Сьогодні розмовляв з юним повстанцем (тиждень тому виповнилось 19 років) з Луцька, звати Тарас. Козак кульгає на обідві ноги, одну зачепило уламками від гранати, у другу влучив снайпер, слава Богу була прикрита саморобним щитком, обличчя та руки всі в подряпинах, голова перемотана, дістав беркутівський кийок. Тарас сказав мені що з бою він не вийде або загине як декілька хлопців з якими він потаваришувався під час штурмів або переможе. На Майдані з перших днів, з боїв не виходить, з того часу як вони почались. Я не став його переконувати та повчати бо в очах побачив непохитність й більшість тих юнаків на барикадах такі самі. Подумалось, а й справді що вже втрачати? Перемога або смерть! Хай я видамся банальним, але, мушу закликати всіх чоловікив, особливо мого віку виходити на Майдан. Якщо такі діти як цей герой плюють смерті й беркуту в обличчя. То сором нам, тім хто вже пожили й мають досвід відсиджуватись. Бережи їх Боже нашіх хлопців а Україні даруй перемогу над окупантами. Героям Слава!
P.S Коли будете їхати на Майдан не забудьте про "аргументи" кажуть в Києві власників таких "аргументів" сотні тисяч, вони нам ой як потрібні.
Коментарі