О сообществе

всіляке сприяння захисту народу і теренів України від зовнішніх загарбників і внутрішньої зради

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Захистимо Україну

Де Українська влада?

  • 28.07.18, 14:27
П*ятий рік війни з Росією...
Розстріляний Іловайськ. Дебальцево. Аеропорт. Тисячі могил. Вдови. Сироти. Горе і сльози...

Вулицями Києва йдуть московські попи. Ті самі, які благословляють зброю вбивати українців. Ненавидять нашу мову, віру, нас самих.
Їм дозволили ходу. . Їх охороняють!
Скажіть, що це сон!!!

Кому ж служить наша влада? Кому?!

Іхтамнети знову "спалились"

  • 27.07.18, 10:23

З'явилося чергове красномовний доказ поставок Росією озброєння на Донбас. Про це написав у Facebook офіцер ЗСУ, блогер Анатолій Штефан Штірліц .

На одному з відео, де у окупанта беруть інтерв'ю російські пропагандисти, на задньому плані виявився цікавий боєприпас російського виробництва, який в ВСУ не використовується.

Деталі: ІС

Наївне FIFA створило нову сторінку))

Блогери, го розважатися!
https://www.facebook.com/fifaworldcupschedulefixtures/
ПиСи: вітаю збірну Хорватії з виходом у фінал!!!

«Мальчікі»

  • 20.06.18, 21:51
Сич і Пікассо, провалюючись майже по коліна в сніг йшли до магазину. Магазин був недалеко від їх «бази», як вони її називали, а насправді великої хати з шістьма кімнатами, кухнею, душем, туалетом, підсобними приміщеннями, льохами, подвір’ям та гаражем. Хата так би мовити «безхозна». Господарі її покинули. Зі слів сусідів чи то втекли до Расєї, чи то в «денеер», оскільки активно співпрацювали з терористами та боялись розправи українських військ. Які ж ми для них раптом страшні та рогаті стали, так ніби й не жили ніколи в одній країні, на одній землі. Пропаганда – дуже страшна річ, точніше – дуже страшна зброя. Гірша та жахливіша за хімічну чи ядерну. Від неї важче сховатися, від неї важче втекти, перед нею важче встояти… 
Так і стала ця хата і штабом і казармою і складом «каратєлєй». Це було місце розташування їх підрозділу, їх ОТГ (оперативно-тактичної групи). Отут вони всі й жили, звідси виїжджали на службу на передову, до якої було два кілометри, сюди приїжджали відпочивати. Військової мовою це називається – база підскоку. 
Невеличке таке собі село під Маріуполем, впритул до «нуля». За ним вже передові позиції, на яких вони й несли службу. Три-чотири дні – на позиціях, два-три – відпочинок на базі. Отака служба, отака оборона, отака війна. У 14-му році тут були сєпари, наші вибили їх звідси. Хтось із місцевих жителів вітав повернення української влади, хтось зовсім не вітав, але принаймні вголос ніхто невдоволення не висловлював. Проте й допомагати чимось (чи продуктами, чи по господарству) ніхто особливо не рвався. Таке собі вимушене співіснування своїх серед чужих, чи чужих серед своїх.
Продуктів, одягу, спорядження вистачало. Забезпечення зараз не те, що на початку війни, все набагато краще, та й волонтери нікуди не поділись – регулярно прилітають, мов небесні ангели з Божими дарами. Єдине з чим тут проблема, це з водою. Вода нікудишня, воду з водопроводу пити не можна – поруч Азовське море, і вся вода солонувата. Навіть митися нею теж якось не зовсім комфортно, але що поробиш, добре, що хоч взагалі є де помитися. А от питну воду або привозили служби матеріально-технічного забезпечення, або доводилося купувати самим. Так, так, саме купувати. Місцеві її також купували цілими десятилітровими баклагами. Вона, власне, й продавалась у тому самому місцевому магазинчику. Дуже навіть недорого. Тому, коли вода закінчувалась, а свої ще не підвезли необхідно було йти за нею у той магазинчик.
Бійці нарешті добрели до пункту призначення. У магазині нікого не було. Продавщиня, огрядна тітка років п’ятидесяти-п’ятидесяти п’яти моментально натягнула на обличчя широку посмішку та голосно-пискляво заторохкотіла:
Ой, ви прішлі. Как харашо, а то на уліце холадно, нікто с дома лішній раз нє хочєт нос висовивать, скучна ведь так сідєть, а тут ви… Вам сігарєт ілі вадічкі?
Добрий день. Нам води, чотири баклаги.
Січяс, січяс, – і тітка кинулась у підсобку по воду. 
Ой, а в падсобкє уже нєту. Ну нічєво, січяс с кулєра нальйом.
Кулер стояв прямо перед прилавком. Продавщиця витягнула звідкись баклаги і понесла до кулера. Напевно у неї того непогожого морозного дня був піднесений настрій, чи, можливо, вона сама його піднесла чимось гаряченьким з градусами, але рот у тітки не закривався.
Спочатку вона говорила про погану воду в селі і тільки єдино-хорошу у її магазині, потім про поганих односельців, які дають їй ну дуже сміхотливу виручку, потім почала хвалити нас, тобто хороших українських військових, які приносять їй гарну виручку. Зрештою, мова дійшла знову до погоди.
Ой, холадна, ой мароз. Как же в такой холад в акопах сідєть. Мальчікі мьорзнут. Мьорзнут, бєдниє. Ох, жалка мальчікав.
Потім раптово замовкла, поглянула на Сича з Пікассо, театрально закотила очі, сплеснула руками й продовжила.
– Да і ви мьорзнітє, да і вас тоже жалка…
Хлопці мовчки стояли й дивились на неї. Напевно, у тих поглядах було щось важезне й суворе, бо тітка закрила рота й зосередила всю свою увагу на наливанні води. Ніхто не промовляв ні слова. Так би воно й продовжувалось і далі, як раптом за вікном пролунав потужний вибух. Тітка незграбно розпласталась на підлозі, закривши голову руками. Баклага впала та веселою цівочкою заливалась прямо під продавщиню, у прямому сенсі, підмочуючи тій всю її репутацію. Пролунав ще один вибух, потім ще. Бійці по слуху почули звуки прильотів та зрозуміли, що міни падають перед селом, до села не долітають, до цього магазину теж, хоча виглядає так нібито падає дійсно поряд, ну майже під вікном, але… Досвід вказав їм, що це не так, справжньої небезпеки ще нема.
Ой, а што же ета? – нарешті отямилась тітка.
А це ваші «мальчікі» вам привіт передали. Бувайте здорові, – поклавши гроші на прилавок, хлопці взяли свої баклаги та вийшли з магазину.

На службі Третього рейху

  • 19.06.18, 18:21

УКРАЇНА І РОСІЯ НАЛЕЖАТЬ ДО ТИХ НЕБАГАТЬОХ КРАЇН СВІТУ, ДЕ ПОДІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ АКТУАЛЬНИМИ І ПО СЬОГОДНІ, ДЕ ВІДМІЧАЄТЬСЯ І ПОЧАТОК, І КІНЕЦЬ ЦІЄЇ ВІЙНИ, РІЧНИЦІ ВИДАТНИХ БИТВ, ДНІ ЗВІЛЬНЕННЯ ТИХ ЧИ ІНШИХ МІСТ, ДЕ АКТИВНО ПІДТРИМУЮТЬСЯ У ГРОМАДСЬКІЙ ДУМЦІ СТЕРЕОТИПИ РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ, ХОЧА ВЖЕ ВИРОСЛО ПОКОЛІННЯ ЛЮДЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ПІСЛЯ НИХ. ОДНИМ З ТАКИХ СТЕРЕОТИПІВ Є ТЕЗА ПРО ТЕ, ЩО РАДЯНСЬКИЙ НАРОД ВИГРАВ ЦЮ ВІЙНУ ЗАВДЯКИ БЕЗПРЕЦЕДЕНТНІЙ ЗГУРТОВАНОСТІ НАВКОЛО КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ І ЇЇ ВОЖДЯ В ІМ’Я ПЕРЕМОГИ. ПРИ ЦЬОМУ ІНКОЛИ ЗГАДУЮТЬ І КУПКУ ЗАПРОДАНЦІВ, ЩО ПЕРЕЙШЛИ ПІД ЧАС ВІЙНИ НА БІК НІМЦІВ. ДО ЇХ ЧИСЛА, НАЙЧАСТІШЕ, ЗАРАХОВУЮТЬ УКРАЇНЦІВ, КРИМСЬКИХ ТАТАР І ДЕЯКІ НАРОДИ КАВКАЗУ. ЯК ВСЕ ЦЕ БУЛО НАСПРАВДІ? ІСТОРИЧНА НАУКА ВЖЕ МАЄ ВІДПОВІДЬ НА ЦЕ ПИТАННЯ. ОДНАК ЦЯ НАУКОВА ВІДПОВІДЬ ЩЕ ТАК І НЕ СТАЛА ЧАСТИНОЮ СВІТОГЛЯДУ БІЛЬШОСТІ ГРОМАДЯН ВСІХ КРАЇН КОЛИШНЬОГО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. ОТЖЕ, ПЕРЕЙДЕМО ДО ЦІЄЇ ВІДПОВІДІ.

У часи другої світової війни з 73 млн. мешканців СРСР, що опинились під німецькою окупацією, 
українці склали 30 млн. осіб, росіяни – 20 млн. осіб, естонці, латиші і литовці – 5 млн. осіб, 
поляки – 1.5 млн. осіб, молдавани і румуни – 3 млн. осіб., євреї – 2 млн. осіб, ... . 
З українців було сформовано у складі німецької армії:
-         дивізій - 1 з приблизно 40 – 2.5%;
-         бригад - 3 з приблизно 60 – 5%;
-         полків – 20 з приблизно 250 – 8%;
-         батальйонів – 120 з приблизно 100 – 11%.
Точну кількість формувань важко навести, оскільки формування гинули і переформовувались.
Відповідно до Ялтинської угоди 1943 року, громадянство воюючих країн визначалось по стану на 
початок 2-ої світової війни, тобто на 01.09.1939 року. Таким чином, мешканці Литви, Латвії, Естонії, 
Західної Білорусії і Західної України громадянами СРСР не вважались і їх перебування у складі 
німецької армії, відповідно до цієї угоди, не розглядалось як зрада. Зазначимо, що єдина українська 
дивізія у складі німецької армії була сформована з мешканці Західної України. На запитання, 
чому такий малий відсоток українців, здавалося б, попри всі криваві репресії радянської влади в 
Україні в передвоєнні роки, воювали на боці німців, у мене немає простої відповіді.

Загалом у німецький полон потрапило 5.74 млн. громадян СРСР. У полоні у 1941 році опинився 
практично весь кадрової склад радянської армії, з яким вона починала цю війну. 318 тисяч   військовослужбовців у 1941 році були відпущені з полону за місцем проживання під підписку про невиїзд. 
З них 41 тисяча – це німці, прибалти, білоруси, 277761 – українці. У 1942-1944 роках звільнено з 
полону 505 тисяч осіб але тепер вже у звязку з їх переходом на німецьку військову службу. Серед 
них 160-170  тисяч представників народів Кавказу, Поволжя і Середньої Азії, 60-70 тисяч українців і 
260 – 280 тисяч росіян включно з козаками. Для порівняння. З 232000 полонених англійців, ірландців,   американців, канадців, ново-зеландців перейшли на німецьку службу 300 осів (250 фольксдойче, 
35 ірландців і 15 англосаксів). У часи першої світової війни з 4 млн. військовополонених російської 
армії на німецьку службу перейшли лише декілька тисяч осіб. В німецькій армії служили близько 200 російських генералів: 50 – колишні радянські громадяни, 150 – російські еміграти. Служили також 
5 українських генералів з емігрантів, 1 білоруський, 1 естонський, 3 латишські, 1 армянський, 
1 грузинський, 2 генерали – вихідці з Північного Кавказу.

Під час війни до складу німецької протиповітряної оброни були мобілізовані приблизно 35 тисяч 
юнаків і дівчат віком 14 – 17 років на термін 2 роки з наступним їх переведенням у частини СС. 
З них: 14 тисяч росіян, 10 тисяч українців, 3200 білорусів.
В Рейхскомісаріатах “Москва” і “Кавказ” були в порядку експерименту створені самоврядні 
автономні території. Це Лепельський округ Брянської області: 8 районів – 518 тисяч 
мешканців і показовий Уманський відділ Кубанського казачого війська: 6 районів – 160 тисяч 
мешканців. Вони були прообразом майбутніх маріонеткових держав “Московія” і “Казакія”. 
Казаків у ті часи німці вважались зрусифікованими нащадками ост готів-арійців. На території 
Лепельського округу була створена Російська визвольна народна армія у складі 1 бригади, 5 полків, 
18 батальйонів. Разом з 8 районними управами міліції вона налічувала біля 20 тисяч осіб. На 
території Уманського відділу було створене казаче ополчення у 3300 осіб. В Україні було створено 
442 єврейських гетто. В них діяла Єврейська допоміжна служба правопорядку. Найчисельнішою 
вона була у Львові – 750 осіб. Українська поліція Львову налічувала 425 осіб. Взагалі, у Західній 
Україні Українська допоміжна поліція 1941 році налічувала 6 тисяч осіб. Після переходу 
української поліції у 1943 році в УПА (Українська повстанська армія) німці призвали на службу 
16 тисяч осіб з членів колишньої польської поліції.

Німецьке військове керівництво, по можливості, приховувало від Гітлера і керівництва партії 
масштаби використання ненімецьких національних формувань. Діяла заборона Гітлера на 
формування східних військових частин більших за батальйон. Німці вдавались до заміни 
німецького персоналу східними добровольцями без зміни статусу і назви військових частин. 
Це дало можливість забезпечити особовим складом батальйони охорони концтаборів, артилерію 
берегової охорони, частини протиповітряних сил, важку артилерію, де на 1 німця припадало 4-5 
східних солдат.

З 06.10.1941 року німецьке командування дозволило набір в німецькі частини “Добровільних 
помічників”  (ХІВІ) з числа місцевих мешканців. Кращі ХІВІ за 2-4 місяці підписували контракт 
добровольців і переводились у бойові військові частини. В ХІВІ німецьких частин Вермахту 
дозволялось брати лише росіян і українців за виключенням бандерівців, членів ВКП(б) і 
злочинців. Максимальна чисельність ХІВІ становила 800-900 тисяч осіб. За національним 
складом, за російським джерелами, 72% становили росіяни і 28% українці. 6-а армія 
Вермахту, що наступала на Сталінград, мала у своєму складі 51 тисячу ХІВІ з 200 тисяч солдат. 
11-а армія, що воювала в Криму, мала у своєму складі 47 тисяч ХІВІ з 130 тисяч солдат.
Значним за кількістю учасників формуванням була місцева поліція і сили самооборони. У 1943 році 
ці сили налічували 238 тисяч осіб. Сюди слід додати і сотні тисяч громадян Радянського Союзу, 
що працювали на різних посадах у німецькій окупаційній адміністрації.

В якості першого висновку зазначу, що на жодному театрі військових дій у 20 сторіччі не було 
прикладів такої масової співпраці з окупантами як на території колишнього Радянського Союзу під 
час Другої світової війни. Головна причина, з моєї точки зору, може бути лише одна – антисоціальна, 
антинаціональна, антилюдська внутрішня політика більшовицького керівництва Радянського Союзу. 
Немає простого пояснення, чому відносно малий відсоток українців співпрацював з німцями. 
Це – другий висновок.

На завершення, наведу список більшості військових формувань дивізійного рівня, утворених 
з представників народів, що проживали на теренах колишнього Радянського Союзу.
Українські дивізії:
1.14-а Гренадерська дивізія військ СС “Галичина” ФХА – СС.
Білоруські дивізії:
1.30-а Гренадерська дивізія військ СС “Рутенія” ФХА – СС.
Російські дивізії СС:
1.29-а Гренадерська дивізія військ СС “РОНА”;
2.30-а Гренадерська дивізія війсь СС ФХА-СС;
3.1-а Донська казача кавалерійська дивізія;
4.2-а Кавказська кавалерійська дивізія;
5.3-а Пластунська казача дивізія;
6.1-а Казача російська кавалерійська дивізія військ СС ФХА_СС;
7.1-а Донська казача піша дивізія Казачого корпусу;
8.2-а Кавказька казача піша дивізія Казачого корпусу.
Російські дивізії Вермахту:
9.Російська піхотна дивізія “Фон Штумпфельд”;
10.Збірна казача кавалерійська охоронна дивізія польової поліції “Фон Шуленберг”;
11.136-а Східна дивізія особливого призначення;
12.140-а Дивізія особливого призначення Вермахту (німецько-російська);
13.442-а Дивізія особливого призначення Тилового району групи армій “Центр” Вермахту;
14.210-а Стаціонарна піхотна дивізія особливого призначення берегової охорони;
15.454-а Охоронна дивізія групи армій “А”;
16.201-а Охоронна дивізія групи армій “Центр”;
17.1-а Дивізія РВА КОНР (600-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
18.2-а Дивізія РВА КОНР (650-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
19.3-а Дивізія РВА КОНР (700-а танково-гренадерська дивізія Вермахту);
20.4-а Дивізія РВА КОНР;
21.353-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
22.134-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
23.71-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
24.76-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
25.297-а Піхотна дивізія (німецько-російська);
26.Особлива дивізія “Росія” (сформована з колишніх білогвардійців і емігрантів):
27.1-а Російська національна дивізія.
Прибалтійські дивізії:
1.15-а Добровольча дивізія 6 польового корпусу військ СС (латишська);
2.19-а Добровольча дивізія 6 польового корпусу військ СС (латишська);
3.Латишська дивізійна бойова група “Єкельн”;
4.Латишська дивізійна бойова група “Бах-Зелевські”;
5.20-а Добровольча дивізій військ СС (естонська);
6.300-а естонська дивізій особливого призначення.
Кавказсько-мусульманські дивізії:
1.219-а піхотна дивізія (кавказсько-німецька);
2.162-а Тюркська піхотна дивізія;
3.242-а Стаціонарна піхотна дивізія (німці, кавказці, росіяни).
4.81-а Східна кадрова дивізія Вермахту;
5.709-а Піхотна дивізія (німці, росіяни, грузини);

Детальнішу інформацію за темою статті можна знайти, наприклад, у довіднику: Вадим 
Махно “Справочник. Полный перечень объединений и соединений 3-го Рейха из граждан 
СССР и эмигрантов, а также жителей Прибалтики, Западной Белоруссии и Украины”, 2010 рік, 
156 с.