Кутя - традиційна українська страва

Ритуальне значення куті, як і узвару, дуже давнє. Український етнограф Хведір Вовк виводить походження цих страв ще з неолітичної доби. Перед вечерею кутю ставлять на покуті, під образами, тобто на найпочеснішому в хаті місці. Звідси, очевидно, й назва «кутя». Горщик з кутею мав стояти на покуті від Різдва до Старого Нового року[2]. Існує також звичай посилати страву разом з дітьми до своїх ще живих родичів. Після вечері кутю разом з ложками залишають на столі на цілу ніч для померлих предків, «щоб рідні повечеряли і на нас не гнівались», або гадаючи про своє довголіття. На релігійному характері страви наголошує старий звичай, коли голова родини підходив до вікна, або виходив на двір з зачерпнутою ложкою куті та, звертаючись до мороза, тричі запрошував його взяти участь у вечері з родиною. Коли ж мороз не з'являється, йому радять й не з'являтися, не робити зла посівам тощо: «Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не ідеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю».

Приказки

Не передай (не переложи) куті меду.
Узвар на базар, а кутя на покутя.
Кутю на покутю, а сонце — у віконце.
Корзу-верзу — дайте на кутю гречки!
Корзу-верзу Борисихо, дай куті на гречку!
— … на кутю гречки, а я тобі за те, попасу овечки.
На покуті сидить коли не піп, так кутя, а ні, так дурень без пуття.
Віншую вас з цим новим роком, щоб вам вилізла кутя боком!
Дурню, куті перцю, коли велика мірка!
Вони збилися з пуття: як кутя, то й дитя.
Як кутя, так і дитя.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%8F

Ми любимо тебе, Україно!

Кутя - традиційна українська страва

Останні статті

Коментарі