Я думаю, вы будете со мною солидарны
В том,  что для поэзии нужна и ГОЛОВА!
ПОЗОРНО  то, что некая бездарность,
НЕ ЗНАЯ  слов, все ж проповедует слова...

Люди, надоело читать совсем не откорректированную так называемую поэзию , которую авторы относят "В избранное", "В лучшее", а ошибок - бездна, как грамматических, так и пунктуационных, проблемы с рифмой, ритмикой... Зачем?
Давайте будем бережнее относиться к Слову!

                    

А  запах  миндаля,  лишь  запах,
Наевшись  цианида  от  души,
Почувствуешь  ты  смертным  страхом,
Как  исчезают  страдания  твои,

И  если  ты  себе  никто,
И  так  обходишься  ты  с нами,
Взгляни  ты  в  зеркало  своё,
Скорей  поговори  с  Богами.

Присвячуеться danko53 Жив один пихатий дід, Може, й дядько (не 100 літ), Але "мудрістю" хвалився Наніч, вранці і в обід. Зовні був богобоязний, Справді - злий і неприЯзний; Хоч стелив до Бога мирром, Та Себе вважав кумиром! Прочитав Шекспіра твори І з комп'ютера в коморі, Згідно з трьохсот-літнім чтивом, Взявсь "Приборкувать строптивих". Та й пішов в жіночі блоги, Щоб навчить жінок убогих... Їх навчав і носом тицяв: Як чоловікам вклониться, Що для того їм робити, Як писати і як жити. Надавав "призначень" стос - Мабуть думав, що Христос! Щоб скорилась чоловіку Із любов'ю та довіку, Всяка жінка,..... будь він дурень Чи моральний він каліка... Дядьку,вигляни з комори: Двадцять перше вже надворі Йде сторіччя! Рівноправ'я Відбулось тобі на горе! Не впаду покірна в ноги Ні таким як ти, убогий, Ані іншим...Геть з дороги! Те ж мені, - "пророк від Бога"! Я своєму чоловіку Не раба його довіку, А любима і кохана, І за те мені пошана Від мужчини і Людини - Від моєї половини! І ніхто в моїй родині, Підкорятися не винний! Половина - кожен знає, Кожен в школі те вивчає, - Рівноправна! Рівнозначна! Більша й меньша - не буває! А, якщо тебе дратую, Й мужа вік мого турбує... Що тобі порадить можу: Тричі крикни Алілуя! І скажи:"Великий Боже, Щось творю я тут негоже - Обісрав одне подружжя..." - Може, Боже й допоможе. Та й іди собі, пихатий, До комори та до хати; Я Шекспіра теж читала - Не тобі мене повчати! У своїй ти можеш хаті Свою жінку мордувати, А до всіх жінок до інших Ти не маєш носа пхати!

* Коментар мені від danko53 : "Борода – до пояса" і патла до плечей. Це про того хлопчика? А мама його знає  з ким він звязався?"

Он пишет песни гениально!
Прекрасный слух, душевный слог.
Талантливо и уникально
Ведет на i.ua свой блог.

Задумчив, как любой философ,
Начитан, опытен, умен,
Вольнолюбив, как альбатросы,
И только музою пленен.

И доброта его безбрежна.
И кошек благодарный хор
Мурлычет искренне и нежно,
Как он им дорог до сих пор...

И я, как мартовская киска,
Желаю счастья и тепла!
Пусть будет сладкой барбариской
Вся жизнь дальнейшая твоя!

Пришла весна,зеленою метелицей

А ти ввійшов, такий непрошений,
Гріхом і часом припорошений.
Я  мовчки причинила вхідні двері
І  тихо запросила до вечері.

- Де ж ти блукав? Якими манівцями?
Роки  я плутала із місяцями...
Де ж тебе доля по світах водила?
Де ж та дівчина,  що тебе любила?

В твоє волосся уплелася сивина.
В сумних очах - зачаєна вина:
- Прости мене...Я півжиття карався,
На смутку спав  - жалем вкривався...

Криницю змурував - та не така криниця...
Водиці з неї пив - та не смачна водиця...
Увечері стелив я постіль   із другою,
Вночі кохався  пристрасно  з тобою...

І уві   сні я шепотів: "Прошу,  прости..."
Прийми ж назад  - чи душу одпусти!

                        

                         

                             

                         Кот Василий очень рано,

                         Со свидания пришел,

                         Это было очень странно,

                         Март любовный ведь пришел!

                         Жалко на меня взглянувши,

                         Рядышком со мной присел,

                         Тяжким образом вздохнувши,

                         Жаловаться он вдруг посмел.

                        ' 'Ах,хозяин,невезуха,

                          Мне досталась вот теперь,

                          Глаз набили,порвали ухо,

                          Мне попался лютый зверь!

                          Мурка вдруг мне изменила,-

                          Я измены не терплю!-

                          Она другого полюбила,

                          Но все равно ее люблю!"

                          Кота я выслушал тихонько,

                          И был печален в этот миг,

                          Его погладил я легонько,

                          Ведь я такое же постиг.

                          Измены раною глубокой,

                          Как раскаленные угли,

                          Печалью тихой,одинокой,

                          На сердце тяжестью легли.

                       

                            

К душе недоброй прикоснулась я нечаянно, И липким мраком захлебнулась в ней....Отчаянно Ищу теперь любви и света,  что бы те ростки Всех злых наветов  и духовной старости Не проросли во мне... О Боже, как же хочется, Что б души злые окружил Ты одиночеством!