Чи здобула Україна незалежність?

2016 року Україна урочисто відзначила 25-річний ювілей  Незалежності. Та чи здобула наша держава справжню незалежність за цей час, чи отримала самостійність і чи є вільною країною?

24 серпня 1991 року  Верховна Рада України прийняла історичний документ «Акт проголошення незалежності України», на основі якого країна офіційно здобула свій суверенітет. Також 1 грудня 1991 року був проведений всеукраїнський референдум щодо підтвердження «Акту проголошення незалежності». Референдум  був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників соборності України. 90,32 % українців проголосували за незалежність! Зрештою незалежність України була визнана провідними країнами світу та світовою спільнотою.

На даний час, з юридичної точки зору, Україна є незалежною країною! Про це свідчить і українська Конституція, і окреслені кордони, і символи державності – гімн, прапор, а також інституції влади. Однак Україна має ще багато негараздів, які не дають їй вільно розвиватися, багато речей, від яких як держава залежить, наприклад, від агресивної політики Росії, чи позиції ЄС, США тощо. Крім того, в українському суспільстві немає однозначної єдності з цього питання. Власне, починаючи з осені 2013 року, події, що відбуваються в нашій країні (Майдан, анексія Криму, бойові дії на Донбасі), яскраво демонструють ці проблеми. Для того, щоб отримати цілковиту самостійність та бути справді незалежною і самостійною, Україна має подолати багато перешкод і розв’язати безліч проблем!

Найпершим питанням, що окреслює незалежність мають бути чіткі маркування кордонів, які визначають межі державної території, – суходолу, води, надр, повітряного простору. Саме ці межі визначають розповсюдження державного суверенітету. Якби станом на 2014 рік Україна мала чітко визначені межі кордонів, то російська армія не могла б вільно перейти кордон, анексувати Крим та захопити Донбас і Луганськ. Напевно, кордон потрібно чітко зазначити. Саме тому зараз, в час глибокої небезпеки, українці відчули, щоб отримати незалежність треба позначити державний кордон.

Крім того, кордони всіх незалежних держав охороняє сучасно оснащена армія. І якби Україна у 2014 році мала професійне військо, вона б могла захистити свої суверенні кордони. Ми знаємо, що впродовж 25 років самостійності нашої держави українську армію грабували, роззброювали, деморалізували. І відбувалося це не без участі представників сусідньої держави, які обіймали високі посади у вітчизняному міністерстві оборони.

Також однією з ознак державності є інформаційний простір певної території. І в цьому також Україна до сьогодні не набула остаточної самостійності. Безліч ЗМІ (і друкованих, і радіо-,  і теле-комунікативних) виходять в світ російською мовою – тобто мовою окупанта! І зміст цих російськомовних ЗМІ далеко не патріотичний і не породжує думки щодо самостійності.

Вищенаведені чинники вказують, що Україна за 25 років здобула лише часткову незалежність, і щоб здобути цілковиту самостійність нашій державні потрібно ще боротися і боротися!

 Крім того, не потрібно залишати поза увагою й пережитки радянського минулого в українському суспільстві, що гальмують процеси, які ведуть до цілковитої незалежності. Соціалізм залишив глибокий слід у свідомості пересічних українців. Людям важко пристосуватися до нового ладу, який, з одного боку, руйнує упорядковане життя, а з іншого – не дає нічого натомість! 

Та й до влади прийшли політики, що відверто демонстрували прихильність Кремлю, які укладали, так звані,  «газові угоди», за якими Україна платила за газ втричі більше, ніж Європа, продавали українські заводи, землі, дозволяли російським підданим будувати на наших теренах власний бізнес.

В державних установах залишилося багато адміністративних кадрів з минулого часу. І не треба скидати з рахунку те, що за радянського часу між Україною і Росією відбувалася тісна співпраця в економічній та промисловій сфері. А старі економічні зв’язки не так легко розірвати. Адже не секрет, що навіть сьогодні деякі оборонні заводи виконують замовлення з Росії (і це при тому, що в Україні відбувається війна з росіянами!).

Крім того, державний кордон – це політична і економічні межі, які окреслюють державний устрій тієї чи іншої країни! Тобто економіка країни має бути розвиненою і забезпечувати громадян усім необхідним, захищати права кожного громадянина країни, має бути судова інфраструктура, що слідкує за правовими нормами в суспільстві.

Однак, за 25 років незалежності в Україні все-таки сформувалися сили, які проголошують національні ідеї, які обстоюють власну ідентичність. І ці процеси відбуваються не тільки, так би мовити, на поверхневому рівні – вишиванки, рушники, шаровари, – а люди, які декларують європейські цінності: розвиток українського суспільства на засадах демократичного устрою, свободу слова, розуміння кожним громадянином своєї державності та національності.
У 2013 році відбулася Революція гідності, яка підтвердила, що в Україні з’явилося нове покоління, покоління, яке не пам’ятає «соціалістичного раю», яке здатне боронити національні ідеї, захищати свій суверенітет. В Україні з’явилася нова спільнота, яка може при небезпеці швидко об’єднатися і миттєво діяти. Адже Путін і всі проросійські сили не могли навіть сподіватися, що українці почнуть захищати свою Батьківщину, коли росіяни порушать кордон України.

Першими захищати суверенітет України пішли добровольці, згодом долучилися до них військові й, зрештою, весь народ піднявся на боротьбу з російською агресією. Якщо чоловік не поповнював ряди військовиків, він допомагає захисникам. З’явився грандіозний волонтерський рух, навіть діти, немічні та літні люди згуртувалися для оборони України.

За два роки армія України змінилася, волонтери долучилися до модернізації зброї, розроблення нової форми, постачання провіанту, ліків та засобів першої необхідності.

Російська агресія показала українцям, що вони вже не радянські люди, що вони українці! Тому майже безболісно відбувається декомунізація у вітчизняному суспільстві. Ніхто не переймається забороною Комуністичної партії, не плаче за пам’ятниками Леніну і Сталіну, не тримаються за старі назви перейменованих вулиць.

Українці живуть іншим, вони хочуть, щоб українська влада була чесною, щоб політики не зажерливими, щоб їхні податки, які вони сплачують у державну казну, не розкрадалися чиновниками, щоб кожен з них мав гідну роботу, щоб праця кожного українця була достойно оплачена, щоб кожен українець міг дати ґрунтовну освіту дітям, виховати їх в достатку  та щирими українцями. Адже одна із головних європейських цінностей, на які націлилось українське суспільство, – поставити людину на перше місце, забезпечувати її потреби, піклуватися про неї, захищати її інтереси, і, основне, – не людина має працювати на державу, а держава на неї!

Як показує сьогоднішній час, процес становлення незалежності в Україні триває і, передусім, він триває в зміні свідомості українця, у відчутті своєї національної гідності, у відчутті власної ідентичності! Тож за 25 років в нашій державі таки відбулися зміни! Українці не хочуть повертатися до минулого, вони націлені в майбутнє! Україна виборює свою незалежність, здобуває свою свободу!