Висновок Венеціанської комісії щодо свободи зібрань(продовження)

...

16. Рекомендується виключити ці визначення різних категорій зборів виключити і змінити визначення мирних зібрань так, щоб уточнити, що воно включає всі види зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій і пікетувань, як і всіх публічних зібрань. У проекті закону має бути конкретно передбачено, що допускаються всі мирні зібрання з урахуванням конкретних законних виключень на основі обмежень, передбачених у статті 11 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод.

17. Крім того, як це було рекомендовано Спільним експертним висновком 2009 року, у визначення мирних зібрань мають бути внесені поправки, які уточнюють, що це визначення відноситься тільки до публічних заходів просто неба на території, що належить до громадської власності. Також у статті 2 може бути підкреслено, що зібрання на приватній території виключені зі сфери дії закону.
 
18. Пункт 1 статті 1 визначає "громадян", як громадян України, а також іноземних громадян і осіб без громадянства, які "перебувають в Україні на законних підставах", яке тлумачиться як "законно проживають в Україні". Це визначення має відношення до статей 4 і 5 законопроекту, який вимагає від організаторів зібрань бути громадянами і встановлює їх права і обов'язки. Це також має відношення до статті 6 проекту закону, яка визначає права громадян, котрі є учасниками зібрань. Стаття 1 ЄКПЛ (Європейської конвенції з прав людини) говорить: “Високі договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції”. Тому право організовувати мирні зібрання повинні мати усі однаково і це не повинно залежати від легальності перебування на території України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України мають бути забезпечені правом на мирні зібрання. Як зазначали Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ щодо Закону про публічні зібрання в окрузі Сараєво (Боснія і Герцеговина): "Хоча стаття 16 ЄКПЛ явно дозволяє «обмеження політичної діяльності іноземців", зміст цього положення є дискусійним, і Парламентська асамблея Ради Європи вже давно пропонуює виключити обмеження відповідно до статей 10 і 11 ЄКПЛ. Відповідно до «Керівних принципів» ОБСЄ/БДІПЛ, застосування статті 16 ЄКПЛ повинно звестися до тих, хто не є громадянами країни і безпосередньо загрожують національній безпеці (пункт 55). Більш ліберальний підхід, без відмінності між громадянами і негромадянами, є загальноприйнятим у сьогоднішній Європі».
 
19. Тому рекомендується переформулювати визначення "громадянин" у світлі цієї позиції.

20. Згідно зі статтею 2 законопроекту, деякі види зібрань виключені зі сфери його застосування. У зв'язку з цим, Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ відзначають, що виключення "зустрічі виборців з кандидатами" не має бути поширене на "всі пов'язані з виборами зустрічі", як це було рекомендовано Спільним експертним висновком 2009 року. Закон про зібрання повинен охоплювати збори, пов'язані з виборчою кампанією, невід'ємною частиною якого є організація громадських заходів. Таким чином, Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ знову підтверджують свою рекомендацію змінити це положення, щоб відповідно закону забезпечити захист зборів колективів, засідань статутних органів об'єднань громадян, зустрічей виборців з кандидатами у члени парламенту та обраними депутатами, кандидатами на пост президента України у громадських місцях. Або ж прийняти інший акт, який, можливо, вкаже, що його положення мають переважну силу над будь-якими іншими правилами, що стосуються зібрань, які (положення) можуть бути більш суворими, ніж існуючий проект закону.

21. Як зазначалося у Спільному експертному висновку 2009 року, Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ вітають бажання не регулювати певні види зібрань. Отже, пропонується видалити деякі категорії зібрань зi статті 2, (наприклад, “зібрань, що проводяться з метою відпочинку, а також громадських розважальних заходів”), регулювання яких потенційно підриває передбачуваність закону. Наприклад, організатори зібрання можуть вважати що їхнє зібрання підпадає під категорію відпочинку чи розважальних заходів, а відтак, що повідомлення про це не потрібне. Тоді як органи влади мають інший погляд на певне зібрання, вважаючи що це є ні зібрання з метою відпочинку, ні громадськими розважальними заходами а відтак і є предметом повідомлення відповідно до закону. Рекомендується дати конкретне і чітке визначення цих понять для уникнення конфліктних інтерпритацій.

Стаття 3 - Законодавство України про мирні зібрання

21. Як зазначалося у Спільному експертному висновку 2009 року, термін "інші закони України") (у попередній версії перекладається як "інші акти законодавства"), який використовуються у статті 3 законопроекту, є досить розмитим, а також може включати підзаконні акти. Згідно з ст.92 Конституції України “Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод та основні обов’язки громадянина”. Тому, рекомендується, щоб проект закону посилався виключно на основний закон.

Стаття 4 - Організатори мирних зібрань

27. Як вказано в проекті Закону, “Організатором мирного зібрання може бути громадянин та/або об'єднання громадян, заклад, підприємство, установа, організація”. Як було зазначено вище, іноземці та особи без громадянства повинні мати право також брати участь у мирних зібраннях і також бути їх організаторами.

28. У статті 4 законопроекту правильно вказано, що неповнолітня особа може бути організатором мирного зібрання. Тим не менш, там є певні обмеження, які стосуються неповнолітніх осіб: законопроект дозволяє їм бути організаторами лише за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ нагадують, що діти також мають законні вимоги та інтереси, які іноді відрізняються від вимог та інтересів їх батьків або опікунів. Оскільки діти у віці чотирнадцяти років, швидше за все, вже є якоюсь мірою дієздатності та інтелектуально зрілі, отримання письмової згоди батьків або опікунів не має бути обов'язковим у всіх випадках, коли вони бажають виступити в якості організаторів. У світлі цього, рекомендується виключити фразу, яка вимагає, щоб вони були організаторами зібрань лише «з метою захисту своїх прав». Це потенційно накладає обмеження права на мирні зібрання, а молоді люди повинні мати можливість організувати зібрання у будь-яких законних цілях.

22. Крім того, у проекті закону також зберігається виключення деяких категорій осіб з числа організаторів. Як вказано у Спільному експертному висновку 2009 року: "недієздатні люди ніколи не повинні бути позбавлені цього права в цілому, оскільки в багатьох випадках питання, який вони хотіли б підняти, не можуть бути підняті будь-якою іншою групою". Крім того, хоча засудження людини і може бути поєднане з позбавленням її декількох цивільних прав у деяких правових системах, але позбавлення засудженого цих прав має бути відповідним. І не може розглядатися в якості пропорційного заходу пряме виключення права організації зібрань, як це передбачено у статті 4, для осіб, які перебувають під вартою, або в ув'язненні, в тому числі у попередньому ув'язненні, у будь-якому випадку, незалежно від негативного впливу кримінального злочину. Ці  люди також мають законні вимоги та інтереси, а також повинні мати можливість висловити свою думку. Тому, рекомендується переформулювати це положення, з тим щоб компетентний орган приймав рішення щодо обмеження зібрань для ув'язнених на індивідуальній основі.

23. Проект закону має містити презумпції на користь проведення зборів у цих випадках, а також, будь-яка заборона таких зібрань повинна бути можливою лише за обгрунтованих підстав, як це передбачено у статті 11 ЄКПЛ таких, як наприклад, національна безпека чи громадський порядок.

 
Стаття 5 - Права та обов'язки організатора мирних зібрань

24. Позитивно, що з цієї статті видалені правоохоронні обов'язки організаторів публічних заходів.

25. В законі міститься фраза що організатор мирного зібрання має право “проводити агітацію на підтримку мети мирного зібрання через засоби масової інформації, а також шляхом розповсюдження листівок, плакатів, транспарантів, гасел та в іншій не забороненій законодавством формі”. Це може призвести до припущення що такі дії є незаконними, якщо вони не проводяться відповідно до цього закону. Рекомендується видалити цю фразу з цього пункту. Також рекомендується видалити такі фрази як :”організовувати збирання добровільних пожертв, підписів під резолюціями, вимогами та іншими зверненнями громадян”, “приймати і направляти в органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування заяви, скарги та інші форми звернення”.

26. Рекомендується також додати слово “диспропорційність” до речення стосовно перешкоджання дорожнього руху та вільного пересування громадян: ”встановлювати в місці проведення мирного зібрання намети, сцени та інші тимчасові споруди, що не перешкоджають дорожньому руху, вільному пересуванню громадян на час його проведення;” мирні зібрання (та тимчасові споруди) можуть деколи перешкоджати руху транспорту, доки вони не будуть диспропорційно торкатись інших  прав.

 
Стаття 6 - Права та обов'язки учасника мирних зібрань

27. Стаття 6 має забезпечити можливість учасникам взяти участь у процесі прийняття рішень зібрання. Але буквальний зміст цієї статті регламентує процес прийняття рішень. Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ вважають, що уряд не повинен вирішувати (завдяки цій статті) як має відбуватись внутрішній процес прийняття рішень організаторів та учасників. Організатори зібрання мають нести відповідальність за процес прийняття рішень. Рекомендується щоб ця стаття була переглянута.
 
Статті 7 і 8 - повідомлення про проведення мирних зібрань

28. Спільний експертний висновок 2006 року визначає термін повідомлення у п'ять днів до початку заходу, як "незвично довго". У відповідь на цю стурбованість, попередній проект Закону України про порядок організації і проведення мирних зібрань видалив цю вимогу в цілому. У своєму Спільному експертному висновку 2009 року, Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ рекомендували встановити конкретні терміни повідомлення з метою запобігання прийняттю свавільних рішень влади з посиланням на положення про "розумний строк". Статті 7 проекту закону, що зараз розглядається, визначає, що організатори зобов’язані повідомити компетентний орган в письмовій формі про зібрання не пізніше ніж за чотири робочі дні до його початку. Хоча термін від чотирьох робочих днів довгий в порівнянні із законами деяких інших країн, цей період є прийнятним.

29. Повідомлення про проведення мирного зібрання вважається поданим у день його отримання відповідальним органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Рекомендується зосередити увагу на дні подачі повідомлення і / або на дні відправлення повідомлення, замість того щоб зосереджуватися на дні надходження повідомлення до відповідного органу, оскільки ненавмисні затримки можуть виникати з вини поштової служби.

30. Стаття 8 також вимагає вказувати у повідомленні приблизну кількість учасників зібрання. Іноді це може бути можливо, але число учасників, вказане організатором у повідомленні, може значно відрізнятися від реального числа учасників. Це не повинно привести до будь-яких наслідків для демонстрації, бо ця похибка не пов'язана із законними підставами для обмеження, викладеними в статті 11 ЄКПЛ. Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ знову підтверджують свою рекомендацію явно записати в законопроекті, що недоліки повідомлення не призводять до автоматичної заборони зборів. Закон повинен передбачити та чітко вказати, яка відповідальність буде передбачена за відхилення від вимог поданого повідомлення. Дійсно, закон повинен ясно вказати, що допускається будь-який відхід або відхилення від визначеної форми повідомлення. Також у законодавстві було б доцільно вказати, що організаторові зібрання буде надана можливість виправити будь-які помилки або упущення у повідомленні. У своєму Спільному висновку 2009 року Венеціанська комісія  рекомендувала в пункті 46, що "в законопроекті має бути прямо передбачено, що організатори мають право виправити недоліки повідомлення у будь-який час до початку зібрання". Таке положення має бути включено в цей проект закону.

Далі див. звершення