Поховали
- 06.07.10, 23:08
- Ми любимо тебе, Україно!
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю
Волю
окропіте.
Т. Шевченко
Поховали та й забули
Тарасове слово.
Нема волі, нема долі,
Ярмо-іго знову.
Поховали та й заснули,
У сні потонули,
Кайданів не розірвали,
Оков не струснули.
Знову панщина новітня,
Знов кріпацтво всюди,
Всім керують-заправляють
Злодюги-приблуди.
Знову шляхта в спину дише,
Жидок гендель травить,
Московщна ненаситна,
Хижо балом править.
І розбійники заморські,
Й свої посіпаки
Роздирають-рвуть на шмаття,
Неньку, як собаки.
А ви дивитеся тупо,
Як дурні на воду,
Геть забулися якого
Та племені-роду.
Помоскалились, зляшвились,
З’європейзувались,
Як були сміттям і бидлом
Так же і зостались.
Та пожеж не запалили,
Хмар не розігнали,
Тих, хто встать хотів, самі же
Ворогам здавали.
Закопали в чорну яму,
Кобзарву мрію,
А з Тарасом поховали
І віру-надію.
Може час уже згадати
Чиї квіти-діти?!
Чи вовік наймитувати,
Тліти, скніти, гнити?
Тож пора, нарешті, встати
Від краю до краю,
Бо пощезнете, як роси,
Ніхто й не згадає.
Прокидайтесь та вставайте,
Хоч раз щось зробіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Та створіть сім’ю велику,
Сім’ю вольну нову.
І Пророка пом’яніте
Незлим тихим словом.
Валерій Гнатюк
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю
Волю
окропіте.
Т. Шевченко
Поховали та й забули
Тарасове слово.
Нема волі, нема долі,
Ярмо-іго знову.
Поховали та й заснули,
У сні потонули,
Кайданів не розірвали,
Оков не струснули.
Знову панщина новітня,
Знов кріпацтво всюди,
Всім керують-заправляють
Злодюги-приблуди.
Знову шляхта в спину дише,
Жидок гендель травить,
Московщна ненаситна,
Хижо балом править.
І розбійники заморські,
Й свої посіпаки
Роздирають-рвуть на шмаття,
Неньку, як собаки.
А ви дивитеся тупо,
Як дурні на воду,
Геть забулися якого
Та племені-роду.
Помоскалились, зляшвились,
З’європейзувались,
Як були сміттям і бидлом
Так же і зостались.
Та пожеж не запалили,
Хмар не розігнали,
Тих, хто встать хотів, самі же
Ворогам здавали.
Закопали в чорну яму,
Кобзарву мрію,
А з Тарасом поховали
І віру-надію.
Може час уже згадати
Чиї квіти-діти?!
Чи вовік наймитувати,
Тліти, скніти, гнити?
Тож пора, нарешті, встати
Від краю до краю,
Бо пощезнете, як роси,
Ніхто й не згадає.
Прокидайтесь та вставайте,
Хоч раз щось зробіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Та створіть сім’ю велику,
Сім’ю вольну нову.
І Пророка пом’яніте
Незлим тихим словом.
Валерій Гнатюк
21
Коментарі
Гість: Бодя Хмара
16.07.10, 23:48
претендент
26.07.10, 23:56Відповідь на 1 від Гість: Бодя Хмара
дТОЛЯізХорола
37.07.10, 00:16
А цей вірш найкращий.Немов би Шевченко воскрес і написав.
Гість: Хозяин (С)
47.07.10, 00:40Відповідь на 3 від дТОЛЯізХорола
только он маскалям служил за барханами, а если был сознательный патриот, тоб свалил бы с вражеских войск и стал бы во главе на защиту нЭньки Украины от маскалюг праклатых!
дТОЛЯізХорола
57.07.10, 00:56Відповідь на 4 від Гість: Хозяин (С)
Знов цей Хазяїн біга та гадить по блогах!!! Спать пора!!!
Z***
67.07.10, 01:31
Це просто НЕЙМОВІРНО...Дуже вражає. Аж мороз по шкірі....
IngwaR
77.07.10, 08:11
анонім
87.07.10, 08:28
Дуже ладний вірш
анонім
97.07.10, 08:54
Файний вірш....
Білотур
107.07.10, 12:34
Чудовий вірш
