Н і ч о г о ц і к а в о г о... Просто подорож...

Зверху реклама: Пам'ятаєш своє перше кохання? Знайди його.

Я пам'ятаю..., спочатку перше, потім друге, .... потім те, без номера, але саме те, коли мені було найкраще. Романтично це все було, воно навіть не могло статися  інакше. Мені було шістнадцять, їй чотирнадцять... Зустрілися ми, сідаючи в автобус, і поїхали.

Звезло мені тоді, суперничків було небагато, один, а може й то менше. А як же можна було не закохатись у дівчину, коли їдеш у Париж. Саме тоді виникла мрія, яку так хотілося втілити в життя: поцілунок під Ейфелевою вежею (навряд чи Україночка буде читати, все рівно - ).

Але тоді ще було зарано. А час не стояв на місці. Подорож продовжувалася: Ніцца, Венеція, Мюнхен, Краків, Львів.

Навіть вже у Львові не було все втрачено. Чому ми не цілувалися. Я знаю чому, дурний я... Втратив шанс ще тоді...Ще раз дурний, треба було не втратити хоч те, що залишалося.

Втратив... Шкодую, напевно.

Чи вартує шукати це таке романтичне, але не реалізоване кохання. Ні. Я так і не дізнаюся, чи воно було взаємне.

Краще думати, що шанс був, ніж знати, що його і не було.