводу різні здогадки. Але мені не хочеться вірити, що Янукович і Ющенко сіли і, так би мовити, за чаркою домовились, що всі, хто був у команді Ющенка, мають індульгенцію. Мені здається, що ця команда однаково ненавидить і Ющенка, і тих, хто поруч з Ющенком, і Юлію Тимошенко. Звичайно, до Юлії Володимирівни ненависть у них особлива, бо саме вона найбільше відгавкується на дії сьогоднішньої влади. Хоча я абсолютно переконаний, що Юлію Володимирівну ніколи не посадять.

Чому?

Тому що не дозволить цього її великий московський симпатик Володимир Володимирович Путін. Саме тому мені здається, що Юлія Володимирівна усвідомлює це і намагається якнайбільше дошкулити Януковичу і його команді, щоб ця лють і зло до неї у них збільшувалися, а її саму – стараючись хоч чимось відомстити, якнайчастіше водили до прокуратури. Адже ходіння до прокуратури – це запорука присутності в усіх новинах на всіх телеканалах. Це підтягує рейтинги Юлії Володимирівни, створює її образ великої мучениці за долю українського народу, за Україну.

Але те, що Юлія Володимирівна виконувала замовлення Кремля на морально-політичне знищення Віктора Ющенка, було зрозуміло ще з вересня 2005 року, коли вона в статусі звичайнісінької громадянки України ні з того, ні з сього поїхала до Москви на зустріч з тодішнім Президентом Росії Путіним, яку їй організував Віктор Медведчук. Там вона зустрілась із керівництвом Генпрокуратури Російської Федерації, керівництвом Федеральної служби безпеки, а потім – з самим Путіним, отримала від нього індульгенцію від двох кримінальних справ, а взамін отримала чітке завдання готуватися до виборів і зробити все, щоб Ющенко не став президентом на другий термін. І Юлія Володимирівна блискуче впоралася із цим завданням – до другого туру президентських виборів 2010 року вийшли два кандидати, абсолютно вигідні Кремлю.

Продовжує вона відпрацьовувати це завдання і сьогодні. Якби фракція БЮТ виконала свою частину домовленостей, нам би вдалося зірвати ратифікацію «харківських угод» 27 квітня минулого року…

А що тоді мали зробити бютівці? Яких домовленостей вони не виконали? Сьогодні вони стверджують, що робили тоді все, що від них залежало…

Вони мали зробити багато чого – говорити про це не буду, бо не хочу, щоб через це завтра когось потягнули до криміналу. Натомість вони не зробили нічого, вони спокійно стояли у проходах і спостерігали, як нам оці бандити з «Регіонів» ламають носи і щелепи.

Насправді всі їхні дії пояснюються тим, що якраз за день до ратифікації, 26 квітня, Путін повертався до Москви з Італії і дорогою зробив зупинку у Борисполі для зустрічі з Януковичем і Азаровим – для такої інспекторської перевірки і для запевненням, що за будь-яких обставин ратифікація відбудеться. Крім того, він хотів зустрітися з Юлією Володимирівною, але вона розуміла, що ця зустріч стане крахом міфу про неї як велику патріотку України. Тому Володимир Володимирович зустрівся зі своїм кумом Віктором Медведчуком увечері того самого дня і сказав йому: «Вітя, ти перекажи нашій подрузі, що якщо вона зірве ратифікацію, я дам команду опублікувати стенограму наших розмов, у яких вона виражала готовність продовжити базування Чорноморського флоту в Криму навіть не на 25, а на 50 років».

Тому Юлія Володимирівна, боячись своєї повної дискредитації, наказала своїм депутатам імітувати якісь дії, але насправді не перешкоджати ратифікації. Саме тому відбулося те, що відбулося. І коли мені пропонують об’єднатися з БЮТ, я просто заїкатись починаю.

Посилання на повний текст статті>>>