Газова тема. ч.1

Текст цей, взагалі-то, писався у якості величезного коменту на черговий "фактчекінг", який кидають на стіл, як козирний туз, численні "газові експерти", яких з кожним роком стає все більше і більше. Будь-ласка, правильно зрозумійте мету цих людей, з якими ви стикались, чи обов'язково зіткнетесь найближчим часом (опалювальний сезон все ближче, і треба терміново якось пояснити, чому населення повинно платити ще більше).

Їм не цікаво обмінятись думками. Їм не цікаво знайти істину. Їх, за великим рахунком, навіть факти не цікавлять. Їм всім поставлена велика надзадача:
- пояснити, чому громадяни газовидобувної країни повинні платити за газ стільки ж, скільки платять країни, де газу зроду не було, і чому попри всі бравурні реляції про зниження споживання газу цифри в газовому балансі стоять, як заморожені;
- перекласти всю вину за подібний економічний абсурд на Юлію Тимошенко, тому що на виборах люди у нас звикли "карати винних", а тому необхідно, щоб "карали" Тимошенко, і тоді нинішні можновладці зможуть зайти на іще одне коло у владу.

Ось чому ви так багато чуєте за контракт 2009 року. Ось чому вам детально розкажуть, як Тимошенко торгувала газом в 90-ті роки (фірма ЕЕСУ припинила свою діяльність на газовому ринку в 1997 році - цього року будемо відзначати 20-річчя). Ось чому вам будуть розповідати, як героїчно долають "неоліберали" важкий "популістичний спадок" уряду Тимошенко. Але жоден з них не прохопиться деталями чинних контрактів, і тим паче буде уникати реальних цифр, які описують стан вітчизняної газової галузі.

Хотів також би нагадати тим своїм читачам, які погано пам'ятають "епоху діалектичного матеріалізму", або просто тоді ще не народились - комуністи завжди всі негаразди пояснювали "важким спадком царизму", і до самого краху СРСР потужності країни порівнювали з 1913-м роком. Нинішні "неоліберали" в цьому плані нічим від них не відрізняються. Помінялись тільки дати і мармизи, а риторика і аргументація та ж сама.

Нормальний же економіст знає - ніяких "наслідків" через сім років після втрати влади бути в принципі не може. Це завжди наслідки безпосереднього попередника у владі, який правив не менше року. Таких у чинного прем'єр-міністра два - Микола Янович Азаров та Арсеній Петрович Яценюк. Очевидно, їх правління взагалі не мало ніяких наслідків, бо при згадці про їх діяльність у фейсбучних "ікспердів" чомусь відбирає мову.

Крім того, газовий бізнес в Україні - це завжди "бізнес президентів" з часів Кучми, і закінчуючи нинішним "залізним гетьманом", як найбільш ласий шматок економіки.

А тепер дозвольте мені дати відповідь на "газовий фактчекінг". Оригінал ви знайдете ось тут:
https://voxukraine.org/…/velyka-gazova-superechka-na-shyst…/

* * *

1) Достатність газу українського видобутку для українського населення.

Перш за все, слід зауважити, що Україна уже два роки не має достовірного газового балансу. Прописом: ДВА РОКИ. Останній газовий баланс в країні було прийнято в 2015 р.. З того часу газові баланси не прогнозувались і не затверджувались. Більше того, навіть цифри газового балансу від 2015 р., затвердженого розпорядженням № 410-р від 15 квітня 2015 р., викликають сумнів - тому що в його статтях є дуже дивні узагальнення. Подивіться, будь-ласка, самі:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/410-2015-%D1%80

Зверніть увагу спочатку на саме розпорядження. Згідно п.2 ч. 3. імпортований газ до нас "надходить" зі Словацької Республіки. Ця країна не має свого газу, її власний видобуток не покриває і 3% власних же потреб. Зате вона є транзитним хабом, через який в Европу йде... дві третини російського газу, причому через ужгородську гілку української ГТС. Це - єдина труба, яка веде з України в Словакію. Тобто, вищезгаданий документ фіксує першу брехню нинішнього газового балансу України - попри бравурні реляції "Нафтогазу", ми й досі купляємо російський газ по все тій же самій "заміщувальній" схемі - коли російський газ розподіляється по східним областям, а з ПХГ в Словакію "взаємозаліком" поступає така сама кількість українського газу. Ніякого реверсу в природі немає, тому що не можна трубу один день вмикати в аверс, а на наступний день - в реверс. Так уже пробували в 2008 р., під час газової війни, і чудом уникнули техногенної катастрофи.

Цей висновок ми доведемо дуже простим чином - згадавши, що 5 вересня 2013 р. було укладено договір про "віртуальний реверс" між словацьким оператором Eustream та "Нафтогазом". Він передбачає відбір Україною газу, який постачається в Словакію, який потім "компенсується" німецькою компанією RWE:
http://nbnews.com.ua/ru/news/98709/

Фірма Eustream є довгостроковим партнером Газпрома, який має монополію на поставки російського газу з Словакії, причому контракт заключено до 2050 р.
http://interfax.com.ua/news/economic/415277.html

З RWE складніше. Мало кому відомо, що протягом 2014-2015 рр. компанія RWE пройшла процедуру "розукрупнення", і була поділена на кілька компаній (порушувала антимонопольне законодавство). RWE Dea, яка займається видобутком нафти і газу, тепер повністю контролюється інвестиційною компанією LetterOne російського олігарха Михайла Фрідмана. Сама RWE на сьогодні практично не продає газ, зосередившись на енергетичному бізнесі - RWE International володіє вугільними, газовими та атомними електростанціями, а Innogy - "зеленими" енергетичними потужностями. Неважко зрозуміти, яка саме компанія "компенсовує" словакам "віртуальний реверс".

Т. ч. ось вам перша брехня вітчизняного газового балансу. Схема Фірташа по експорту українського газу по "справжній ціні" досі діє. Українському же споживачу постачається 100% імпортний газ, ціна якого досі формується в "Газпромі", і містить "політичну націнку", з якої фінансуються всі спецоперації РФ - в тому числі й війна на Сході. Докажемо це твердження тим, що починаючи з 2015 р. Україна почала імпортувати з Словакії рекордні кількості газу:
http://www.pravda.com.ua/rus/news/2016/10/24/7124592/

При цьому споживання газу щороку зменшується на 4-5 млрд. кубів газу. Про це свідчить навіть офіційна статистика, і станом на 2016 р. українські громадяни споживають 16,47 млрд. кубів газу.
http://saee.gov.ua/uk/news/1139

Це ми, причому, ще не рахуємо падіння української промисловості. Хімічна, наприклад, тільки офіційно просіла на 67% - а це найбільш газоємна галузь. Тоді який сенс в таких рекордних закупівлях в Словакії? Вони мають сенс лише в тому випадку, коли весь український газ законтрактовано на експорт, а населенню постачається 100% імпортний газ. Очевидно, саме це і є причиною, чому з 2015 року Україна не затверджує і не прогнозує газовий баланс. Тому що, якщо його чесно скласти, все вищевикладене доведеться визнати, а заодно - і те, що ніякого "енергетичної незалежності", начебто досягнутої Яценюком та Гройсманом, в природі не існує.

Звернемо також увагу на дуже дивне положення, яке була прийнята Кабінетом Міністрів Арсенія Яценюка:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/758-2015-%D0%BF

Ним встановлюється, що продавати газ населенню має право тільки "Укргазвидобування", а решта газовидобувників мають право продавати газ кому завгодно на комерційних підставах. Так от, саме ця постанова створює "схему Онищенка", яку іще рік тому не згадував тільки лінивий. До речі, рекомендую перевірити, хто хоча б отримав підозру в злочині по справі Онищенка. Правильна відповідь: НІХТО. Тому що якби почали розкручувати цю справу, то виявилось би, що Онищенко діяв суто у відповідності із цією постановою, і саджати треба Арсенія Петровича.

Справа в тому, що є така штука як "договір спільної діяльності". Придумав такі договори М. Я. Азаров, для того, щоб "свої" підприємства Партії Регіонів газ отримували не по ринковій ціні (її мало платити тільки населення), а по собівартості, плюс - додатковим бонусом можливість продавати цей газ на експорт (зараз лише по квотам, а в часи Азарова можна було і прямо - існувала відповідна постанова):
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1360-2011-%D0%BF

До речі, договори спільної діяльності досі діють. Це окрім контрактів на "експериментальне буріння", яке насправді є таким же комерційним газовидобуванням, просто не обліковується як видобуток. Більше того, Кабмін ще й скасував в 2016 р. ліцензування експорту газу (ліцензія дозволяла хоч якось взяти за хвіст спритних вітчизняних "газовиків"):
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249634792

Так от, офіційно експортна квота завжди дорівнювала нулю, і записувалась в газовий баланс. А тепер газового балансу у нас нема, відповідно, по схемі спільної діяльності можна спокійно через контрольовану біржу продавати видобутий газ комерційним споживачам, в тому числі й закордонним операторам. Або й українським споживачам, внаглу. Ось так, наприклад:
https://www.facebook.com/viktoriya.voytsitska/posts/318816491575914

По цим схемам з українського газовидобутку "уводять" від 3 до 4 млрд. кубів газу щороку. Після чого, звісно, газу починає різко "не вистачати".

Таким чином, коли вам говорять, що у Тимошенко правильні цифри, але "неправильна інтерпретація", візьміть "експерта" за гудзик, та й спитайте у цього мудрагеля, як можна "правильно інтерпретувати" відсутність в Україні газового балансу як такого? Якщо такий баланс є - чому він не публікується і не затверджується Кабміном, як положено. А якщо нема - то звідки ви знаєте, що наведені "фактчекерами" цифри відповідають реальності?

Вячеслав Ільченко