Таємні радники, Колчак та «Штиглиц и К°» (частина перша)

Допіру додивився останню серію телеверсії фільму «Адміралъ»...

Гарно працює російський кінематограф на окозамилювання і редагування … минувшини.
Відношення до фактів минулого, його дійовий осіб та героїв формується на рівні побутових емоцій та гарних картинок. З одного боку – ніби бажання показати трагічну долю адмірала Колчака та його близьких. З іншого – не відчувається любові Авторів фільму до головних героїв. Відомі артисти начебто відмінно справились з виконанням своїх ролей, але ніякої глибини в розкритті образу – лише емоції та гарні картинки. Ну, і звісно, перекручування та замовчування певних фактів минулого. І професійно зміщені акценти...

Моя думка – якби автори фільму притримувались певних фактів минулого із життя головних героїв, то фільм би вийшов гостросюжетним і більш касовим. Але схоже автори переслідували їм одним відомі цілі...

Розпочнемо із дружини Колчака Софію Федорівну Омірову. Вона уродженка Кам'янця-Подільського і саме через це я розпочав власне оригінальне розслідування.

Ось тут стаття Вікіпедії http://uk.wikipedia.org/wiki/Колчак_Софія_Федорівна про неї, яку вірогідно було створено вже після виходу фільму «Адміралъ».. Але російськомовної такої статті у Вікіпедії не має...

Привертає увагу, що точної дати народження і смерті не подано. Тільки роки 1876-1956.
Вона 11 дитина в сім’ї з 12-ти і батько її «Действительный тайный советник, начальник Казенной палаты г.Каменец-Подольска. Из семьи священника.»
Помер 1889 року, очікуючи призначення на пост губернатора Подільської губернії, якою фактично керував в останні роки свого життя.

Тут привертає увагу, що зрусифікованою українською мовою тайный советник перекладають як статський радник.

Хоч Вікіпедія вже частково виправила цей казус:
Дійсний таємний радник – цивільний чин II класу в Табелі про ранги. Відповідав чинам генерал-аншефа (або пізніше генерала від інфантерії, генерала від кавалерії, генерала від артилерії та інженер-генерала) і адмірала. Особи, що мали цей чин, обіймали високі державні посади (аж до міністрів).

І ось тут російською. Порівняйте:

Действительный тайный советник – гражданский чин II класса в Табеле о рангах. Соответствовал чинам генерал-аншефа (полного генерала) и адмирала. Лица, имевшие этот чин, занимали высочайшие государственные должности. В Правительствующем Сенате их было больше всего. Нужно отметить, что не каждый министр, особенно в начале своего пребывания в должности, имел этот чин. Все без исключения действительные тайные советники жили в Санкт-Петербурге и служили в главных государственных учреждениях – Государственном Совете и важнейших министерствах.

Про таке читаємо і на сайті
http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_rus_mod_of_life_xix/45/Действительный
«Действительный тайный советник и канцлер
Это – высшие чины табели о рангах, II и I класса. Действительных советников в России было немного, все наперечет, канцлеров же за всю историю – одиннадцать, причем в каждый исторический период – всего один. Поэтому в художественных произведениях ни те, ни другие не отражены, дабы читатели не искали прототипов. Исключения составляют исторические романы, где высшие сановники выводятся прямо, как реальные личности, под собственными именами.»

Якщо заглянемо в список дійсних таємних радників І-го класу:
1773 – граф Микита Іванович Панін (1718-1783)
1796 – світліший князь Олександр Андрійович Безбородько (1747-1799), з 1797 р. – державний канцлер
1801 – граф Олександр Романович Воронцов (1741-1805), з 1802 р. – державний канцлер
1807 – князь Олександр Борисович Куракін (1752-1818)
1811 – граф Олександр Сергійович Строганов (1733-1811)
1814 – світліший князь Петро Васильович Лопухін (1753-1827)
1819 – світліший князь Андрій Кирилович Розумовський (1752-1836)
1826 – князь Олексій Борисович Куракін (1759-1829)
1841 – князь Олександр Миколайович Голіцин (1773-1844)
1852 – князь Сергій Михайлович Голіцин (1774-1859)
1868 – князь Павло Павлович Гагарін (1789-1872)
1906 – граф Дмитро Мартинович Сольський (1833-1910)
1916 – Іван Логинович Горемикін (1839-1917)

то тут привертає увагу, що вони, ті таємні радники, довго жили і серед них був такий собі князь Гагарін.. (Гагаріни – відомий княжий рід)

Прізвище Оміров ніде не зустрічається…

Натомість я віднайшов про Штігліца (прикольно, але Штігліц відомий Word’ові навіть у відмінках, хоч слова «прикольно» Word не знає, хоч російському Word’ові Штиглиц не відомий, а Штирлиц відомий)...

Александр Людвигович фон Штиглиц (1 (13) сентября 1814, Санкт-Петербург – 24 октября (5 ноября) 1884, Санкт-Петербург) – барон, крупнейший российский финансист, промышленник, управляющий Государственным банком России (1860-1866), меценат.

Родился в семье придворного банкира, основателя банкирского дома «Штиглиц и К°», барона Людвига фон Штиглица и Амалии Анжелики Кристин Готтшалк.

… Общая сумма, распределённая по завещанию Штиглица между разными лицами и учреждениями, достигала 100 000 000 рублей, не считая недвижимость.

…будучи человеком вполне независимым, капиталы которого охотно принимались во всех странах, Штиглиц помещал своё огромное состояние почти исключительно в русских фондах…

http://ru.wikipedia.org/wiki/А._Л._Штиглиц
http://www.baronss.ru/publ/1-1-0-70 сайт «Служители России»

Тут вибудовується такий умовний ряд:

Гагарін – ми всі знаємо хто такий був Юрій Гагарін, але не зовсім зрозуміло, чому саме він став першим космонавтом. І мало кому відому, що Гагаріни – це княжий рід і в цьому родові були таємні радники і масони. До речі, художнього фільму про Юрія Гагаріна я не пригадаю. Що само по собі як мінімум дивно…

Штігліц – ми всі знаємо парадоксальний фільм про Штірліца. Але мало хто знає, що керівництво КГБ СРСР, особисто Ю.Андропов, контролювало зйомки цього фільму та схвалювало окремі сцени. А фільм отримав схвальні відгуки від родичів показаних там нацистів. А нащадки Штігліца напевне ж унаслідували капітали найбільшого російського фінансиста…

Оміров – дійсний таємний радник, так і не призначений офіційно на пост Губернатора Подільської губернії, начальник Казенної палати Кам'янця-Подільського, лише на п'ять років пережив Штігліца.

Питання: чи були знайомі начальник Казенної палати губернії з управляючим Державним банком Росії?? При чому, що дійсних таємних радників було одиниці…

І ще момент: Штігліц «в 1854 году «за особенное на пользу общую усердие» произведён в статские советники, а в 1855 году – в действительные статские советники.»

Не в таємні радники, а в статські.

Тобто Оміров, будучи начальником Казенної палати, був за рангом вищий ніж управляючий Державним банком Росії.

Тут один момент: були в Росії і таємні і статські радники. Але якщо перших було лічені десятки, то статських станом на 1903 рік було 3113 чоловік. Із них найвідоміший Ераст Петрович Фандорін – герой серії історичних детективів Бориса Акуніна.

Тут росіяни розгорнули широкомасштабну діяльність по легалізації літературних персонажів як реальних дійових осіб минулого.

Тут і сайт Фандоріна http://www.fandorin.ru/ і родовід Фандоріних http://tree.fandorin.ru/

Такого ви не знайдете ні про Гагаріна, ні про Колчака, ні тим більше про Омірова…
Схоже росіянам приємніше придумати собі минуле, ніж його прискіпливо досліджувати..

Далі буде й про Колчака...

Коментарі

zmi_j

12.12.10, 09:04

+
"Відношення до фактів минулого, його дійовий осіб та героїв формується на рівні побутових емоцій та гарних картинок."
ЦЕ В НИХ ПОСТАВЛЕНО В РАНГ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ,
прибільшення ролі росіян і приниження інших національностей, і треба сказати що це їм вдається.
Надивишся такого чи наслухаєшся– і хочеться стіною стояти "ЗА РОДИНУ",
НАМ БИ ТАК!!!