Шах і мат пропагандистам. Коротко, чому Донбас — це агресія РФ, а не громадянська війна українців

Ведучий телеканалу NewsOne Руслан Коцаба під час ефіру сказав, що події на Донбасі — це громадянська війна українців, а не агресія Росії. Коротко, наводячи залізобетонні аргументи, розповідаємо, чому такі твердження — це пропаганда, дурість, тупість та лицемірство.

Донбас — це повномасштабна війна, збройна агресія Росії проти України, яка почалася з окупації автономної республіки Крим.

Колишній радник російського президента Путіна Андрій Ілларіонов вважає, що датою початку війни слід вважати 20 лютого 2014, оскільки саме ця дата викарбувана на медалі "За повернення Криму", і, відповідно, першою силовою акцією — розстріл демонстрантів на Майдані Незалежності в Києві, який відбувався, за твердженнями автора, за наказами та під керівництвом представників російського ФСБ.

Тобто причини російської агресії — це Майдан, який виступив проти режиму Януковича та підтримав курс України на Євроінтеграцію та вступ в НАТО.

Треба визнати та чесно сказати — частина українців проти ЄС і НАТО. Ця частина українців — за інтеграцію з Росію та митний союз із колишніми республіками СРСР. У цьому й полягає громадянський конфлікт між українцями — одні за ЄС, інші — за Росію. Це конфлікт поглядів, позицій та світоглядів, який частково проявився під час Революції Гідності.

Але нація і держава — це компроміс. Частина українців мусила змиритися з тим, що Януковича обрали президентом. Але ж і Янукович декларував інтеграцію в ЄС і майже підписав угоду про асоціацію.

Тому коли він не підписав асоціації, частина українців вийшла на акції протесту. Протести переросли в революцію. Янукович не зміг врегулювати ситуацію в країні. Він емігрував та ще й попросив Росію про збройну підтримку в придушенні Майдану.

Тому частина українців має змиритися з тим, що президент не залагодив ситуацію і самовільно покинув пост глави держави.

Можна не визнавати цього, але ж це правда і доведений факт.

У цьому й суть національного компромісу — визнавати ті законні речі, які тобі не подобаються. Визнавати та працювати далі, а якщо є охота — ставати у конструктивну опозицію.

Простіше кажучи: ми визнали Януковича президентом, то ж і жителі Донбасу мали визнати його самовільну відставку та нову владу, яка прийшла йому на зміну.

І вони б визнали. Протестували б та продовжили жити, працювати, але у конструктивній опозиції до нової влади.

Але ж ні. Бо у ситуацію втрутилася Росія. Влада РФ організувала приїзд тітушок в Україну, озброїла незгодних українців, захопила міськради, відділки міліції, СБУ, військові частини, проголосила там незаконні та нелегітимні республіки — ДНР та ЛНР.

Разом з цим Росія спрямувала в Україну кадрових військових та добровольців, які разом з українцями захоплювали державні установи, міста.

Простими словами: Росія завезла сюди своїх хуліганів та військових, які почали війну проти України. А це агресія. Збройна агресія, відкрита збройна агресія, але без офіційного оголошення війни.

То чому ж досі є українські політики та бізнесмени, які називають це громадянською війною та громадянським конфліктом. Тому що українці воюють проти українців. І це, на жаль — правда.

Але.

У 1940 році коли Німеччина напала на Францію та окупувала її території, частина французів теж воювала за Німеччину. Але ж інша частина французів воювала проти, захищаючи свої країну. І чомусь ніхто не назвав це громадянським конфліктом. А чому? Та бо завжди, завжди й ще раз завжди у війні якась частина населення підтримувала агресора.

У середні віки, у ХІХ столітті це називалося зрадою.

Тепер же є менш оцінювальне поняття — колабораціонізм.

Тому казати правду потрібно: так, українці воюють проти українців, так, був і є громадянський конфлікт з приводу влади Януковича та наступних влад. Громадянський конфлікт, власне кажучи, є завжди. Протистояння виборців Порошенка та Зеленського — чим вам не громадянський конфлікт? Просто люди доводять свою правоту на кухнях, на телеканалах, у соцмережах. Інколи лаються та поливають брудом, але ж не беруть автомати, “люб’язно” надані політиками сусідньої держави та не йдуть стріляти своїх політичних опонентів.

Те, що почалося 20 лютого 2014 року — це війна Росії проти України. І ті, хто воюють за ополчення, ДНР, ЛНР та інші військові формування — це колаборанти, які добровільно або примусово пішли на співпрацю з агресором.

Можна не визнавати гравітацію, закон Ома та інші природні закони. Але він цього гравітація не перестає діяти.

Так само з Донбасом. Можна скільки завгодно прикидатися дурнем, говорячи про громадянську війну. Але він цього агресія Росії не перестає бути агресією. Але від цього колабораціоністи не перестають бути колабораціоністами.

Коцаба маніпулює фактами. Він говорить таке:

"Київська влада має визнати, що використання збройних сил проти мирного населення є злочином, на який не поширюються терміни давності. І, нагадаю, саме київські змовники та, назвемо так, зрадники 14 квітня 2014 року незаконно проголосили якесь там АТО. Ну й, відповідно, донецькі та луганські відповіли 12 травня, нагадую, майже через місяць пізніше, створенням так званих ДНР і ЛНР".

Але ж це вже відверта брехня, переписування історії у прямому ефірі. Бо вперше "ДНР" проголосили за тиждень до початку АТО, яка почалася. 14 квітня. Бо 12 квітня терористична група росіянина Гіркіна захопила Слов’янськ, Краматорськ та кілька менших міст.

Особливо вражає пасаж Коцаби: "Київська влада має визнати, що використання збройних сил проти мирного населення є злочином, на який не поширюються терміни давності".

Треба визнати, що під час протистояння бойовиків ДНР та української армії загинули мирні мешканці міст та сіл Донеччини й Луганщини. Але гинули вони тільки тому, що терористи та російські війська ставили танки, гармати та військову техніку у дворах, біля шкіл, за будинками мирних мешканців. Ополченці ховалися за спини жителів, звідти стріляли по українським військам.

А що робити українським військовим, коли якісь сумнівні люди у військовій формі, з автоматами й танками перші стріляють, захоплюють частини, примушують наших військових підпорядковуватися якимось ефемерним ДНР та ЛНР? Що робити? Звісно ж відбиватися.

Тому не українські військові вбили мирних мешканців, а Росія та прихильники ДНР-ЛНР принесли війну. Саме на їх плечах тисячі загиблих. Саме вони відповідатимуть. Бо злочини Путіна та ДНР не мають терміну давності.

Роман Коржик

Лінгвоцид або чому ми насправді не знаємо нашої мови

“Щоб”, “автозавод”, “атомний” та “болото” - лише кілька слів, які сьогодні для нас є рідними і не викликають думок нав‘язаність. Натомість справжні українські: “аби”, “автомобілярня”, “атомовий” та “багно” здаються чужими і незвичними.

Методи, якими російський імперіалізм нищив українську ідентичність стосуються фактично кожного аспекту та сфери життя. Але сьогодні, в День української мови та писемності, ми згадуємо те, про що зазвичай не згадують. Про совєцький лінгвоцид.

Україна – погана, НАТО готується до війни з РФ, а сама Росія, як завжди, ні у чому не винна – основні теми російської пропаганди

Проєкт euvsdisinfo.eu, який було створено для протидії «дезінформаційним кампаніям Росії», 24 жовтня опублікував новий звіт тем роспропаганди. Всього було розібрано близько 60 випадків маніпуляцій та фейків, 10 із яких пов’язані з Україною.

Зокрема, Кремль традиційно звинуватив нас у нацизмі. Неонацисти, на переконання роспропаганди, мають величезний вплив на українську політику, і Київ нібито не хоче повертати окуповані території, тому що «виборці Донбасу викинуть неонацистів із влади». Декомунізація ж використовуються «неонацистами» для прикриття необмеженої русофобії. Цікаво, що в цей самий час група американських конгресменів оголосила про ініціативу внести «АЗОВ» до списку терористичних угруповань, і це на фоні підготовки до відведення військ. Можливо ці речі абсолютно не пов’язані, але в РФ цю новину точно відсвяткували.

Також роспропаганда поширювала дезінформацію, яка є дуже подібною на історії, які поширювалися про Грузію. Нібито українські вірусологічні лабораторії проводять випробування хімічної зброї на українцях.

НАТО готується до війни з Росією (5 випадків)

НАТО, як завжди, – головний ворог, який готується до війни із Росією та направляє війська у Європу. При цьому Альянс, віроломно, «не питаючи дозволу» у держав-членів, розгортає свої системи протиракетної оборони де йому заманеться.

Треба відмітити, що це дуже зручне пояснення для власного населення, чому стільки бюджету РФ йде на військовий комплекс. Так само, як і відповідь на незручне питання: чому найближчі до Росії країни так прагнуть стати частиною НАТО.

У продовженні попередньої теми, роспропаганда дванадцять разів називала захід – ворогом, який прагне знищення Росії та виснаження її ресурсів. Також США і Польща, нібито, сіють розбрат між Білоруссю і Росією. А Штати, окрім Східної Європи, використовують «кольорову революцію» у Гонконзі для дестабілізації ситуації у Китаї.

У той самий час сам захід, за інформацією Кремля, «переживає моральне та фізичне розкладання».

Якщо коротко – Джордж Сорос – зло. А країни Балтії, які переживають процес деіндустріалізації і деінтелектуалізації, можна врятувати від вимирання тільки за допомогою людей, що народилися в Конго, Зімбабве… «Таким чином роспропаганді вдається одним махом дискредитувати проблему зміни клімату, самі країни Балтії і їх політику, а також Грету Тунберг», - вважають експерти.

«Нє віноватая я…»

Логічним висновком усієї дезінформації, яку поширює роспропаганда, є теза, що «Росія ні у чому не винна». Зокрема, США першими порушили Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (РСМД). Саме тому Росія також почне розробку ракет середньої дальності.

Також традиційні тези, що РФ не веде військові дії проти України, а Крим нібито належав Росії до 1980-х років, і «повернувся» шляхом всенародного референдуму. Тож РФ – не учасниця конфлікту, а посередник.

Можливо, деякі новини з цього переліку нам здаються смішними і недолугими, але якщо ви пересічний мешканець РФ, який звик вірити лише традиційним джерелам інформації та державним ЗМІ, у вас від подібного просто не може не виникнути зовсім інша картина світу. Всі попередні випадки дезінформації добре вкладаються у ідеологію так званого «русскава міра», де усі проти Росії, а усі «братні» народи свідомо намагається пересварити «загнівающій» захід. Звідси – РФ – бастіон моральності, а росіяни – «народ-освободітєль», який «може повторіть».

Oksana Kuzan – #ВимкниРосійське

За перший тиждень роботи на національну лінію з питань запобігання суїцидів та профілактики психічного здоров’я Lifeline Ukraine надійшло 52 звернень, декілька людей мали суїцидальні думки. Дуже символічно, що перший дзвінок в офісі пролунав 14 жовтня, у День захисника України. Номер гарячої лінії 7333 — вона доступна цілодобово 7 днів на тиждень.

Більше про перші дні роботи лінії в  матеріалі Hromadske International: https://en.hromadske.ua/posts/preventing-suicide-among-veterans-in-ukraine

Українське суспільство, травмоване трагічними подіями Революції Гідності та війною, давно потребувало національної гарячої лінії підтримки. Наразі в Україні майже 400 тисяч ветеранів, і ще декілька мільйонів цивільних, які мали травматичний досвід. Усі ці люди та їхні сім’ї перебувають у стані емоційного напруження та як наслідок — у зоні ризику.

Ситуація, яку маємо в Україні, безумовно, не є унікальною. По всьому світу люди, що повертаються з війни, мають психологічні травми чи посттравматичний синдром, що зрештою може призводити до суїцидальних думок чи спроб накласти на себе руки.

Попри те, що наразі не маємо офіційних даних про кількість самогубств серед ветеранів та військових, очевидним є те, що ця проблема існує і критично потребує рішення. Згідно з World Population Review, Україна перебуває на 8-му місці у світі за рівнем самогубств. http://worldpopulationreview.com/countries/suicide-rate-by-country/

Ідея заснувати в Україні лінію психологічної підтримки виникла після спілкування з моїм другом Pete Shmigs,  який працював в австралійській Lifeline. Там ця ініціатива щороку надає психологічну підтримку мільйону австралійців. Тож вирішили в Україні брати приклад з австралійських колег. На моє прохання цю ініціативу очолив Paul Niland. Більше про те, як тривала робота над створенням Lifeline Ukraine, тут: https://business.facebook.com/ulanasuprun/posts/2416520451965841

Часто ветерани соромляться говорити про свої психологічні проблеми або не знають, до кого звернутися по допомогу. Але тепер вони можуть анонімно звернутися до інших ветеранів, адже команда національної лінії психологічної допомоги наполовину складається з колишніх бійців.

Робота Lifeline Ukraine базується на одній із найкращих міжнародних практик — “рівний рівному”. Адже люди, що мають спільний травматичний досвід, найкраще можуть зрозуміти відчуття та переживання одне одного.

Один із ключових меседжів, який співробітники лінії, стараються донести ветеранам, що звернулися по допомогу, — “навіть сильні люди мають моменти слабкості”. Немає нічого ганебного в тому, щоб визнати проблему та звернутися до фахівців по психологічну допомогу. У цьому набагато більше сили та мужності, аніж у алкоголі чи спробах накласти на себе руки.

Гаряча лінія передбачена для екстреної психологічної допомоги в критичних ситуаціях. Водночас, очевидно, що дуже багато ветеранів потребують вчасної психологічної реабілітації, аби поступово повернутися до мирного життя.

Адже люди, що захищали нас на війні з Росією, мають право на підтримку та життя.

Як допомогти ветеранам повернутися додому: https://www.facebook.com/ulanasuprun/photos/a.1764564323828127/2442770016007551/

Підтримка психічного здоров‘я для військових https://www.facebook.com/ulanasuprun/photos/a.1764564323828127/2077874155830474/

Що таке посттравматичний синдром: https://business.facebook.com/ulanasuprun/photos/a.1764564323828127/2417280278556525

Джерело фото: http://www.reporters.media/dva-marshi-odna-nezalezhnist/

З ФБ Уляни Супрун