Категорія  Схід, З  елементами  містики, Де  згубився  наш  слід   І  мистецтво  політики? Легко  жити,  як  всі, Під  крилом  дядька  «Велеса», Ніж  побачити  правду З  піщаного  берега….

****

Залетіла  пташина  В  холодну  печеру, Захотіла  відчути  ТВОРЦЯ  атмосферу. І  вдихнула  наркотик  -   «Богемне  життя», Як  екстаз,  як  багно, Смерть,  «гламур»,  каяття.

****

Що  таке  правда? Що  таке  світло?   Два  протиріччя, Темні  й  помітні, Дві  особливості, Два  кольори. Правда  –  стан  істини, Світло  –  це  ти. З.Н.Я. Фото - Інни Зайченко

Говорить, говорить, говорить...
С Виртуальным Другом.
И, при этом, знать, ощущать:
- Никогда не предаст!
Почему мы их выбираем,
Не видя в реале,
Почему только им можем
Мы о себе доверять...
Если мир этот, здесь
Нереален и виртуален...
Если чувства, слова и обиды
Лишь через слова...
Почему из немногих мне,
Все же Реальных Друзей!
Ощущаю: - общаюсь...
Хорошо и комфортно!
Не болит голова!
      
                                   БЛАГОДАРЮ, ВАС, ДОРОГИЕ МОИ ЗА ТО, ЧТО  ВЫ ЕСТЬ У МЕНЯ!

                                                                    
                                                                                            

Ты знаешь, что такое Счастье?!
- ПОКОЙ и ВОЛЯ!!!
 Ты,  вдумайся в эти слова!
Когда ничто тебя не беспокоит,
И не болит от мыслей голова...
Когда есть все: и деньги,
И любовь, и счастье...
И мир лежит у наших ног.
Пред нами - тысячи дорог
И стран!..
И мы спешим их посмотреть,
Чтобы не больно было умереть,
Все это, не увидев...
А ВОЛЯ?! Это -  та СВОБОДА,
Которая нам снится в снах!!!
Кому-то - "ОХ!"
Кому-то - "АХ!"
Свободны лишь тогда бываем,
Когда во сне мы засыпаем...
                                                          
                                                                           

а хто тепер у цьому винен

що знову точиться війна?

"твоя" блукає закордоном

а я ще тут, я ще жива!

також не знаєш вечорами

куди подітись, де піти

я вже не плачу, лиш ночами

складаю ці дурні вірші

у вас був секс і все по плану

скрипуче ліжко на двоїх

ти обіймав свою "кохану"

навмисно на очах моїх

та дні минають із роками

ми плутаєм слова з думками

в одному місті випадково

почуєм ми знайоме слово

подивимось у рідні очі

і без отих відвертих фраз

візьмеш, обнімиш мої плечі

як в перший раз...

як в перший раз...

Самотність  -  моя  спокута,
Побитий  життям  реалізм,
Сузір’я,    прокляття,  туга,
З  срібла  іржавий  ніж.
Кохаюсь  в  самотності,  каюсь,
Мов  привид  блукаю  тунелем,
Хапаю  надію,  читаю
Серця  свого  бестселер.
На  чорному  тілі  плями,
Щастя  одного  року.
Видавлюю  давні  рани,
З  плодів  чуттєвого  соку.
Самотність  –  напрям  у  вічність,
Зустріч  з  самим  собою,
Зародок  нової  сили,
Промоутер  вічного бою.

З.Н.Я.

Нас  двоє  –  я  і  Мелларме,
Холодний  піт  біль  обмиває,
На  вулиці  Бодлер  шукає,
Щось  біле,  чорне  і  нове.
Нас  двоє,  але  я  одна,
Самотність,  мов  нектар  вечірній,
Зриває  квіти  зла  осінні,
І  досягає  мого  дна.
Усі,  як  одиничний  вектор,
Об’єднані  в  космічний  острів,
Ми  є  незнані  світу,  гострі,
Новітній  для  пізнання  сектор.
Роздвоєність  мистецтва,  віри,
Свідомості,  думок  і  дум,
Навіює  в  поетів  сум,
Й  краде  останні  наші  сили.
Я,  Рембо,  Бодлер  і  По,
Із  горя  випили  вино,  
Що  всім  нагадує  психози,
Марихуани  нові  дози.
Прості  і  щирі  сподівання,
Як  вияв  творчих  сублімацій,
Де  я  й  Бодлер,  там  вік  вагання
І  не  прочитаних  нотацій.

З.Н.Я.
Фото - Інни Зайченко
Замінська Н. Чорно-білий світ. Поезія. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 96 с.

Вона  не  знає,  що  одна  у  світі,
Дадаїстична,  символічна,  сита,
Пелюстка  зубожілої  культури,
Заперта  силою  Його  мускулатури.
Сліпа,  бездумна,  трохи  на  підпитку,
Зарита  у  холодну  чорну  нірку,
Тріпоче  язиком,  зливає  жовту  сечу,
Пливе  в  епістолярну  порожнечу.
Вона  не  знає  і  не  хоче  знати  –  
Їй  краще  світ  за  себе  покарати.
Товкти  холодне  тіло  до  півсмерті,
А  там  –  воскреснути,  віддати  серце.
Шкода,  але  світогляд  не  для  неї,
Блукають  у  блокноті  «злі  есеї»,
У  заморозках  інію  блідого
В  той  день,  коли  стояла  біля  Нього…

З.Н.Я.
Фото - Інни Зайченко
Замінська Н. Чорно-білий світ. Поезія. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 96 с.

Нарешті  я  пізнала,  що  хотіла,
І  зрозуміла  колір  майбуття...
Відтінок  Мій  підносить  світ  на  крилах.  -  
Відтінок  Твій    під  назвою  «життя»…
***
Мій  погляд  став  незвичний,  мов  безсмертник,
Де  бачу  все  –  галактику  і  простір.
Я  сплю  –  цей  сон  невидимий  бешкетник,
Гіпноз  чарує  дух,  але  не  очі.
***
Сатани  не  існує,  існує  людина,
На  совісті  мізерної  своя  провина,
Зґвалтована  карма  прихованих  гріхів,
Неусвідомлених  вербальних  днів.
***
Білий  лотос  надихає  ауру,
З  Ганги  п’є  енергію  буття.
Порох  мертвих  видає  за  бажане,
Воскрешає  сонні  почуття.
***
Проклятий  той,  хто  творить  наосліп,
Зриває  одяг  з  безглуздого  генія,
Вбирає  нечисте,  йдучи  босоніж,
Для  кого  система  –  наступна  серія.
***
У  авангарду  духу  виросли  крила,
Він  схожий  на  сумного  ангела,
Усім  до  смаку  ця  незвична  сила,
Та  не  проникнути  в  дивне  марення.

З.Н.Я
Фото - Інни Зайченко
Замінська Н. Чорно-білий світ. Поезія. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 96 с.

В твоей Антарктиде не тают снега.

И плавают льдины и воют ветра.

В холодной воде отражается луч

Но солнце не часто выходит из туч…

 

В моей жаркой Африке стонут слоны,

Танцуют туземцы, и вещие сны.

Горячие ночи, горячие дни,

И дикие звери в пустыне одни…

 

Коснусь жарким пламенем рук я твоих -

Стекаешь позёмкой и таешь за миг.

Губами с мороза к моим припадёшь –

Бросает меня неожиданно в дрожь.

 

Такая престранная эта любовь…

Лишь то опьяняет, что мучает кровь!