хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Не забуваймо 19 лютого! - "Брати! Пробачте що так довго їхали."

Від реальних учасників. розповідь з Facebook: 

Хочу рассказать о ночи 19 февраля, когда происходила зачистка майдана. 
Тогда была самая напряженная ночь. Пресловутых сотен самообороны не было, свободовской гвардии не было, люди которые держали оборону были плохо организованны и истощенны, щиты держали до изнеможения подпирая головой. Радовала сцена, наверное потому, что пафосных депутатов с их дешевыми манипулятивными лозунгами не было. Никого. Парубий заявил, что у него инсульт и довольный свалил домой. Турчинов потребовал носилки и заявил, что его убил снайпер. Беркут постоянно атаковал. Периметр держало человек 300-400 остальные – сочувствующие. Людей под утро становилось все меньше и меньше, Крещатик опустел, и те кто остались либо бегали, либо еле передвигались перетаскивая к передовой все что горит. Около пяти часов положение стало отчаянным, передовую потеснили опять. Баррикады на Прорезной и в Пассаже осталась совсем без охраны, несколько раз прибегали ребята с предупреждением о движущемся беркуте и титушках со стороны Бессарабки. Было тревожно. Было страшно. Все понимали, что удержать Крещатик шанса нет никакого. После восьми люди стали расходиться активнее, прибывающих почти не было. По Крешатику со стороны Бессарабки бежала большая группа вооруженных щитами и битами людей до ста человек. Это был конец. Ребята взялись за камни и кинулись поджигать коктели. Группа быстро приближалась, когда стали видны их лица закрались сомнения сменившиеся пониманием – Наши. Такие лица могут быть только у Наших. 
Мужики сорока- пятидесяти лет подбежали, выстроились в колону по четверо и первый ряд грохнув щитами упал на колени. То, что мы услышали вырвало сознание. – Брати! пробачте що так довго їхали. Плакали все. Все. Это была Львовская первая сотня. 
Они убежали на передовую, пару человек осталась, и рассказали длинную историю о том КАК они добирались. Я не буду писать об этом это длинная повесть о мужестве и непреклонной воле. Слава Львовской Сотне. Через час был Тернополь.

92%, 35 голосів

8%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
22

Коментарі

123.02.14, 18:26

    224.02.14, 12:16

    Слава Героям України!

      324.02.14, 12:25Відповідь на 2 від _YAN_

      Слава Героям України!Слава Героям Майдану !

        424.02.14, 12:40Відповідь на 3 від stepan

        так, саме героям що боролися та борються на Майдані!

          анонім

          525.02.14, 15:33

          Соромно за себе, тепер думаю, що міг і більше чимось допогти.

            625.02.14, 16:51Відповідь на 5 від анонім

            Соромно за себе, тепер думаю, що міг і більше чимось допогти.1) Допомагати ніколи не пізно.
            2) Герої що помирали віддавали життя не задумуючись за щасливе майбутнє України, саме Україну цінували понад усе, наша мета втілити їх мрію тоді вони житимуть вічно.

              717.03.14, 22:28

              http://www.pravda.com.ua/articles/2014/03/17/7019339/

                819.03.14, 03:44Відповідь на 7 від SvarR

                http://www.pravda.com.ua/articles/2014/03/17/7019339/Так ми самі себе повинні захищати, але без аргументів до перемоги це безглузда логіка хіба що для "жертв", однак краще себе жертвою виставити спочатку бо путька немає варіантів, він став на роги в цьому його слабке місце, його потрібно максимально дискредитувати, максимально використати та залучити союзників, захиститись самим, та підготуватись для справедливого руйнівного контрудару, от і путці кінець.
                А як одразу воювати то це величезні невиправдані жертви й втрата світового іміджу України та всесвітньо визнаних досягнень Майдану.
                УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ, парашка приречена.

                  919.03.14, 17:18Відповідь на 8 від stepan

                  Так віра людини в їм'я своєї землі робить великі дива, а рассєйськой пєдєрації піпець повільний, безповоротній